Дитячій порнографії — стоп!

Цьогорічна дата є красномовною. У часі вона майже збігається з черговою річницею прийняття Конвенції ООН про права дитини, яка припадає на 20 листопада, та початком загальнонаціональної кампанії «16 днів проти насильства», яка стартує 25 листопада. Бо електронна «гаряча лінія» також має пряму причетність до боротьби із сексуальним насильством проти дітей. Зрештою, заради цього вона і створювалася.

Про роботу електронної «гарячої лінії» розповідає президент Міжнародного жіночого правозахисного центру «Ла Страда-Україна», доктор юридичних наук Катерина ЛЕВЧЕНКО.

- Що саме підштовхнуло вас до відкриття електронної «гарячої лінії»?

- Підштовхнуло кілька факторів. Перший - за поширенням дитячої порнографії в Інтернеті Україні посідає сьоме місце в світі. Про це свідчать дані, які наводить Фонд Internet Watch Foundation. Країни колишнього СРСР, на жаль, у цьому рейтингу перебувають на лідерських позиціях.
Друга обставина - у 2007-2008 роках Всесвітня організація ЕКПАТ («Покінчимо з дитячою проституцією, порнографією та торгівлею дітьми») провела регіональне дослідження. За його результатами, 25% пошукових запитів у світовій мережі Інтернет виявилися пов’язаними з порнографією. Щодня вони складають близько 68 мільйонів.

Подібна ситуація спостерігається і в країнах СНД. Згідно із статистикою одного з популярних Інтернет-порталів, близько 30 тис. користувачів відвідують порносайти. І серед них є чимало таких, на яких розміщується дитяча порнографія.

Назву й третій фактор. Два роки тому відбувся третій Всесвітній конгрес по боротьбі з торгівлею дітьми та підлітками та протидії комерційній сексуальній експлуатації дітей. Його проводили Дитячий фонд ООН (ЮНІСЕФ), уряд Бразилії, Всесвітня організація ЕКПАТ («Покінчимо з дитячою проституцією, порнографією та торгівлею дітьми»). Тобто, це був форум дуже високого рівня. Він відбувався в Ріо-де-Жанейро.

Участь у форумі взяли королева Швеції, керівники багатьох держав світу. На його відкритті і закритті був присутній президент Бразилії. А Україна не спромоглася направити на нього офіційну делегацію. Більше того, вона навіть не підготувала офіційну доповідь про те, як держава протидіє дитячій порнографії та дитячій проституції.

Отож, ми вважали за потрібне заявити, що наша країна у цьому питанні не пасе задніх. Якщо держава не надто опікується ним, то є громадські організації, які йому надають великого значення. Відтак, ми відкрили електронну «гарячу лінію».

- Чи спиралися ви на досвід інших країн при створенні власної електронної «гарячої лінії»?
- Так. В європейських країнах уже багато років працює організація INHOPE. Вона об’єднує організації 18 країн Європейського Союзу, які протидіють дитячій порнографії та дитячій проституції.

Спочатку все розпочиналося як проект європейської спільноти. Передбачалося, що на національних рівнях будуть створені електронні «гарячі лінії», що й було реалізовано. Будь-який користувач Інтернету, побачивши зображення дитячої порнографії, міг надіслати на них свої повідомлення. Зокрема, сповістити, на якому сайті порнографічну продукцію розміщено, вказати його адресу.

Згодом цей досвід був поширений і на інші регіони. Ми скористалися ним повною мірою.

- Чи не обмежуються можливості електронної «гарячої лінії», адже далеко не кожен має комп’ютер та вихід до Інтернету?
- Електронна «гаряча лінія» перетворилася на центр, навколо якого вибудовується вся превентивна робота по попередженню комерційній сексуальній експлуатації дітей. Це той приклад, який дає нам можливість говорити про негативні наслідки цього явища для дітей та дорослих. І таку превентивну роботу ми ведемо різними засобами – і через ЗМІ, і через безпосередній контакт з дітьми. Для цього центр «Ла Страда-Україна» підтримує і розвиває національну тренерську мережу. Сьогодні вона представлена у двох третинах областей. До її складу входить майже 200 тренерів.

