Вийшла друком нова книга “Берест “ ( роман у віршах) відомого за межами області поета та журналіста Анатолія Шкуліпи з Ніжина. Треба віддати йому належне , що незважаючи на свою зайнятість (працює редактором газети “Ніжинський вісник”) Анатолій Григорович знаходить час для творчості. У своєму вступному слові до книги поет зазначає : “ І не треба мене звинувачувати в реанімації Сталіна … Це він реанімував мене. І, переформатувавши мобілізував ! .. Напевне для того , щоби моїми вустами проголосити НАЙЗНАЧИМІШЕ ДЛЯ УКРАЇНИ: БЕЗ МОВИ, БЕЗ МОВНОГО ЄДНАННЯ ВОНА – НІЩО! Ще жоден у світі папуга не оцінив , що - він в золотій клітці … і що його зверхньо – поблажливо дозволено іноді побалабонити : попка –дурак … Якщо ми самі себе не захочемо почути , то , може , хоч Вселенського Демона послухаємо ?!.
Звісно , якщо хочемо БУТИ на цій планеті !.. Тільки – як ? :
Якщо серед видатних українців ім’я Олексія БЕРЕСТА навіть не згадується …
А батько нації Тарас ШЕВЧЕНКО - аж поза межами тронної трійки…
Велич людини можна лише на певний час затінити , знищити – ніколи “!
З кожною новою книгою розширюються творчі обрії Анатолія Шкуліпи . Манера його письма проста , овіяна любов’ю до рідного народу , до його славетної історії яка постійно то перекручувалася , то підтасовувалася на догоду самозакоханим узурпаторам , а то й узагалі замовчувалася чи нещадно випалювалася нищівним вогнем великодержавного шовінізму .
Історія одного з найславетніших синів України Олексія Береста , яка досить несподівано до глибини душі вразила поета , ще несподіваніше вибухнула масштабним епічним полотном – у віршованій формі , що стало великим одкровенням передусім для самого автора , бо буквально ще попередньої митті він і вві сні не мислив братися за поетичний роман , який сам забив із нього потужним і розмаїтим струменем . І не записати його стало би непоправним гріхом .
Микола НАУМЕНКО
0
