Давайте будувати Україну в Україні!
Тези звіту голови та правління чернігівського обласного товариства «Просвіта» імені Т.Шевченка на конференцію 2 червня 2013 року Цифри та факти
Правління обласного товариства «Просвіта» імені Т.Шевченка було обране обласною конференцією у такому складі: Василь Чепурний, Олександр Шевченко, Микола Шкурко, Володимир Ступак, Надія Галковська, Юрій Соболь, Олександр Жогалко, Тамара Демченко, Василь Пустовійт, Сергій Павленко та Любомир Боднарук. На жаль, невдовзі після конференції безжальна хвороба забрала від нас видатного хормейстера і діяча культури Любомира Боднарука. Учора, до речі, було якраз його 75-річчя, з нагоди чого проведено міську хорову асамблею.
Засідання правління проходили регулярно і ще багато питань вирішувалися в телефонно - електронному режимі: адже живемо у вік інформаційних технологій.
Активно діють осередки «Просвіти» у Ніжині, Бахмачі, Борзні, Городні, дещо спала активність у Прилуках, Славутичі, Сосниці, відновлено діяльність у Щорсі та Куликівці, чекаємо активної роботи від оновленого керівництва організацій також у Коропі, Новгороді- Сіверському та Мені, на жаль, зовсім не чути про роботу просвітян у Ічні, Корюківці та Бобровиці, де донедавна діяли активні структури.
Мені вдалося побувати разом з Миколою Шкурком на зборах «Просвіти» у Бахмачі і приємно було чути про велику роботу батуринського осередку, де діє і церковно – просвітницька школа, і навіть створено осередок «Пласту», здається, єдиний на сьогодні в області. Окремими просвітницькими осередками самі по собі є Иван Проосяник з Куреня, Борис Киричок з Дмитрівки, Олег Калиняк з Рубанки. А ще ж і журналістка Теплова, і директор музею Тетяна Стрикун. Справді живий просвітянський осередок, якому треба трошки допомоги, підтримки, уваги і вони зроблять у рази більше.
Основним за чисельністю є осередок «Просвіти» у Чернігові. Нещодавно пройшли бурхливі збори, що обрали нове керівництво, якому бажаємо успіху. І цілком логічно, що нова рада почала з уточнення членства, адже в Чернігові біля 130 просвітян, та починає налагоджувати збір членських внесків. Проте треба буде провести – і обласне правління про це прийняло рішення – структуризацію по осередках, бо таку велику організацію неможливо навіть зібрати фізично – на останніх зборах були присутні 62 члени «Просвіти».
«Скромність шкодить нашій справі»
Для уявлення чим займається чернігівська «Просвіта» наведу хронологію тільки за 4 місяці цього року.
Січень:
заява правління Національній Раді з питань телебачення та радіомовлення про русифікацію радіо простору, прес-конференція народного депутата від «Свободи» Марцінківа у прес- клубі «Просвіта», підтримка ініціативи «Збережемо старий Чернігів разом», підтримка громадської ініціативи щодо московських наметів під Катерининською церквою, участь у вшануванні героїв Крут.
Лютий:
робота Зимової школи журналістики «Сіверщини» та «Молодої Просвіти», прес-конференція народного депутата від «УДАРУ» Сергія Аверченка у прес- клубі «Просвіта», виступ на захист лікарні у Батурині, публікація з «Сіверщини» у нью-йоркській газеті «Національна трибуна», робота комісії по галереї «Круті сходи», представлення книги письменника Миколи Гриценка «Самар-і-я» у прес- клубі «Просвіта» з нагоди Дня рідної мови, виступ голови обласного товариства «Просвіта» з протестом проти незаконного будівництва на території Єлецького монастиря.
Березень:
участь у Шевченківських днях, участь у меморіальних заходах у Корюківці та поширення правдивої інформації про винуватців корюківської трагедії, представлення фестивалю «Гоголівка» у прес- клубі «Просвіта», організація приїзду та виступу відомого журналіста Вахтанга Кіпіані, прийом у «Просвіту» нових членів, ініціатива щодо вшанування Ігоря Качуровського з нагоди його 95-літнього ювілею, звільнення від рейдерів приміщення «Просвіти», участь у вшануванні Мазепи з нагоди встановлення на його пам’ятнику напису, організація виступу заслуженого лікаря України Володимира Фриза в Зимовій школі журналістики, участь у роботі Громадської ради при голові ОДА, створення Громадського оргкомітету до 200-річчя Шевченка.