Маю сказати, що питання безпеки дитини в Інтернеті є дуже серйозним. Якщо раніше батьки, відправляючи дітей на вулицю, непокоїлися – чи щось раптом не станеться з ними, то нині, навпаки, треба хвилюватися щоразу, як тільки дитина вдома сам-на-сам залишається з комп’ютером.
Йдеться не лише про можливі наслідки при перегляді порнографічної продукції. А віртуальні знайомства? Бо ж скільки таких випадків стається, коли з дітьми у такий спосіб встановлюють контакти психічно хворі люди, дорослі з сексуальними відхиленнями. Далі не говоритиму – і так зрозуміло, про яку небезпеку йдеться.

Ми ретельно аналізуємо різноманітні наслідки вільного доступу дітей до Інтернету, розмірковуємо над тим, яким чином у ньому подавати інформацію. Так, щоб не обмежити доступ людей до неї і водночас зберегти права дітей, не травмувати їх психіку, уберегти їх від нештатних ситуацій.

- Як часто люди звертаються до вашої електронної «гарячої лінії»?
- Цього року ми маємо близько 200 повідомлень. Це вже не так і мало. Тим паче, що кількість таких повідомлень постійно зростає. А це вже не може не насторожувати нас.
Не всі повідомлення стосуються дитячої порнографії. І не всі вони стосуються тих сайтів, які зареєстровані в Україні. Саме тому для нас дуже важливим є завдання вступу до INHOPE. Ми хочемо стати частиною цієї міжнародної мережі електронних «гарячих ліній». Тоді наші можливості значно розширяться. Зокрема, ми будемо здатні передавати інформацію про сайти, на яких розміщена дитяча порнографія, в країни їх реєстрації. І вже правоохоронні органи тих держав реагуватимуть на їх дії.

- Який формат звернень до електронної «гарячої лінії»?

- Звернення на електронну «гарячу лінію» анонімне. І це дуже важливий принцип нашої роботи саме як правозахисної організації. Однак, за бажання, ви можете залишити своє ім’я та електронну адресу. Це на випадок, якщо хочете отримати відповідь на своє повідомлення або дізнатися про подальшу долю інформації, якою поділилися, чи отримати ту чи іншу консультацію.

Кожен користувач Інтернету може повідомити про випадки дитячої порнографії, надіславши інформацію за допомогою форми на головній сторінці сайту www.internetbezpeka.org.ua.

- Яка подальша доля інформації, що надходить до електронної «гарячої лінії»?
- Відповідно до вимог міжнародних стандартів, комп’ютер, на який надходить ця інформація, не входить до мережі. Він є закритим і знаходиться в окремому місці. До нього мають доступ лише експерти. Двічі на тиждень вони переглядають інформацію і вибирають ту, яка, на їх думку, має відношення до дитячої порнографії. А це до 20% від усіх одержаних нами повідомлень. Згодом ця інформація з адресами сайтів в анонімному вигляді передається до правоохоронних органів. Цей механізм застосовується і в інших країнах.

Подібні електронні «гарячі лінії» функціонують і в географічно близьких нам країнах. Наприклад, у Польщі, в Росії. Причому, в Росії працює одразу дві таких «гарячих лінії». Електронні «гарячі лінії» мають намір відкрити Молдова, балтійські країни. Такі ж електронні «гарячі лінії» працюють в Нідерландах, Німеччині, в інших державах Європейського Союзу.

- Чи допомагають роботі електронної «гарячої лінії» органи державної влади? Адже ви взялися за вирішення проблеми загальнонаціонального масштабу.
- Я б говорила не так про допомогу, як про співпрацю. Бо, на щастя, ми змогли організувати справу і забезпечити роботу електронної «гарячої лінії». Велике сприяння нам у цьому надало посольство Німеччини в Україні. Зокрема, воно підтримало нас коштами.

