Ходить гарбуз по городу, питається свого роду...

Скочуючись за обрій, осіннє сонце своїми променями рахує хати у селі. Поодинокі хмари пливуть наввипередки зі своїми зображеннями в темно-синій холодній воді Дніпра.

На краю вулиці, при в’їзді до села, череда. Попід парканами йдуть додому корівки-годувальниці. Махають хвостами і чухають боки об вишник. Пливе по селу запах осіннього диму і печеної картоплі. Бабці сидять - то там, то там, попід дворами і, можливо, народжують завтрашні новини. Діди висять на парканах, балакають і курять, що інколи перебиває запах городнього диму і печеної картоплі. ПОВСЮДИ ВЕЛИЧЕЗНІ ГОРИ ГАРБУЗІВ. Підсохлі ряди соняхів, що вже ніколи не підіймуть голову до сонця. Останні осінні квіти змагаються між собою в красі й кидають безнадійний виклик першій ріллі..

Валентина КОВАЛЕНКО