Квітень:
прес-конференція народного депутата України Сергія Аверченка в прес- клубі «Просвіта», білборд у Ніжині з вшануванням Василя Тарновського, участь у форумі роботодавців області, міська чернігівська конференція «Просвіти», «круглий стіл» у «Зеленому світі», внаслідок якого народилася ініціатива газети «Сіверщина» «18 тисяч конвертів для чорнобильців», представлення книги викладача Інституту журналістики Івана Забіяки в прес- клубі «Просвіта», вітання з ювілеєм на урочистому вечорі в Коропі просвітянина Василя Кирилюка, участь у представленні книги «Ройська сотня» з історії козацтва.
Наголошую: це тільки за 4 місяці і тільки за участю керівництва обласної «Просвіти». А ще ж є робота низових осередків! І якщо зробити таку хронологію за 4 звітні роки, то вона займе багато часу й паперу.
Тож нам є чим гордитися. Особливо, якщо врахувати, що вся діяльність просвітян у нас в області проходить на абсолютно безоплатній основі. Тож, до речі, і не треба вдаватися до традиційного українського самоїдства, коли людину гризуть за те й те незроблене, забуваючи сказати – а скільки ж той критикуючий вклав коштів у роботу керівника, якого він гудить. На жаль, дуже часто критикани навіть не сплачують членські внески, не кажучи про якусь іншу допомогу.
Отже, чернігівська «Просвіта» у звітному періоді це –
Всеукраїнський історико- краєзнавчий журнал «Сіверянський літопис», публікації в якому ВАКом зараховуються для захисту дисертацій з 4-х дисциплін. Видання цього журналу – заслуга «Просвіти» і особистий подвиг члена правління Сергія Павленка. Сергій Олегович є найкращим знавцем доби гетьмана Мазепи і ми маємо без перебільшення гордитися, що такий чоловік є активним діячем чернігівської «Просвіти».
Всеукраїнська газета «Сіверщина», яка всупереч прогнозам і без підтримки влади, виходить уже більше 20 років і залишається наймасовішою просвітянською газетою в Україні. Адже основна газета всеукраїнської «Просвіти» -- «Слово Просвіти» має значно менший передплатний тираж, хоча фінансується з державного бюджету. «Сіверщина» ж, наголошу, не отримує ні фінансової, ні матеріальної допомоги від централі «Просвіти». Публікації в газеті часто викликають гострі дискусії, що якраз і свідчить: газета – жива, потрібна людям. Шкода, що деякі просвітяни, які так завзято її критикують, її ж …і не читають. Переконаний, що нове правління «Просвіти» має все зробити для реклами «Сіверщини», для зростання її тиражу. До відома: рішенням правління створена редакційна рада, яку очолювати ми призначили Петра Антоненка, і від якої мені б хотілося більшої «зубастості».
Книгарня «Інтермеццо», що чотири роки до того діяла, як «Добра книга» -- це повністю проект чернігівської «Просвіти», але шкода, що два роки тому «Інтермеццо» рейдерським чином захоплене подружжям просвітян Жогалок – приватних підприємців, яким «Просвіта» довірила вести фінансово-господарські справи. Відкриття «Інтермеццо» не випадково проводилося міським головою Олександром Соколовим та мною, як головою обласної «Просвіти» -- приміщення виділялося виключно для нашої громадської організації. Але борги, створені подружжям Жогалок у сумі 49, 5 тисяч, зробили неможливою подальшу оренду приміщення «Просвітою». Таким чином, приміщення передане осередку Суспільної служби, який очолює та ж таки Тетяна Жогалко.
Книговидання – нами видано більше 20 назв книг, як ось, скажімо, спогади остарбайтера Миколи Підлісного з Петрівки Щорського району тощо. Належного розголосу набули книги – дослідження просвітян Бориса Киричка з Дмитрівки Бахмацького району, Надії Галковської і Сергія Павленка з Чернігова, Миколи Адаменка з Сосниці, Бориса Домоцького з Новгорода- Сіверського та багатьох інших. Значну видавничу діяльність веде благодійний фонд «Ніжен», очолюваний членом правління обласної «Просвіти» Миколою Шкурком – ось і нещодавно вийшла чудова книга лірики поета Ігоря Качуровського, а ще значним виданням для регіону є путівник «З Києва до Качанівки через Ніжин». Спільно ми видали наукову працю про голодомор на Ніжинщині.
Взагалі треба відмітити дослідження своїх сіл, спричинене просвітянами – зараз уже маємо історії Дягової, Жуклі, Шаболтасівки, Хлоп’яників, Масанів, Іваниці тощо. А початок поклали саме наші просвітяни. І взагалі це дуже важлива робота --краєзнавство, як і розвиток земляцького руху, прикладом чого є авдіївське земляцтво, що проводить свої зібрання у чернігівській «Просвіті».
