Осінь прийшла!

У цілому нічого не змінилося: ти так само прокидаєшся вранці, вмиваєшся, заварюєш каву, ліниво морщишся на свій сніданок — тільки з кожним днем за вікном усе темніше. І одного разу твій будильник задзвенить, ти розплющиш очі й побачиш ніч. А це означає, що у твоєму місті осінь.

Осінь схожа на вишукану хворобу: спершу ти милуєшся зміною барв, ловиш руками листопади, але вже починаєш відчувати якусь неземну тугу й переймаєшся тихою ніжністю до рідних і коханих, ніби завтра разом із останнім листком, що впаде на асфальт, зникнуть і вони. Та минає час, і поетичний флер спадає з осені, оголюючи голі дерева, холод, похмуру сльоту й перший мокрий сніг, що швидко перетворюється на багнюку під ногами застуджених людей з похмурими обличчями.

Але що холодніше й безпросвітніше темрява надворі, то затишнішим здається тепле м’яке світло у квартирі. І якщо літо — це час тікати з дому назустріч нездійсненним мріям підліткової душі, то пізня осінь — це час повертатися.

Аль КВОТІОН