Дискусія у прокурора
Напередодні Дня журналіста новий прокурор області Максим Говоруха захотів особисто привітати\познайомитись керівників чернігівських медіа. Непогана ідея з келихами шампанського і необов'язковими розмовами. Цим би зустріч і обмежилася, якби я не спровокував розмову про журналістику. Спершу довелося перебити безкінечний потік питань і розумувань Алли Скорик з ТСН, бо за нею важко було вставити слово редакторам. До речі, подумалося, що постійна робота з чорними темами випалює і етичні норми елементарного спілкування...
Далі мені муляло, що слідом за прокурором -- вихідцем з Луганщини на російську мову перейшли і всі журналісти, що брали слово. Я запитав прокурора області :"Ваш земляк -- начальник обласної міліції Михайлик легко освоїв державну мову. А як у Вас з нею?". Прокурор Максим Говоруха відповів: "Без проблем" і перейшов на українську. За ним потяглися і журналісти...
Та головною темою розмови стала чорнота, нав'язана домінучими ЗМІ. Виявилося, що прокурор (як і я, до речі) не дивиться телебачення: "Тут на роботі вистачає, а включиш основні канали -- вбивство, аварія, повішання, зґгвалтування...". І я запитав прокурора: "Як ви думаєте -- отаке телебачення стало на вимогу суспільства чи це с амі журналісти винні?". Прокурор чесно відповів:" Журналісти". Молодець, не став загравати перед керівниками ЗМІ. Також він правильно зауважив, що саме журналісти педалюють і спекулюють на людських інстинктах.
Така позиція викликала невдоволення адептів чорної преси -- редактора "Вісника Ч" Сергія Народенка, редакторки "Вести" Ольги Макухи та тої ж таки Алли Скорик з ТСН (телебачення смертельних новин).
Так, скажімо, Ольга Макуха вважає, що це треба в якійсь печері жити, щоб не писати про смерть, секс і т.п. Довелося згадати, що я був у такій "печері" під назвою США і не бачив ні на шпальтах газет, ні на екранах ТБ трупів та гробів з покійниками, на чому спеціалізується газета "Вєсть". А щоб уявити сексуальні якісь хворобливі чи й здорові фантазії на сторінках ЗМІ -- то це треба шукати не в західній пресі. У тому, дійсно демократичному світі подати фото, наприклад, жертви ДТП у ЗМІ -- це за межами можливого. А в нас одна журналістка жахала бувалих міліціонерів, коли після аварії під Березною бігала:" Пакажитє хоть адін пальчік ілі руку аторванную!"...
Редактор "Чорного Вісника", як він сам назвав своє видання, Сергій Народенко розказав, як хтось збирався випускати газету про людей "вище пояса". І С.Народенко каже:" Я як уявив оце суспільство тільки вище пояса, так стало дурно". А в тих таки демократичних країнах навпаки -- важко уявити газети для людей нижче пояса. Можливо, якісь спеціалізовані є -- але явно не у вільному доступі. Зрештою, не забуваймо, що "Плейбой" не нав'язується державною поштою, як це робиться на Чернігівщині з "Вісником Ч".
Зрештою, медіа і створені для розуму і для серця. А те, що нижче пояса навіть у первісних суспільствах прикривалося -- хоч фіговим листком, хоч пов'язкою.
А нормальна реакція на кров і трупи -- закрити очі. Чорна преса закриває очі суспільству. Щоб воно жахалося, щоб смакувало інстинкти, але не думало головою і нічого не відчувало гарного серцем.
Василь ЧЕПУРНИЙ
| Читайте також |
| Коментарі (0) |