Контраверсійний Борис Олійник

Багато в мережі публікацій до 90- літнього ювілею Бориса Олійника. І всі - єлейні. Тож треба додати гіркоти, щоб не знудило.

...Павло Загребельний, що завдяки дружбі його жінки з жінкою Щербицького мав доступ до засекречених архівів, проговорився був, що батько Бориса Олійника - редактор районної газети на Полтавщині, у 30-і роки здав НКВД всю редакцію.

Звісно, син за батька не відповідає. Це навіть товаріщ Сталін визнав, що, проте, не заважало відправляти в сибіри чсіров ("члєнов сємьї ізмєнніков родіни"), але тут мова про самого Бориса Ілліча. Ображений за викриття родинної правди, він накатав розгромну статтю в московській "Совєтской культурє" і - швидше всього ще й донос куданадо - і Загребельному напередодні ювілею не дали героя соцпраці, а тільки орденок, здається, Трудового Червоного Прапора (трудовий прапор - шо тільки комуна не повигадувала, так наче є відпочинковий прапор?!).

Коли створювався Народний Рух за перебудову у Спілці письменників, секретар парткому Спілки (!) Б.Олійник був за. Та коли запахло націоналізмом - виступив проти і Ліна Костенко сказала, що відтепер зватиме його тільки "б. Олійник"...

А Борис Ілліч пішов в услуженіє у Кремль і там помагав створювати ЛДПР Жириновського - абсолютний проект КГБ. Коли ж Кремль підточився - Олійник видав брошурку про звіра і мало не служку сатани, недавнього свого покровителя - М.Горбачова.

Так, поет він цікавий і я досі напам'ять знаю його "Парубоцьку баладу" і книга в мене є з його автографом. Але - люби, Боже, правду! - треба ж таки давати повну картину, якщо спогадуємо постать визначну, а не тільки розмальовувати в кольори пастельні.

Бо він так і пішов з життя з отим своїм "Я - комуніст і цим усе сказав". Щоправда, додавав , що православний - таким чином творячи свій останній оксюморон...

Василь ЧЕПУРНИЙ