Ще раз про долю "Сіверщини"

Шановна редакціє! Уже два місяці не одержую я "Сіверщини". Чотири роки я є Вашим постійним передплатником...

Декілька разів звертався до поштарів, але якоїсь суттєвої розмови з ними не вийшло. Хоч Ви мені скажіть - як вирішити з передплатою на друге півріччя?

З повагою
Михайло ЯРМОЛОВСЬКИЙ, село Градівка Городоцького району Львівської області.

Від редактора.

Мені уже й колеги кажуть - досить, мовляв, писати про Віктора Лазаря, який знищив газету "Сіверщина". Звісно, колег я розумію - вони в курсі основних обставин нищення газети. Вони вже, так би мовити, проїхали цю тему і хочуть нових, свіжих...

А як бути оцим людям - таким, як Михайло Ярмоловський, як сотні читачів, що йшли кожного дня по 4-5 в будинок "Просвіти" питати що ж сталося з їх улюбленою газетою? Як бути з тими, що кожної недільної служби підходили до мене то в Катерининській церкві, то в храмі святих Михайла і Федора , ба, навіть на базарі я не міг спокійно купити сиру чи зелені, бо як мінімум, двоє-троє людей питали про долю "Сіверщини". Питали з болем.

Довгі роки "Сіверщина" була для них відрадою, сонцем у віконці, теплом для української душі, змученої комуністично- регіоналівським терором. Ці люди й не лаялися, не сварилися - вони просто питали з болем. Вони не погрожували судами - вони дивилися сумними очима, від яких хотілося плакати.

Звісно, я розказував усім про підступність регіоналів, які руками Сергія Аверченка - отого, що прикидався великим "ударівцем", та Віктора Лазаря, депутата обласної ради, який все робить чужими руками, знищили газету, яка відсвяткувала 20-річчя служби Україні.

Колись Дмитро Іванов казав: "Сіверщина" ніколи не загине, бо вона символ незалежності України". Комуністам, це правда, знищити газету не вдалося. Навіть Кучма особисто звертався до Чорновола зі скаргою на "Сіверщину" і то ми вистояли. Комуністична влада забороняла продавати газету в кіосках, обмежувала передплату, вигадуючи всякі брехні про ліміт, забороняла давати рекламу - і то ми вистояли.

Ми, просвітяни - люди небізнесового складу, тримали газету багато років. Коли ж прийшли помогти бізнесмени - аж чотири мільйонери! - то й угробили газету. "Помагають москалеві господарювати", як писав колись Тарас Шевченко.

Звісно,ми купилися на їх патріотичні обіцянки, але ж так хотілося вірити, що вже є національна буржуазія, свідома своєї країни і свого народу. А виявилося, що це звичайні торговці, до того ж - нездалі. А коли отримали команду від регіоналівської влади знищити газету - виконали ту команду заради своїх бізнесових інетересів.

Що ж, брехнею світ пройдеш та назад не вернешся. Можна якийсь час пакувати польський крохмал в українські мішки і продавати його як вітчизняний. Можна угробити фабрику і тупо здавати приміщення в оренду, називаючи це менеджементом укупі з маркетингом, тоді як воно є простою спекуляцією. Можна прикидатися патріотами, перевдягаючись із шуби та дорогої шапки у простий камуфляж, особливо коли треба трапити на очі, наприклад, Кличку. Можна розказувати про героїчну допомогу Майдану, забуваючи розказати про поїздки в той час у Амстердам, Варшаву та Тель- Авів. Прикидатися можна довго. Та не безкінечно. Передплатники "Сіверщини" знають ціну отим голим "королям".

Чи буде "Сіверщина" виходити далі? Чесно скажу - шансів мало. Адже у "Просвіти" грошей своїх нема, з Києва ми допомоги не отримуємо, а багаті світу цього не дуже цікавляться "Сіверщиною". Та й ми тепер, після отакої "допомоги" Лазаря і Аверченка, остережемося пустих патріотичних слів із надутими щоками брехні. Бо такі гроші пахнуть підступом і зрадою.

Василь ЧЕПУРНИЙ