Ні крихти москальського!

Склад: борошно житнє, борошно пшеничне, вода питна, цукор білий, солод житній, патока крохмальна, сіль кухонна, коріандр, дріжджі хлібопекарські пресовані. Вироблене, вирощене в Україні.

Завдано і висходилося на "Полтавському хлібокомбінаті" у місті Полтава, продається в Києві, а називається хліб "Бородинський".Чи має стосунок до війни 1812 року? "Скажи- ка, дядя, ведь недаром Москва, спаленная пожаром, французу оддана?" До чого тут "Хліб бородинський"? На згадку про кутузова?

Вже казано-переказано, писано-переписано, вже й технології всі змінено, а назву - ні! Це що, може й досі існують заповідні сталінські колгоспи, де набивають ковбасу "Московську",колотять масло "Вологодське", печуть "Бородінський" і сушать сухарі? Не сприймаю будь яких технологічних пояснень, посилань на авторські права і т.д. Бо вже й країни тієї нема.

Інерція, лінь, обивательські дурощі-є, оце і всі причини. Або ж ще: "покупці вимагають, споживачі чекають".Та невже? І як довго це триватиме?

"Споживачі, я з вашої юрби!"-приблизно так писав поет.

Не будьте совковою юрбою, майте якусь самоповагу! Досить вже цих радянських ерзац-назв, цих ідіотських заманух: "котлети, як в радянській школі","запіканки з радянського дитячого садочка","тошнотики з лівером часів радянського студентства"...

Знаємо. Мусили. Вижили.
Хочемо стовідсотково українського. А всю цю бородінщину, московщину і подібне забаньмо назавжди. Не купуймо, не вживаймо, ігноруймо!

Любов ГОЛОТА