Думки про тридцятилітнього
Це ж треба: Народному Руху України вже 30 років! Здається, в Україні партії так довго не живуть – власне, я не знаю жодної партії, що мала би таке довголіття. Власне, й партій в Україні було дві – Народний Рух та комуністична (ну, може, ще УРП). Всі інші – то політичні проекти. Згадайте скільки їх на цвинтарі ілюзій – «ЗаЄДУ», НДП, ПДВУ, «Трудова Україна», СДПУ (о) і без (о), «Озиме покоління», "Наша Україна" та несть їм числа… А Рух – живий. Щоправда, так тихо живий, що більшість обивателів не підозрюють про його існування – не дивно, якщо й нинішній голова Народного Руху Віктор Кривенко дізнався з подивом про існування Руху яких 5 років тому. Він сам про це розповів на урочистостях з нагоди 30- ліття Руху…
Проходили вони в столичному Будинку художника, відкривала їх Ніна Матвієнко співом Гімну. Щоправда, я не став підспівувати, бо Ніна Митрофанівна переробила Гімн на свій копил: «Вже не вмерла…». Ні, з Гімном така самодіяльність недопустима…
Голова Народного Руху Віктор Кривенко, сподіваюся, вже виходить зі стану приголомшення після поразки на виборах – вся Україна була в такому стані, хіба тільки окремі кандидати? Он у Чернігові проголосували за Семінського та Полякова, яких досі ніхто сном духом не знав – воістину, на цих виборах і за швабру проголосували б, якби вона була зеленою…
Але ж наш побожний і недалекоглядний народ таки мусить вибиратися із зеленого болота по якихось партійних купинах. А партій тож і нема, крім Руху, бо й утворення під Порошенка – таки ж не партія, лишень проект. Тож кому, як не Руху, стати тою рятівною купиною у зеленому болоті популізму і бульок московського задурманення, по якій вичовгається український народ?! Але ж для того треба здійснити перезавантаження Руху. Бо коли Віктор Кривенко розказував які гарні були ініціативи від двох народних депутатів - рухівців, в тому числі законодавчі, то навіть я, доволі обізнаний у політичних вітровіях, про деякі чув уперше… Добре, нема своєї газети, нема свого радіо, але ж принаймні в соцмережах можна було би щоденно грузити про позицію Руху з усіх питань? Та ж навіть про це 30- річчя я майже не вгледів ніде нічого… Не було і жодної телекамери, жодного журналіста «на заданії»… Ні, так зміни в Русі не пройдуть. Так і будуть молоді виборці вважати Рух розділом зі шкільного підручника історії, а старші думатимуть чесно, що Рух давно помер.
Володимир Яворівський, який вийшов виступати, мнучись («збирався тільки послухати», ага...), сказав, що так як зник «Саюдіс» у Литві, зникла «Солідарність» у Польщі – так природно відійшов і Рух, виконавши свою історичну місію. Звісно, Яворівський від Руху взяв усе по максимуму, як раніше і від компартії – що фінансово, що морально. Але порівняння Руху з «Саюдісом» і «Солідарністю» таки шкутильгають на обидві ноги. Бо в Литві і Польщі згадані сили дійсно виконали свою місію і відійшли, бо їх суспільства повернулися до традиційних партій (хай і під іншими назвами), які в них були до російської окупації. А в Україні ця традиція через більш тривалий час окупації втрачена. І сьогодні єдиною традиційною для українців партією є Народний Рух.
Чи ж є снага його оновити? Мені здається, що так – ось як судити, скажімо, за виступом Івана Зайця. Він говорив про фізичне зменшення української нації – і мова не про демографію, а про політику, адже в ряді держав українським школярам після перших їх успіхів на олімпіадах пропонують переїзд у їх країни шляхом пропозицій роботи батькам школярів. Село гине не через демографію природню, а через курс держави на олігархів – агрохолдинги, а не на традиційний фермерський уклад села. Україноцентричність треба Руху поставити во главу угла, бо більше нікому. Інші здулися. І тут не треба Кривенку як мантру повторювати на всіх заходах про якийсь національний шовінізм, оскільки зараз неукраїнці все більше й більше наповнюють коридори української влади. Та й взагалі що воно таке – етнічний націоналізм? Це хіба різанина племен тутсі і як там друге у Руанді. Але Україні таке не загрожує.
