Фрукт... чоловічої сили

У ДАВНИНУ ГРУШІ ЇЛИ ЛИШЕ ВАРЕНИМИ
Згадки про грушу вперше зустрічаються в стародавніх китайських одах. У Китаї її вважали символом довголіття. Адже груша — це життєстійке і довговічне дерево. Та китайці не лише оспівували грушу у віршах, а й виконали величезну роботу щодо її селекції. Тож на світ з’явилося багато сортів смачного соковитого фрукту.

У Стародавній Греції та Римі груша теж користувалося великою шаною. Її вважали деревом богині Гери, яка була берегинею домашнього вогнища. Статуетки цієї богині вирізали саме з груші. Багато народів пов’язували форму плодів груші з любов’ю і материнством. Вірили, що груша може перешкодити зраді і зміцнити подружню вірність.

Стародавні лікарі цінували плоди груші як засіб, що сприяє швидшому загоєнню ран, зниженню температури тіла. У давньоарабських працях з медицини вказувалося, що груші допомагають лікувати хвороби легенів.

На території нашої країни до груші також ставилися з глибокою повагою і наділяли її чудодійними властивостями. «... Груші варені приємні тілу, силу наводять і нутро м’ягчать», — написано в одному з лікарських порадників.

Довгий час існувала думка, що груші не можна їсти свіжими. Можливо, тому, що за смаком окультурені груші тієї далекої пори мало чим відрізнялися від диких. Знаменитий Салернський кодекс здоров’я (XIV століття) повчав: «Протиотрута — варені груші, сирі — отрута. Тяжкість шлунка — сирі, варені — тяжкість знімають». Існував навіть такий вид покарання: в’язня примушували з’їсти безліч сирих диких груш. Пізніше з’явилися перші їстівні сорти, які можна було вживати в їжу без попереднього варіння. Нині існує безліч сортів цього фрукту.

ФРУКТ ЧОЛОВІЧОЇ СИЛИ
За вмістом поживних речовин груша посідає перше місце серед фруктів. Вона має одну унікальну властивість: груша — фруктовий природний антибіотик. Плоди груші багаті на органічні кислоти, ферменти, клітковину, дубильні, азотні й пектинові речовини, містять вітаміни С, B1, Р, РР, А, катехіни, азотисті речовини, пектини, мінеральні солі, флавоноїди і фітонциди. За вмістом фолієвої кислоти груша перевершує навіть чорну смородину.

Оскільки в ній фруктози більше, ніж глюкози (а, як відомо, фруктоза не потребує для свого засвоєння в організмі інсуліну), цей фрукт корисний за порушень функції підшлункової залози. Тому свіжі та сушені груші, а також напої з них вводять у дієти за ожиріння й цукрового діабету.

Багато в груші макро- і мікроелементів: наприклад заліза, — вкрай потрібного для синтезу здорових кров’яних тілець. Тому рекомендується вживати груші в разі швидкої стомлюваності, запаморочень, прискореного серцебиття, що виникають за посиленого фізичного навантаження, а також у разі втрати апетиту, появи тріщин у кутиках рота, поганого загоєння ран і навіть за чутливості до холоду — все це симптоми нестачі заліза в організмі.

У плодах груш містяться унікальні ефірні олії, біологічно активні речовини, які здатні підвищувати захисні сили організму, протистояти інфекційним захворюванням, справляти протизапальну дію і навіть боротися з депресією (груші бадьорять і веселять, поліпшують настрій). У м’якоті груші міститься багато іонів калію, без достатньої кількості яких не можна уявити собі нормального функціонування серця і м’язів, адже іони калію відповідають в організмі за регенерацію клітин. Груша дуже корисна для серця взагалі і за порушень серцевого ритму зокрема. До речі, що відчутніший аромат груші, то більша її користь, особливо для серця. Але кислі і дуже терпкі сорти груш, хоча й зміцнюють шлунок, печінку, збуджують апетит, тяжче засвоюються організмом.
Грушевий сік — чудовий загальнозміцнювальний, тонізувальний і вітамінний засіб, надзвичайно корисний у разі захворювань травного тракту, зміцнює стінки кровоносних судин.

Відвари, компоти з сушених груш корисні за розладів кишечнику. Свіжі груші містять досить грубі харчові волокна, що посилює кишкову перистальтику, тому за розладів їх їсти не варто. А от у разі запорів варені груші з компоту потрібно з’їдати обов’язково. Грушеві компоти корисні також у разі запальних захворювань сечовивідних шляхів — цей напій підвищує діурез і благотворно діє на сечовий міхур.

