Карантиніада: не займайтеся самоляканням!
День, як день. Тільки й того, що мій настільний раритетний кіт, який днює й ночує на столі (робочому), раптом відсунувся від мене на метр і навіть півтора. Стало трохи прикро. Бо із цим співавтором-помічником ми даааааааавно нерозлийвода (кава, чай) під час роботи. Гумового котика придбав у газетному кіоску в Чигирині ще в 1989 році. Тобто, як тільки почав відпрацьовувати диплом журналіста. Купив іграшку старшому сину, який тоді всього разів у чотири-п'ять був більший за неї. А хлопець, коли підріс і награвся котом у капелюсі, щедро віддав його мені. Відтоді граюся сам. Як хатню реліквію, його навіть з Донецька вивезли й віддали мені. І тепер раптом кіт чогось позадкував від мене.
Дивно... Втім, потім все з'ясувалося. Кіт з олівцем та шаблюками боїться не мене, а комп'ютера. Точніше, дуже лякають його випуски новин, коментарі, поради тощо про коронавірус. А коли заглядаю у ФБ, то, бідолаха, готовий бігти на край столу і стрибати вниз.
Чому? Та ви й самі знаєте. Здебільшого події, в епіцентрі яких ми зараз перебуваємо, у більшості постів подаються, як черговий кінець світу. Ні, ніхто ж не заперечує: вірусна небезпека існує і її треба всіляко остерігатися. Але ж не примітивно лякати самого себе 25 годин на добу! Чи навіть 26! А потім, оскільки тільки самого себе лякати скучно, немало дуже переляканих починають активно страхати ще й інших - донедавна менше наляканих.
Днями хтось у ФБ нагадав окремим страхопудам-панікерам стародавню дуже доречну притчу про Паломника й Чуму. Не полінуйтеся! Знайдіть в інтернеті і перечитайте цей короткий текст. Це також стане чудовими профілактикою і антисептиком. Моральними, звичайно. І такі речі справді допомагають. Принаймні, мій бувалий у різних бувальцях кіт, якому прочитав притчу вголос, тепер, як раніше, заглядає мені в очі на відстані лівої руки.
А ще ми з ним також вголос читаємо позитивні новини: приміром, про випадки одужання людей, яких поступово більшає. Та й на хатньому фронті є подібні зміни. Моя бритва, яка тиждень тому разом зі мною перейшла на дистанційну роботу, сьогодні повідомила, що вже готова виконувати свої обов'язки напряму. Схоже, вже мене не боїться. Або, навпаки, злякалася трохи небритої фізіономії.
Далі будьмо здоровими фізично і морально! Не займайтеся самоляканням!
Павло КУЩ
Дивно... Втім, потім все з'ясувалося. Кіт з олівцем та шаблюками боїться не мене, а комп'ютера. Точніше, дуже лякають його випуски новин, коментарі, поради тощо про коронавірус. А коли заглядаю у ФБ, то, бідолаха, готовий бігти на край столу і стрибати вниз.
Чому? Та ви й самі знаєте. Здебільшого події, в епіцентрі яких ми зараз перебуваємо, у більшості постів подаються, як черговий кінець світу. Ні, ніхто ж не заперечує: вірусна небезпека існує і її треба всіляко остерігатися. Але ж не примітивно лякати самого себе 25 годин на добу! Чи навіть 26! А потім, оскільки тільки самого себе лякати скучно, немало дуже переляканих починають активно страхати ще й інших - донедавна менше наляканих.
Днями хтось у ФБ нагадав окремим страхопудам-панікерам стародавню дуже доречну притчу про Паломника й Чуму. Не полінуйтеся! Знайдіть в інтернеті і перечитайте цей короткий текст. Це також стане чудовими профілактикою і антисептиком. Моральними, звичайно. І такі речі справді допомагають. Принаймні, мій бувалий у різних бувальцях кіт, якому прочитав притчу вголос, тепер, як раніше, заглядає мені в очі на відстані лівої руки.
А ще ми з ним також вголос читаємо позитивні новини: приміром, про випадки одужання людей, яких поступово більшає. Та й на хатньому фронті є подібні зміни. Моя бритва, яка тиждень тому разом зі мною перейшла на дистанційну роботу, сьогодні повідомила, що вже готова виконувати свої обов'язки напряму. Схоже, вже мене не боїться. Або, навпаки, злякалася трохи небритої фізіономії.
Далі будьмо здоровими фізично і морально! Не займайтеся самоляканням!
Павло КУЩ
| Читайте також |
| Коментарі (0) |