"Розумовські зустрічі" вперше за участі глави роду Розумовських
«Розумовські зустрічі» – це зустріч ліриків і фізиків», де поєднуються гуманітарні та технологічні підходи, створюючи особливих дух конференції. Така думка прозвучала під час офіційного відкриття чотирнадцятих Зустрічей 27 листопада 2025 р.
Зберігаючи традицію, проходила конференція в Чернігові напередодні Дня місцевого самоврядування України та працювала два дні за п`ятьма тематичними напрямами – дискусіями:
- Питання трансформації українських владних еліт: кейс Розумовських
- Національний опір і безпека: місцевий, регіональний та національний рівні
- Українське суспільство та ветерани російсько-української війни
- Управління публічними інвестиціями та розвиток територій
- Штучний інтелект у державному управлінні: нові можливості та ризики
Але розпочалися Зустрічі не доповідями та їхнім обговоренням, а виконанням творчим колективом Чернігівського фахового музичного коледжу ім. Левка Ревуцького творів Вогфганга Амадея Моцарта – саме так колись зустрічав своїх гостей у Відні Андрій Розумовський, створюючи атмосферу для спілкування. І лише після цього – офіційні промови. З вітаннями до учасників конференції звернулися співорганізатори – керівники Сіверського інституту та Чернігівського регіонального центру підвищення кваліфікації Сергій Лепявко й Володимир Бойко, завідувач Школи врядування Національного університету «Острозька академія» Валерій Тертичка, директор Генерального департаменту професійного навчання Нацдержслужби України Людмила Рикова.
Учасники конференції – експерти, викладачі університетів, працівники органів державної влади та місцевого самоврядування, представники медіа, громадські діячі. Всього – близько 90 осіб, із них майже 70 – очно, які представляли 22 територіальні громади Чернігівської області з усіх п`яти районів. До Чернігова приїхали фахівці з Києва, Ніжина, Кропивницького, Херсону, Тернополя, Рівного.
Цього разу вперше конференція проходила за участі (дистанційно) графа Грегора Розумовського – глави роду. Він розповів про свою родину та доленосні події, з нею пов`зані, наголосивши – на прикладі роду добре видно як працює російська наративна машина протягом століть, як перекручує першоджерела та факти. Скажімо, Розумовські походять з дрібної шляхти (козацької старшини), небагатою, але з хорошими зв`язками (напевно – не з селян). Тобто з освіченої верстви, тому оповідь про Олексія Розумовського як неосвіченого юнака з церковного хору – не більше, ніж російський анекдот. Між іншим, за однією з версій Кирило був не молодшим братом, а сином Олексія – на це натякають роки та алгоритм тогочасного життя. Більше того, ймовірно Олексій навчався в духовній семінарії та був духівником Єлизавети Петрівни. Що з того вийшло згодом – то вже інше питання. Активна участь Олексія у її приході до влади змушує інакше подивитися на відновлення посади гетьмана – не як на милість, а як на сплата боргу. Наступні дії Кирила Розумовського на посаді гетьмана доводять його послідовне та щире прагнення до державної розбудови Гетьманщини, що неминуче вело до конфліктів із царською владою. Саме бажанням зберегти Гетьманщину пояснюється участь у наступному державному заколоті – який привів до влади Єкатерину ІІ, а також підтримку (ймовірно) спроби Василя Мировича звільнити Івана VI та здійснити таким чином черговий палацовий переворот. Мета – смута в Московії. Втім як сталося відомо. Пояснив спікер й чому його рід – австрійські графи: єдина лінія Розумовських, яка збереглася, йде від Грегора Розщумовського, який на початку ХІХ ст. залишив Російську імперію та зрештою був позбачлний нею всіх рангів та почестей. Тож графство фактично наново надав астрійський імператор. «Я вважаю себе українцем і люблю свою країни», – так завершив свій виступ сучасний Грегор Розумовський.
