Кілька років тому молоде подружжя Іщенків продало свою квартиру, а отримані кошти вклали у вигідну, як здавалося їм тоді, справу. У підвальному приміщенні Головного управління Державного казначейства України в Чернігівській області, що розташоване на розі вулиць Коцюбинського — Комсомольської в обласному центрі, вони почали наводити лад.
По-сучасному оздоблювали стіни, стелі та підлогу. Де деревом, а де пластиком, але так, щоб не тільки було комфортно відвідувачам майбутнього закладу, а й персоналу. Плани і думки були реалістичні, а головне — практично-вигідні. Керівництво казначейства спочатку всіляко підтримувало Наталію та Володимира в їх починаннях — ні в чому не перешкоджали і навіть з бажанням консультували стосовно деяких нюансів організаційно-будівельної справи. Але коли більшість робіт було виконано, відповідні дозвільні інстанції наклали табу: буцімто в таких приміщеннях не можна облаштовувати лазню та інші об’єкти. Подружжя виявилося законослухняним і весь час намагалося пройти незрозумілі перепони, але вердикт залишався для них незмінним. Здавалося, керівник відомства, у підпорядкуванні якого знаходилися підвальні приміщення, проблемні питання для подружжя чудово розумів, і коли Наталія та її чоловік Володимир вирішили поки що обмежитися введенням в експлуатацію буфету-їдальні, ні в чому не противився. А їдальня після перших днів роботи вправно запрацювала. Сюди активно пішли відвідувачі. Адже довкола відсутній подібний заклад харчування — доступний за цінами, зі смачно приготовленими стравами. Не могли не радіти і самі працівники державної установи, в якому запрацювала їдальня.
До того ж подружжя у цей заклад вклало не тільки фізичні та матеріальні ресурси, а й душу — створили гармонійний інтер’єр затишної хати.
Неповторний український колорит поступово ставав для багатьох чернігівців та гостей міста приємним, теплим і затишним. Невелике приміщення прикрашає скульптура дівчини в національному вбранні, біля неї — цегляна піч. Усе вдало продумано для створення атмосфери української хатини: поруч веретено, прядиво та інші речі домашнього вжитку. На протилежній стіні — портрет Тараса Шевченка. Над стійкою, де видають страви, — імітація солом’яної стріхи.
І раптом, услід за забороною щось далі робити там, керівник казначейства круто повертає в інший бік: висуває подружжю вимоги звільнити підвальні приміщення. Відтоді й почалося…
За неофіційною (приватною) інформацією, тепер тут мусять бути банкіри. Дехто каже, що там розташовуватимуться якісь архіви. Існують інші чутки: тут буде відпочивально-релаксаційний комплекс. Але є ще одна неозвучена версія, чому господарів їдальні змушують звільнити орендовані приміщення. Недалечко існує ще один подібний заклад, розташований в УМВС області, але дивно: багато працівників міліції ходять обідати саме до «цивільної» їдальні. На моє запитання, що їх там не влаштовує, вони відповідають: «Там дорожче і не так смачно готують, як тут». Чи не через сусідню конкуренцію закривають їдальню, яка належить подружжю Іщенків? Але це лише припущення, бо достеменно ніхто не знає, чому керівник казначейства видворяє персонал їдальні на вулицю.
Хоча Іщенки вказали на зовсім іншу версію, але вона потребує додаткової перевірки, щоб її оприлюднювати в газеті…
Сергій КОРДИК
Повністю стаття опублікована в газеті "Сіверщина" за 30 грудня 2010 року
Кілька років тому молоде подружжя Іщенків продало свою квартиру, а отримані кошти вклали у вигідну, як здавалося їм тоді, справу. У підвальному приміщенні Головного управління Державного казначейства України в Чернігівській області, що розташоване на розі вулиць Коцюбинського — Комсомольської в обласному центрі, вони почали наводити лад. 
0