Узагалі лікарі рекомендують їсти побільше груш тим, кому за сорок. Двічі на тиждень дуже корисно влаштовувати «грушеві дні»: 1,5—2 кг свіжих плодів — і більше нічого не їсти. Тверді плоди для ліпшого засвоєння можна злегка відварити.
Грушу часто називають фруктом чоловічої сили, тому що її впродовж багатьох років ефективно застосовують у народній медицині в лікуванні простатиту. Чоловікам, які страждають від цього захворювання, потрібно щодня пити грушевий компот.

Якщо ви хочете схуднути, то візьміть до уваги, що груші мають низьку енергетичну цінність і рекомендуються до вживання в різних дієтах.

Увага! Плоди груш треба вживати правильно: не їсти їх на порожній шлунок і не запивати водою. Також їх не варто заїдати м’ясом і ласувати ними раніше, ніж через півгодини після закінчення основної їди. Груші слід вживати обачно тим людям, хто страждає від захворювань органів травлення. Кислі і дуже терпкі сорти груш важче засвоюються. Тому такі груші протипоказано вживати людям похилого віку, а також тим, хто страждає від значних розладів нервової системи.

ЛІКУВАННЯ ГРУШАМИ

У разі захворювань печінки, холециститу, гастриту дві з’їдені вранці груші позбавлять болю та печії, ліквідують дискомфорт у кишечнику.

За проносів 0,5 склянки сухих груш і 3 ст. л. вівсяних круп відварити у 2 склянках води. Настояти годину, процідити. Приймати по 0,25—0,5 склянки 4 рази на день.

За анемії корисно щодня з’їдати по дві великі груші на обід як десерт. Перед вживанням груші слід обчистити, м’якоть розім’яти і додати 2 ч. л. меду.

Гострий бронхіт: у склянці грушевого соку розвести десертну ложку сиропу шипшини, пити по 0,5 склянки тричі на день.
У разі екземи м’якоть груші слід регулярно прикладати до ураженої шкіри.
За кашлю, задухи потрібно їсти варені та печені груші.
Як сечогінний і в’яжучий засіб помічний такий відвар: 1 склянку подрібнених груш залити 0,5 л окропу і кип’ятити 15 хв, потім настояти і пити по 0,5 склянки 4 рази на день перед їдою.

У разі отруєнь кожну годину з’їдати по половинці соковитої солодкої груші.

Цистит: 2—3 груші, притрусивши трохи цукром, запекти в духовці, з’їсти протягом дня.
Тим, у кого час від часу поколює серце, варто носити з собою, крім ліків від серця, одну-дві груші, ліпше жовтих медових сортів. Вони заспокоюють серце, корисні за прискореного серцебиття.

Якщо з’їдати грушу щоранку, то чудовий настрій на весь день забезпечено.
За цукрового діабету рекомендують регулярно приймати сік зі свіжих груш по 50—70 мл за 30 хв до їди. Поступово дозу можна збільшити до 1 склянки.

Нирковокам’яна хвороба. Відварити протягом 10 хв у 0,5 л води 1 склянку сухих подрібнених груш. Настояти 4 години. Приймати по 0,5 склянки 4 рази на день перед їдою. Тривале вживання соку і відвару допоможе повністю позбутися каменів.

Туберкульоз легень. Заварити 1 ст. л. з верхом сухих подрібнених груш 0,5 л окропу, настояти 4 години; приймати по 0,5 склянки 4 рази на день до їди.

Те, що так корисно вживати всередину, обов’язково має принести користь і під час зовнішнього застосування. У промисловій косметиці існує ціла низка засобів з додаванням груші. Та й у себе вдома можна приготувати ліки для шкіри на основі цього плоду — осіння груша наситить нашу шкіру природними вітамінами і мікроелементами. Маски з груш ідеальні для будь-якого типу шкіри. Вони поліпшують еластичність, роблять шкіру гладенькою, зменшують пори, сприяють загоєнню саден і тріщин, омолоджують і освіжають.
Для сухої шкіри взимку корисна така маска: до натертої груші додати по 1 ст. л. сметани і грейпфрутового соку, перемішати до однорідної консистенції і накласти на 30 хв на обличчя, потім змити теплою водою.
Для нормальної і жирної шкіри. Розім’яти 2 ст. л. м’якоті дозрілої кисло-солодкої груші, додати кілька чайних ложок збитих білків і нанести отриману масу на обличчя.

Зволожувальна й живильна маска. Пюре з однієї обчищеної груші змішати з 2 ст. л. розвареного рису і нанести отриману суміш на обличчя. Тримати 20 хв, змити теплою водою.

Джерело: Ваше здоров"я