Тему продовжив директор музичного коледжу ім. Л. Ревуцького Володимир Суховерський. Він розповів про роль родини Розумовських у розвитку європейської музики та вплив Андрія Кириловича Розумовського на творчість Людвига ван Бетховена. Анна Бондар, народний депутат України, презентувала проєкт порятунку Покорщини – унікальної пам’ятки садибної архітектури XVIII ст. родини Розумовських – Дараганів в селищі Козелець.
Надалі спікери перейшли до сучасності. Пьотр Кульпа, аудитор, юридичний радник департаменту стратегії Вищого Органу Аудиту (NIC) Польщі, порушив питання необхідності конституційних змін для модернізації публічного управління та адміністрування України на рівні центральних органів державної влади. На його думку нинішня неефективна, більше того – загрожує існуванню державності. «Виграти війну – не програти мир», – ще раз наголосив на своїй думці промовець.
Олександр Копиленко (народний депутат України, доктор юридичних наук) згадав про вплив роду Лизогубів (тісно пов`язаний із Чернігівщиною) на державотворчі процеси України як приклад української еліти. Та звернувся до небезпеки корупції в сучасній України, зазначивши: «Корупцію не переможемо, якщо будемо самі нею переможені».
Один із батьків української реформи місцевого самоврядування Юрій Ганущак також сконцентрував свою увагу на необхідності майбутніх конституційних змін, погодившись у висновках (але не в частині пропозицій), що нинішня система має бути змінена. Та звернув увагу на небезпеку: авторитаризм «згори» здатен трансформуватися в авторитаризм «знизу», що впливатиме на ефективність прийняття рішень у територіальних громадах. Щоправда, децентралізація рятує ситуацію, адже створює конкурентне середовище.
Друга панельна дискусія розпочалася з виступу доктора історичних наук та водночас – діючого капітану ЗСУ Євгена Луняка. Присвячувалася вона українському козацтву, втім із кута зору внутрішній чвар, боротьби один проти одного, що послаблювало українську козацьку державу та зрештою призвело до її занепаду. Торкнувся спікер й використання козаччини як бренду в ЗСУ, а також нинішніх спроб рашистів та їх совєтських попередників (з пропагандистською метою). Сергій Джердж (голова громадської ліги Україна – НАТО) проаналізував нинішній вплив допомоги НАТО на перебіг російсько-української війни та наявні складності механізмів консенсусного ухвалення рішень. Експерт та відомий блогер Михайло Жирохов представив своє бачення безпекових викликів регіону зі сторони РФ на землі та в повітрі, а також екологічні ризики. На його думку, з огляду на ландшафтні особливості, Росія контролює приблизно 20 квадратними кілометрами території області, однак за нинішніх обставин це все, на що вони спроможні. Значна більше небезпека – з повітря, адже рашисти вже виробляють КАБи, здатні долати 200 км, а це загроза для кількох крупних міст, в тому числі – Чернігова. Що ж до екології, то на прикладі минулорічної катастрофи на річках Сейм та Десна, спричиненої неочищеними скидами, ми побачили наскільки небезпечним може бути такого роду засоби ведення війни. Політолог Станіслав Желіховський проаналізував еволюцію державотворчих процесів від козацької доби до сучасності та наголосив: «Україна – не периферія Європи, а її рубіж».
Третя панельна дискусія, що присвячувалася ветеранській політиці, поєднала ветеранів російсько-української війни (зокрема, оборони Чернігова), державних службовців та громадських діячів. Григорій Маханьков (ГО Слово ветерана») поділився власним досвідом супроводу ветеранів, подолання бюрократії, взаємодії з ВЛК та звернув увагу на важливість кваліфікованої першої психологічної допомоги. Ольга Островідова (ГО «”ВСУ” “Серцевір”», розповіла про ідею створення Ветеранської спільноти України «Серцевір», а також представила комплексні програми підтримки ветеранів: іпотерапію, каністерапію, мобільні бригади, змагання «Північний форпост» та «Кубок Серцевіра»,. Оксана Петренко (начальник відділу з питань ветеранської політики Чернігівської облдержадміністрації), розповідала про реалізацію на місцевому рівні державної ветеранської політики та її складові: соціальний, медичний, психологічний, трудовий захист, а також про співпраця органів влади з ветеранськими організаціями. Юрій Вєткін (ветерана, автор автобіографічної книги «Час Че») розповів про власний досвід складнощів, бюрократизму, з якими він зіткнувся після тяжкого поранення, про унікальний Театр ветеранів та його учасників. Виявилося, що не лише спорт та підприємництво, але й мистецтво ефективно поєднує ветеранів та допомагає повернутися їм до мирного життя. Спікер запропонував свого роду формулу: «Реабілітація через мистецтво». Костянтин Кукушкін (представник Швейцарської неурядової організації «Міжнародні проєкти») наголосив на важливості організації та проведення навчань як для ветеранів, так і посадових осіб, представників громадськості, адже адаптації до нових умов потребують не лише ветерани, а й суспільство в цілому.
