Як читати російські казки?
Навряд чи в кого є сумнів в тому, що казки є тими літературними творами, з якими людина знайомиться в наймолодшому віці. Їх зміст діти, як правило, запам’ятовують на все життя, бо він відкладається не тільки в пам’яті та свідомості, а й в підсвідомості. Не маючи великого життєвого досвіду діти часто набувають психології казкових героїв і підсвідомо діють їм аналогічно. Це дає підстави стверджувати, що казки є потужним інструментом виховання людини, формування норм її поведінки і, як наслідок, впливу їх на кілька поколінь, формування національного менталітету. Хто в Україні, з тих, кому сьогодні перевалило за 55, не знає відомих російських казок, і хто з них не читав їх своїм дітям або не читає їх сьогодні своїм онукам? Таких не багато. А тих, хто зрозумів закладений в них прихований зміст? Впевнений, що одиниці.
Взяти хоча б «Сказку о золотом пєтушкє». Вона, як і багато інших, має приховану суть. Пригадайте, що пєтушок щодня роздивлявся, що коїться навколо царства і своїм криком «Кукарєку, царствуй льожа на боку» довгий час сповіщав царю про відсутність небезпеки. Коли наблизилась небезпека, він сповістив про неї царю і став йому непотрібним. Цар позбавився пєтушка, бо той сповістив йому те, чого він не хотів чути. На моє переконання, прихований зміст казки полягає в тому, що ледачий та безвідповідальний цар переклав свій обов’язок захисту держави на пєтушка, якого, по аналогії, варто вважати іноземцем. Окрім того, цар вважав себе самим розумним і через це не тільки знехтував думкою свого досвідченого слуги, який довгий час вірного йому служив, але й позбавився від нього, що, до речі, принесло царству лихо. В підсвідомості дитини відкладається, що правитель має право бути свавільним та безвідповідальним, а держава не захищає своїх громадян від лиха, захищати її зобов'язані не громадяни цієї країни, а іноземці.
Не менш відомою є казка «По щучьєму вєлєнью», в якій йде мова про те, що в батька було три сина, двоє з яких щодня багато працювали а третій, Ємєля, лежав на печі. Стимулом для нього злізти з печі і щось зробити стала погроза, що якщо він не принесе води з річки, його брати не привезуть йому гостинців з базару. Він пішов до річки, прорубав кригу і, набираючи воду, спіймав щуку-чаклунку, яка за свою свободу виконувала всі його забаганки. Завдяки їй він став заможним і одружився з красунею царівною.
Прихований зміст цієї казки полягає в тому, що процвітає не працьовитий, а ледачий, якому посміхнулось вдача. Три брати з цієї казки схожі на три народи – українців, білорусів та росіян. Двома працьовитими братами безумовно є українець та білорус, а Ємєля – без сумніву є росіянином. Безперечно, ця казка в підсвідомість дитини закладе, що успіх в житті має не той, хто щодня працює, а той, хто довгий час лежав на печі, а потім несподівано вловив вдачу, змусив на себе когось працювати і за рахунок цього отримав гарне життя.
Найкраще, на мій погляд, російський менталітет висвітлив Алєксандр Пушкін, написавши в 1833 році. «Сказку о рибакє і рибкє». В ній йде мова про старика та старуху, що жили в старенькій землянці. З казки відомо, що старуха мала розбите корито, а старик, який займався рибальством, одного разу впіймав золоту рибку, яка за те, що він її випустив, пообіцяла виконати його бажання. Також відомо, що рибці довелося виконувати не його, а бажання старухи. Старуха забажала мати нове корито, потім – отримати замість землянки новий палац, далі – стати дворянкою. Останнім її бажанням було стати «владичіцей морскою» і мати золоту рибку собі за служанку. Рибка виконала всі бажання, крім останнього, яке, напевно, їй здалося явним «перебором». Замість своєї останньої забаганки, старуха отримала стару землянку та розбите корито.
Можна, з високою вірогідністю, припустити, що казка написана під впливом спогадів про перебування поета на Україні. Схоже, що поет вважав, що старуха – то влада царської Росії, старик – нікчемна українська еліта, яка, виконуючи забаганки російської влади, прогинається перед нею, а золота рибка – то, безумовно, Україна. В казці ми бачимо жалюгідне рабське становище старика, а кінець казки містить приховане попередження царській владі про неминучість втрати її впливу на Україну, за умови продовження відношення до неї, як до окупованої території. Не маю сумніву, що ця казка має позитивний вплив на дітей, бо прихований зміст їм зрозумілий – це, вочевидь, покарання старухи за нахабство і бажання перетворювати всіх, кого тільки можна, на рабів.
Підводячи підсумок вважаю за необхідне звернути увагу на наступне:
1. Під впливом згаданих російських казок виросло майже 10 поколінь росіян.
2. За згаданий час в підсвідомість дуже великої частини росіян закладено, що влада може бути безвідповідальною, не захищаючи громадян країни від лиха, захист держави від ворогів може бути не їх обов'язком, а покладений на іноземців.
3. В підсвідомості багатьох поколінь росіян закладено рабський принцип життя, за яким правителю дозволені сваволя та знущання над людьми.
4. В підсвідомість переважної більшості росіян закладено, що процвітання людини в Росії залежить не від звитяжної праці, адже ледар, якому вдалося змусити когось працювати на себе, живе набагато краще того, хто сумлінно і багато працює.
5. Викладене в пункті 4 на підсвідомому рівні спонукає росіян до загарбання територій сусідніх народів і перетворення їх на своїх рабів. Таку рису інакше як шовінізм назвати неможливо.
6. Нікчемна національна еліта, яка виконує будь-які забаганки іноземної влади, завжди знаходиться в принизливому, рабському становищі. Це неозброєним оком проглядається, особливо за останніх два роки, у відносинах України з Росією.
7. Доказом нікчемності чинної української влади є схожість поведінки її очільників до народу, який власними зусиллями створює їй високий рівень життя, з поведінкою старухи по відношенню до золотої рибки. Зважаючи на це, легко передбачити, що представники чинної влади можуть миттєво потрапити з палаців до землянок з розбитим коритом.
8. Російська влада, при продовженні політики пограбування і тиску на Україну, може також отримати результат, подібний до того, що отримала старуха.
9. Очільникам української влади, насамперед Президенту, Прем'єр-міністру, Міністру закордонних справ і Міністру енергетики та вугільної промисловості для досягнення успіху вкрай необхідно перед проведенням перемовин з представниками «братньої» Росії користуватись бібліотекою своїх онуків і перечитувати принаймні згадані в статті російські казки.
10. Зважаючи на викладене в пунктах 1-9, будь-які союзи з Росією успіхів Україні не принесуть, бо через російський менталітет їх відносини будуть аналогічними відношенню старухи до золотої рибки.
Леонід ТАРТАСЮК, інженер та винахідник
Leleka
| Читайте також |
| Коментарі (3) |
|
| |