Коли ми розробляли принципи роботи електронної «гарячої лінії», то створили робочу групу. До її складу увійшли представники громадських організацій, Міністерства у справах сім'ї, молоді і спорту, Міністерства внутрішніх справ. Для нас було дуже важливо об’єднати зусилля третього сектору і держави. Бо, як ви вірно відзначили, ми займаємося не містечковою справою: вона стосується цілої країни.

Ми також прагнемо активної співпраці з бізнес-структурами. Нас підтримує офіс Майкрософта. Ми є членами суспільної коаліції «Онляндія». Особливо прагнемо співпраці з сервіс-провайдерами Інтернет-послуг. І розпочали таку співпрацю з «Укртелекомом».
Ми завжди мали хороші контакти з державними органами. Зокрема, з Міністерством внутрішніх справ. Дуже хотілося б, щоб керівництво МВС розглянуло проект договору про співпрацю, який вже три місяці знаходиться у нього на погодженні. В цьому документі прописані принципи нашої взаємодії, яка має пряме відношення до електронної «гарячої лінії».

Чому ми прагнемо співпраці з Міністерством внутрішніх справ? Для нас важливо, щоб правоохоронці і надалі використовували у своїй роботі інформацію, яка надходить на нашу електронну «гарячу лінію». Бо своє завдання вбачаємо не лише у тому, аби просто збирати інформацію і складувати її. Головне, щоб від неї була користь, бо вона безпосередньо стосується порушення прав дітей.

- Що ви будете робити після того, як закінчиться німецьке фінансування?
- А воно вже закінчилося. Німецький технічний проект був розрахований лише на 2009 рік. Тепер ми маємо підтримку з боку благодійного фонду «УніКредит Банку». Є домовленості про співпрацю з Посольством Франції в Україні. До нього вже подані проектні пропозиції. Тобто ми звертаємося до різних донорських організацій. І в цьому полягає принцип нашої роботи.

- Затребуваність електронної «гарячої лінії» зростає у зв’язку з проведення в Україні Євро-2012. Адже відомо, що масштабні заходи, в тому числі й спортивні, значно загострюють проблему сексуального насильства дітей, їх використання в порнографічних цілях. Відтак, як ви готуєтеся до наступного футбольного чемпіонату Європи?

- Ми вже мали робочі зустрічі з представниками Міжнародної організації з міграції в Україні, Дитячого фонду ООН (ЮНІСЕФ), офісу Координатора проектів ОБСЄ в Україні, Асоціації аматорського футболу. Зараз йдеться про створення коаліції організацій, які б займалися інформаційною, превентивною роботою як напередодні Євро-2012, так і під час його проведення. Ми звернулися з цим питанням також до Міністерства України у справах сім’ї, молоді та спорту.
Нам треба подумати, яким чином доносити інформацію до людей, які будуть до нас приїжджати. Бо не всі знають, що в Кримінальному кодексі України є стаття про розбещення неповнолітніх, що у нас передбачена відповідальність за втягування дітей в проституцію, порнографію тощо.
Ми вже стали членами всесвітньої організації «Код» (The Code). Вона розробила і займається поширенням етичного кодексу роботи з дітьми. Його підписують готелі, представники туристичного бізнесу, транспортні компанії. Тому що не всі речі регулюються законом. Мораль як регулятор суспільної поведінки також має відігравати важливу роль. І якщо, наприклад, співробітники готелю бачать дитину, яка заходить з іноземцем, то мають на це реагувати. Принаймні, спитати, чи вони взагалі знайомі. І це не є виявом порушення прав людини.

Ми б дуже хотіли, щоб протягом 2011 року ті готелі, які будуть обслуговувати Євро-2012, приєдналися до цього кодексу. І щоб до нього приєдналися автоперевізники, авіаперевізники. Бо захист прав дитини є нашою спільною справою.

Тарас ТЕРНІВСЬКИЙ,
Національний прес-клуб «Українська перспектива»