Четверта панельна дискусія стосувалася економіки. Леся Козачок (заступник директора Департаменту економічного розвитку Чернігівської облдержадміністрації) представила роботу з реформу публічних інституцій в регіоні та франко-український проєкт проєкт «Калина», спрямований ні підготовку області та громад для роботи з програмами, структурними фондами ЄС. Жанна Дерій (завідувачка кафедри НУ «Чернігівська політехніка») розповіла про роль міжнародної технічної допомоги у розвитку громад Чернігівщини та основні напрями, за якими вона застосовується. Сергій Білорусов (директор Херсонського центру підвищення кваліфікації) проаналізував використання цифрових інструментах управління інвестиціями, в тому числі на прикладі нинішньої надскладної ситуації на Херсонщині, а також можливості під час відбудови. Експерт із питань макроекономіки Андрій Новак представив концепцію післявоєнної трансформації України, зосереджену на моделі «3М»: мета, механізм, місія. Тетяна Котенко (проєктний менеджер та викладачка Одеського національного економічного університету) представила власні бачення та досвід залучення громадянського суспільства для контролю та реалізації інвестиційних проєктів.
На п’ятій панельній дискусії йшлося про ШІ. Олександр Клименок (Управління цифрової трансформації Чернігівської облдержадміністрації) сконцентрував увагу на можливостях використання ШІ в державному управлінні та, зокрема, в документообігу, проаналізував ризики та перспективи цифровізації державної служби. Роман Єршов (викладач НУ «Чернігівська політехніка») представив дослідження негативних наслідків використання систем та засобів штучного інтелекту студентами. Юрій Перга (НУ «КПІ ім. Ігоря Сікорського») навів приклади європейських практик застосування ШІ у соціальній сфері, екології, транспорті та адмініструванні, а також дав поради громадам щодо впровадження інновацій та пошуку ресурсів. Сергій Горчинський розповів про виклики з якими стикається вища освіта в зв`язку з поширенням ШІ, а Євген Вінниченко (обидва спікери з НУ «Чернігівський колегіум») детально розповів про галюцинації ШІ – тобто ситуації, коли нейросистема генерує правдоподібні, але недостовірні відповіді, пояснив механізм цих збоїв та пояснив на що треба зважати, коли використовуєш ШІ.
Тож як підсумок конференції – успішне майбутнє України базується на сполученні історичної пам’яті та структурних змін, яких потребує сьогодення, гарантуванні безпеки всіма доступними засобами (тепер насамперед військовими, але ж не лише), поєднанні випробуваних моделей розвитку та інновацій, постійному діалозі між військовими та цивільними, гуманітаріями та технарями, владою та громадськістю й експертною спільнотою. В підсумку з`являється стійкість, яка веде країну та кожного з нас до перемоги та розвитку.
Конференція відбулася в рамках проєкту «Організація та проведення міжнародної науково-практичної конференції «XІV “Розумовські зустрічі”», що здійснюється Сіверським інститутом регіональних досліджень та Чернігівським регіональним центром підвищення кваліфікації у партнерстві з Школою врядування Національного університету «Острозька академія» за організаційного сприяння Чернігівської облдержадміністрації, Чернігівської обласної ради та підтримки Hanns Seidel Stiftung Ukraine (Баварія, Німеччина).
