Досі шкода окупанта?
Відповідь Людмилі Студьоновій
Виявляється, у дослідників також бува коротка пам’ять, як дівчача. Чи вибіркова.
Ось щойно прозвучала по обласному радіо передача Євдокії Тютюнник з Людмилою Студьоновою про її нову книгу. Цікава передача і я шаную те, що зробила для вивчення історії краю Людмила Валентинівна. Зокрема, і її викриття енкаведиста – комуніста, який навіть судився з нею через книгу…
Але сьогодні Студьонова каже – мовляв, як їй шкода і як це неправильно, що вулиця Короткова перейменована в процесі декомунізації. Адже він такий молодець, на думку Студьонової, що займався післявоєнною відбудовою Чернігова, завдяки йому завезли в місто горобину і ще якісь кущі, а про жінок та дівчат, які розбирали завали, так дбав, що добивався для них по кілограму борошна. Щодо останнього – так і про рабів дбають, бо інакше працювати буде нікому. Відбудова Чернігова? Це його прямий обов’язок був - за виконану роботу нема чого дякувать.
Оскільки це саме я був ініціатором перейменування вулиці Короткова (всупереч думці одного соратника Л.Студьонової – учня Герарда Кузнєцова), маю відповісти. Так як відповів і на засіданні комісії – так, Коротков займався відбудовою Чернігова, так як і Говзман займався будівництвом музичної фабрики. Але перед війною Говзман був кривавим катом НКВС – катом у прямому смислі слова: це саме він розстрілював тисячі українців! Через що на його могилу ще довгі роки чого тільки не вивертали…
Людмила Студьонова старанно уникнула згадок – а чим же займався Федір Коротков до війни? Може, дерева саджав чи поля орав? Ага, якраз – ось з його біографії: « Член ВКП(б) з 1931 року. У 1932–1938 роках — секретар Семенівського районного комітету комсомолу на Чернігівщині; голова виконавчого комітету Корюківської районної ради депутатів трудящих. У 1938–1941 роках — 1-й секретар Корюківського районного комітету КП(б)У Чернігівської області».
Тобто зробив кар’єру під час репресій та й сам ними займався, як перший секретар Корюківського райкому комуністів. Не думаю, що Л.Студьонова цього не знає… Але розказує про горобину…
Відповідно до Закону України "Про засудження комуністичного та націонал-соціалістичного (нацистського) тоталітарних режимів в Україні та заборону пропаганди їхньої символіки» декомунізації підлягають назви, пов’язані з особами, «які обіймали керівні посади в комуністичній партії (посаду секретаря районного комітету і вище» (підпукт є пункту 4 частина 1 стаття 1).
До речі, Федір Коротков – типовий окупант: народився в російському селі Думіно Тверської області і на Україну був направлений 1929 року для зміцнення радянської влади. А перейменували вулицю Короткова ми на вулицю імені Олександра Кониського – нашого земляка із села Переходівка під Ніжином, автора біографії Шевченка, засновника Наукового товариства імені Т.Шевченка, видатного просвітителя, автора гімну «Боже великий, єдиний, нам Україну храни!» . Невже ви цього не знали, Людмило Валентинівно? Не вірю! Тут і Станіславського не треба...
Василь ЧЕПУРНИЙ
Виявляється, у дослідників також бува коротка пам’ять, як дівчача. Чи вибіркова.
Ось щойно прозвучала по обласному радіо передача Євдокії Тютюнник з Людмилою Студьоновою про її нову книгу. Цікава передача і я шаную те, що зробила для вивчення історії краю Людмила Валентинівна. Зокрема, і її викриття енкаведиста – комуніста, який навіть судився з нею через книгу…
Але сьогодні Студьонова каже – мовляв, як їй шкода і як це неправильно, що вулиця Короткова перейменована в процесі декомунізації. Адже він такий молодець, на думку Студьонової, що займався післявоєнною відбудовою Чернігова, завдяки йому завезли в місто горобину і ще якісь кущі, а про жінок та дівчат, які розбирали завали, так дбав, що добивався для них по кілограму борошна. Щодо останнього – так і про рабів дбають, бо інакше працювати буде нікому. Відбудова Чернігова? Це його прямий обов’язок був - за виконану роботу нема чого дякувать.
Оскільки це саме я був ініціатором перейменування вулиці Короткова (всупереч думці одного соратника Л.Студьонової – учня Герарда Кузнєцова), маю відповісти. Так як відповів і на засіданні комісії – так, Коротков займався відбудовою Чернігова, так як і Говзман займався будівництвом музичної фабрики. Але перед війною Говзман був кривавим катом НКВС – катом у прямому смислі слова: це саме він розстрілював тисячі українців! Через що на його могилу ще довгі роки чого тільки не вивертали…
Людмила Студьонова старанно уникнула згадок – а чим же займався Федір Коротков до війни? Може, дерева саджав чи поля орав? Ага, якраз – ось з його біографії: « Член ВКП(б) з 1931 року. У 1932–1938 роках — секретар Семенівського районного комітету комсомолу на Чернігівщині; голова виконавчого комітету Корюківської районної ради депутатів трудящих. У 1938–1941 роках — 1-й секретар Корюківського районного комітету КП(б)У Чернігівської області».
Тобто зробив кар’єру під час репресій та й сам ними займався, як перший секретар Корюківського райкому комуністів. Не думаю, що Л.Студьонова цього не знає… Але розказує про горобину…
Відповідно до Закону України "Про засудження комуністичного та націонал-соціалістичного (нацистського) тоталітарних режимів в Україні та заборону пропаганди їхньої символіки» декомунізації підлягають назви, пов’язані з особами, «які обіймали керівні посади в комуністичній партії (посаду секретаря районного комітету і вище» (підпукт є пункту 4 частина 1 стаття 1).
До речі, Федір Коротков – типовий окупант: народився в російському селі Думіно Тверської області і на Україну був направлений 1929 року для зміцнення радянської влади. А перейменували вулицю Короткова ми на вулицю імені Олександра Кониського – нашого земляка із села Переходівка під Ніжином, автора біографії Шевченка, засновника Наукового товариства імені Т.Шевченка, видатного просвітителя, автора гімну «Боже великий, єдиний, нам Україну храни!» . Невже ви цього не знали, Людмило Валентинівно? Не вірю! Тут і Станіславського не треба...
Василь ЧЕПУРНИЙ
| Читайте також |
| Коментарі (0) |