Рефат Чубаров і Йосип Зісельс, Микола Поровський і Олена Бондаренко, Олександр Скіпальський і Віктор Кулинич говорили. Це зі старших. Але крайні лави займали в залі воїни з «Варти Руху» - молоді хлопці, що придивлялися. Пора вже їм брати владу в Русі у свої руки (разом з Віктором Кривенком і Павлом Кишкарем). А тоді – і в Україні. Бо Рух знову потрібен, оскільки нинішня влада наблизилася, а то й перетнула червоні лінії, які криком кричать про загрози державності.
Василь ЧЕПУРНИЙ
Проходили вони в столичному Будинку художника, відкривала їх Ніна Матвієнко співом Гімну. Щоправда, я не став підспівувати, бо Ніна Митрофанівна переробила Гімн на свій копил: «Вже не вмерла…». Ні, з Гімном така самодіяльність недопустима…
Голова Народного Руху Віктор Кривенко, сподіваюся, вже виходить зі стану приголомшення після поразки на виборах – вся Україна була в такому стані, хіба тільки окремі кандидати? Он у Чернігові проголосували за Семінського та Полякова, яких досі ніхто сном духом не знав – воістину, на цих виборах і за швабру проголосували б, якби вона була зеленою…
Але ж наш побожний і недалекоглядний народ таки мусить вибиратися із зеленого болота по якихось партійних купинах. А партій тож і нема, крім Руху, бо й утворення під Порошенка – таки ж не партія, лишень проект. Тож кому, як не Руху, стати тою рятівною купиною у зеленому болоті популізму і бульок московського задурманення, по якій вичовгається український народ?! Але ж для того треба здійснити перезавантаження Руху. Бо коли Віктор Кривенко розказував які гарні були ініціативи від двох народних депутатів - рухівців, в тому числі законодавчі, то навіть я, доволі обізнаний у політичних вітровіях, про деякі чув уперше… Добре, нема своєї газети, нема свого радіо, але ж принаймні в соцмережах можна було би щоденно грузити про позицію Руху з усіх питань? Та ж навіть про це 30- річчя я майже не вгледів ніде нічого… Не було і жодної телекамери, жодного журналіста «на заданії»… Ні, так зміни в Русі не пройдуть. Так і будуть молоді виборці вважати Рух розділом зі шкільного підручника історії, а старші думатимуть чесно, що Рух давно помер.
Володимир Яворівський, який вийшов виступати, мнучись («збирався тільки послухати», ага...), сказав, що так як зник «Саюдіс» у Литві, зникла «Солідарність» у Польщі – так природно відійшов і Рух, виконавши свою історичну місію. Звісно, Яворівський від Руху взяв усе по максимуму, як раніше і від компартії – що фінансово, що морально. Але порівняння Руху з «Саюдісом» і «Солідарністю» таки шкутильгають на обидві ноги. Бо в Литві і Польщі згадані сили дійсно виконали свою місію і відійшли, бо їх суспільства повернулися до традиційних партій (хай і під іншими назвами), які в них були до російської окупації. А в Україні ця традиція через більш тривалий час окупації втрачена. І сьогодні єдиною традиційною для українців партією є Народний Рух.
Чи ж є снага його оновити? Мені здається, що так – ось як судити, скажімо, за виступом Івана Зайця. Він говорив про фізичне зменшення української нації – і мова не про демографію, а про політику, адже в ряді держав українським школярам після перших їх успіхів на олімпіадах пропонують переїзд у їх країни шляхом пропозицій роботи батькам школярів. Село гине не через демографію природню, а через курс держави на олігархів – агрохолдинги, а не на традиційний фермерський уклад села. Україноцентричність треба Руху поставити во главу угла, бо більше нікому. Інші здулися. І тут не треба Кривенку як мантру повторювати на всіх заходах про якийсь національний шовінізм, оскільки зараз неукраїнці все більше й більше наповнюють коридори української влади. Та й взагалі що воно таке – етнічний націоналізм? Це хіба різанина племен тутсі і як там друге у Руанді. Але Україні таке не загрожує.
Рефат Чубаров і Йосип Зісельс, Микола Поровський і Олена Бондаренко, Олександр Скіпальський і Віктор Кулинич говорили. Це зі старших. Але крайні лави займали в залі воїни з «Варти Руху» - молоді хлопці, що придивлялися. Пора вже їм брати владу в Русі у свої руки (разом з Віктором Кривенком і Павлом Кишкарем). А тоді – і в Україні. Бо Рух знову потрібен, оскільки нинішня влада наблизилася, а то й перетнула червоні лінії, які криком кричать про загрози державності.
Василь ЧЕПУРНИЙ
| Читайте також |
| Коментарі (1) |
|
| |
0