Володимир БОЙКО
Зберігаючи традицію, проходила конференція в Чернігові напередодні Дня місцевого самоврядування України та працювала два дні за п`ятьма тематичними напрямами – дискусіями:
- Питання трансформації українських владних еліт: кейс Розумовських
- Національний опір і безпека: місцевий, регіональний та національний рівні
- Українське суспільство та ветерани російсько-української війни
- Управління публічними інвестиціями та розвиток територій
- Штучний інтелект у державному управлінні: нові можливості та ризики
Але розпочалися Зустрічі не доповідями та їхнім обговоренням, а виконанням творчим колективом Чернігівського фахового музичного коледжу ім. Левка Ревуцького творів Вогфганга Амадея Моцарта – саме так колись зустрічав своїх гостей у Відні Андрій Розумовський, створюючи атмосферу для спілкування. І лише після цього – офіційні промови. З вітаннями до учасників конференції звернулися співорганізатори – керівники Сіверського інституту та Чернігівського регіонального центру підвищення кваліфікації Сергій Лепявко й Володимир Бойко, завідувач Школи врядування Національного університету «Острозька академія» Валерій Тертичка, директор Генерального департаменту професійного навчання Нацдержслужби України Людмила Рикова.
Учасники конференції – експерти, викладачі університетів, працівники органів державної влади та місцевого самоврядування, представники медіа, громадські діячі. Всього – близько 90 осіб, із них майже 70 – очно, які представляли 22 територіальні громади Чернігівської області з усіх п`яти районів. До Чернігова приїхали фахівці з Києва, Ніжина, Кропивницького, Херсону, Тернополя, Рівного.
Цього разу вперше конференція проходила за участі (дистанційно) графа Грегора Розумовського – глави роду. Він розповів про свою родину та доленосні події, з нею пов`зані, наголосивши – на прикладі роду добре видно як працює російська наративна машина протягом століть, як перекручує першоджерела та факти. Скажімо, Розумовські походять з дрібної шляхти (козацької старшини), небагатою, але з хорошими зв`язками (напевно – не з селян). Тобто з освіченої верстви, тому оповідь про Олексія Розумовського як неосвіченого юнака з церковного хору – не більше, ніж російський анекдот. Між іншим, за однією з версій Кирило був не молодшим братом, а сином Олексія – на це натякають роки та алгоритм тогочасного життя. Більше того, ймовірно Олексій навчався в духовній семінарії та був духівником Єлизавети Петрівни. Що з того вийшло згодом – то вже інше питання. Активна участь Олексія у її приході до влади змушує інакше подивитися на відновлення посади гетьмана – не як на милість, а як на сплата боргу. Наступні дії Кирила Розумовського на посаді гетьмана доводять його послідовне та щире прагнення до державної розбудови Гетьманщини, що неминуче вело до конфліктів із царською владою. Саме бажанням зберегти Гетьманщину пояснюється участь у наступному державному заколоті – який привів до влади Єкатерину ІІ, а також підтримку (ймовірно) спроби Василя Мировича звільнити Івана VI та здійснити таким чином черговий палацовий переворот. Мета – смута в Московії. Втім як сталося відомо. Пояснив спікер й чому його рід – австрійські графи: єдина лінія Розумовських, яка збереглася, йде від Грегора Розщумовського, який на початку ХІХ ст. залишив Російську імперію та зрештою був позбачлний нею всіх рангів та почестей. Тож графство фактично наново надав астрійський імператор. «Я вважаю себе українцем і люблю свою країни», – так завершив свій виступ сучасний Грегор Розумовський.
Тему продовжив директор музичного коледжу ім. Л. Ревуцького Володимир Суховерський. Він розповів про роль родини Розумовських у розвитку європейської музики та вплив Андрія Кириловича Розумовського на творчість Людвига ван Бетховена. Анна Бондар, народний депутат України, презентувала проєкт порятунку Покорщини – унікальної пам’ятки садибної архітектури XVIII ст. родини Розумовських – Дараганів в селищі Козелець.
Надалі спікери перейшли до сучасності. Пьотр Кульпа, аудитор, юридичний радник департаменту стратегії Вищого Органу Аудиту (NIC) Польщі, порушив питання необхідності конституційних змін для модернізації публічного управління та адміністрування України на рівні центральних органів державної влади. На його думку нинішня неефективна, більше того – загрожує існуванню державності. «Виграти війну – не програти мир», – ще раз наголосив на своїй думці промовець.
Олександр Копиленко (народний депутат України, доктор юридичних наук) згадав про вплив роду Лизогубів (тісно пов`язаний із Чернігівщиною) на державотворчі процеси України як приклад української еліти. Та звернувся до небезпеки корупції в сучасній України, зазначивши: «Корупцію не переможемо, якщо будемо самі нею переможені».
Один із батьків української реформи місцевого самоврядування Юрій Ганущак також сконцентрував свою увагу на необхідності майбутніх конституційних змін, погодившись у висновках (але не в частині пропозицій), що нинішня система має бути змінена. Та звернув увагу на небезпеку: авторитаризм «згори» здатен трансформуватися в авторитаризм «знизу», що впливатиме на ефективність прийняття рішень у територіальних громадах. Щоправда, децентралізація рятує ситуацію, адже створює конкурентне середовище.
Друга панельна дискусія розпочалася з виступу доктора історичних наук та водночас – діючого капітану ЗСУ Євгена Луняка. Присвячувалася вона українському козацтву, втім із кута зору внутрішній чвар, боротьби один проти одного, що послаблювало українську козацьку державу та зрештою призвело до її занепаду. Торкнувся спікер й використання козаччини як бренду в ЗСУ, а також нинішніх спроб рашистів та їх совєтських попередників (з пропагандистською метою). Сергій Джердж (голова громадської ліги Україна – НАТО) проаналізував нинішній вплив допомоги НАТО на перебіг російсько-української війни та наявні складності механізмів консенсусного ухвалення рішень. Експерт та відомий блогер Михайло Жирохов представив своє бачення безпекових викликів регіону зі сторони РФ на землі та в повітрі, а також екологічні ризики. На його думку, з огляду на ландшафтні особливості, Росія контролює приблизно 20 квадратними кілометрами території області, однак за нинішніх обставин це все, на що вони спроможні. Значна більше небезпека – з повітря, адже рашисти вже виробляють КАБи, здатні долати 200 км, а це загроза для кількох крупних міст, в тому числі – Чернігова. Що ж до екології, то на прикладі минулорічної катастрофи на річках Сейм та Десна, спричиненої неочищеними скидами, ми побачили наскільки небезпечним може бути такого роду засоби ведення війни. Політолог Станіслав Желіховський проаналізував еволюцію державотворчих процесів від козацької доби до сучасності та наголосив: «Україна – не периферія Європи, а її рубіж».
Третя панельна дискусія, що присвячувалася ветеранській політиці, поєднала ветеранів російсько-української війни (зокрема, оборони Чернігова), державних службовців та громадських діячів. Григорій Маханьков (ГО Слово ветерана») поділився власним досвідом супроводу ветеранів, подолання бюрократії, взаємодії з ВЛК та звернув увагу на важливість кваліфікованої першої психологічної допомоги. Ольга Островідова (ГО «”ВСУ” “Серцевір”», розповіла про ідею створення Ветеранської спільноти України «Серцевір», а також представила комплексні програми підтримки ветеранів: іпотерапію, каністерапію, мобільні бригади, змагання «Північний форпост» та «Кубок Серцевіра»,. Оксана Петренко (начальник відділу з питань ветеранської політики Чернігівської облдержадміністрації), розповідала про реалізацію на місцевому рівні державної ветеранської політики та її складові: соціальний, медичний, психологічний, трудовий захист, а також про співпраця органів влади з ветеранськими організаціями. Юрій Вєткін (ветерана, автор автобіографічної книги «Час Че») розповів про власний досвід складнощів, бюрократизму, з якими він зіткнувся після тяжкого поранення, про унікальний Театр ветеранів та його учасників. Виявилося, що не лише спорт та підприємництво, але й мистецтво ефективно поєднує ветеранів та допомагає повернутися їм до мирного життя. Спікер запропонував свого роду формулу: «Реабілітація через мистецтво». Костянтин Кукушкін (представник Швейцарської неурядової організації «Міжнародні проєкти») наголосив на важливості організації та проведення навчань як для ветеранів, так і посадових осіб, представників громадськості, адже адаптації до нових умов потребують не лише ветерани, а й суспільство в цілому.
Четверта панельна дискусія стосувалася економіки. Леся Козачок (заступник директора Департаменту економічного розвитку Чернігівської облдержадміністрації) представила роботу з реформу публічних інституцій в регіоні та франко-український проєкт проєкт «Калина», спрямований ні підготовку області та громад для роботи з програмами, структурними фондами ЄС. Жанна Дерій (завідувачка кафедри НУ «Чернігівська політехніка») розповіла про роль міжнародної технічної допомоги у розвитку громад Чернігівщини та основні напрями, за якими вона застосовується. Сергій Білорусов (директор Херсонського центру підвищення кваліфікації) проаналізував використання цифрових інструментах управління інвестиціями, в тому числі на прикладі нинішньої надскладної ситуації на Херсонщині, а також можливості під час відбудови. Експерт із питань макроекономіки Андрій Новак представив концепцію післявоєнної трансформації України, зосереджену на моделі «3М»: мета, механізм, місія. Тетяна Котенко (проєктний менеджер та викладачка Одеського національного економічного університету) представила власні бачення та досвід залучення громадянського суспільства для контролю та реалізації інвестиційних проєктів.
На п’ятій панельній дискусії йшлося про ШІ. Олександр Клименок (Управління цифрової трансформації Чернігівської облдержадміністрації) сконцентрував увагу на можливостях використання ШІ в державному управлінні та, зокрема, в документообігу, проаналізував ризики та перспективи цифровізації державної служби. Роман Єршов (викладач НУ «Чернігівська політехніка») представив дослідження негативних наслідків використання систем та засобів штучного інтелекту студентами. Юрій Перга (НУ «КПІ ім. Ігоря Сікорського») навів приклади європейських практик застосування ШІ у соціальній сфері, екології, транспорті та адмініструванні, а також дав поради громадам щодо впровадження інновацій та пошуку ресурсів. Сергій Горчинський розповів про виклики з якими стикається вища освіта в зв`язку з поширенням ШІ, а Євген Вінниченко (обидва спікери з НУ «Чернігівський колегіум») детально розповів про галюцинації ШІ – тобто ситуації, коли нейросистема генерує правдоподібні, але недостовірні відповіді, пояснив механізм цих збоїв та пояснив на що треба зважати, коли використовуєш ШІ.
Тож як підсумок конференції – успішне майбутнє України базується на сполученні історичної пам’яті та структурних змін, яких потребує сьогодення, гарантуванні безпеки всіма доступними засобами (тепер насамперед військовими, але ж не лише), поєднанні випробуваних моделей розвитку та інновацій, постійному діалозі між військовими та цивільними, гуманітаріями та технарями, владою та громадськістю й експертною спільнотою. В підсумку з`являється стійкість, яка веде країну та кожного з нас до перемоги та розвитку.
Конференція відбулася в рамках проєкту «Організація та проведення міжнародної науково-практичної конференції «XІV “Розумовські зустрічі”», що здійснюється Сіверським інститутом регіональних досліджень та Чернігівським регіональним центром підвищення кваліфікації у партнерстві з Школою врядування Національного університету «Острозька академія» за організаційного сприяння Чернігівської облдержадміністрації, Чернігівської обласної ради та підтримки Hanns Seidel Stiftung Ukraine (Баварія, Німеччина).
Володимир БОЙКО
| Читайте також |
| Коментарі (0) |