Галерея «Круті сходи» переживає період реконструкції – після виселення тих таки боржників приватних підприємців Жогалок почнеться ремонт і просвітянська галерея буде відновлена у новому форматі. Вже зараз заключаються домовленості з народними майстрами, як скажімо, Колошиним, Ворожбитом та Іваньковим з Новгорода- Сіверського, які були обдурені попереднім керівництвом галереї «Круті сходи» у фінансовому плані і, сподіваюся, їх вдасться повернути до «Просвіти». Наразі відновлено співпрацю з осередком Національної Спілки народних майстрів, очолюваним Володимиром Морозом, і оновлена галерея буде працювати за участю осередку Національної Спілки.
«Просвіта» сьогодні – це і активна підтримка української церкви Київського патріархату, прикладом чого може слугувати Олег Калиняк, голова бахмацької районної «Просвіти», без якого парафія у Рубанці просто б не відкрилася. Сьогодні треба ставити питання і про прихід священиків у «Просвіту», бо якесь їх відособлення нехарактерне для української суспільної традиції.
\
«Просвіта» наша – це і спроби поєднання партій, як це було перед місцевими виборами, коли саме «Просвіта» зібрала представників усіх патріотичних партій і спробувала скласти узгоджений список кандидатів, які б не поборювали один одного. Не вдалося, але такі спроби треба робити знову і знову, доки не навчимося перемагати.
Окремий, надзвичайно цікавий і потрібний напрямок роботи чернігівської «Просвіти» -- це мандри Олександра Волощука, до речі, члена «Просвіти». Він виконує роботу кількох державних інституцій, відвідуючи українські громади по всьому світу. Кілька його книжок створили цілу систему уявлень про українців за кордоном. А починалося все з того, що ми в «Сіверщині» уважно прийняли фаната - автостопника і дали йому ідеологічний смисл мандрівок. Саме в «Сіверщині» ви давно його першу книгу «Автостопом на край світу». Зараз, до речі, він уже рухається Казахстаном, на черзі – Киргизія, де живуть біля 80 тисяч українців і де його будуть приймати на рівні Посла України. Маршрут його проляже в Китай. Там, певно, нема українців, але й там є українські інтереси.
Маю ще сказати, що багато зусиль у правління у звітному періоді відібрав захист нашого приміщення по Воровського, 10 від виселення. Довго переповідати перипетії цієї боротьби, зрештою, чернігівці знають, як тодішня голова міської «Просвіти» Надія Галковська збирала підписи на захист «Просвіти» біля Катерининської церкви. Але хочу сказати, що мені вдалося виявити режисера тої гри і завдяки допомозі Івана Плюща поламати ті плани на рівні обласної державної адміністрації. Спеціально для захисту чернігівської «Просвіти» до нас тоді вступили саме в чернігівську «Просвіту» Герой України Левко Лук’яненко та народний депутат Віталій Корж депутати міської ради Вячеслав Лебідь та Костянтин Іванов. Одне шкода, що натомість наші деякі поважного віку просвітяни безрозсудно піддаються на хитромудрі провокації антиукраїнських сил.
Перезавантаження
Тернопільська ініціатива про перезавантаження всеукраїнської «Просвіти» базується не на боротьбі з персоналіями у керівництві всеукраїнського товариства, як це дехто сприйняв, а на розумінні потреби зміни форм і методів роботи. І якраз чернігівська «Просвіта», без зайвої скромності, може бути зразком, як без фінансової підтримки з Києва і від влади видавати газети, журнал, відкривати книгарню тощо.
Ми повинні працювати так, щоб навколо «Просвіти» були об’єднані всі, абсолютно всі українські сили – адже це ненормально, коли сьогодні Іван Малкович, Михайло Слабошпицький, Олег Скрипка, Сашко Лірник, «Даха Браха», Олександр Василюк з його «Тінню сонця», «Кому вниз» тощо – поза «Просвітою».
«Просвіта» сьогодні має бути не тільки культурницькою організацією – давно пора організовувати школи фермерів, курси для організаторів переробки сільгосппродукції, юридичні консультації тощо.
Зусиллями ворожих Україні сил «Просвіта» сьогодні фактично заведена у певне гетто: говоріть, мовляв, про мову й культуру, приймайте грізні заяви, які лягають під сукно чиновникам, проводьте «круглі столи», які не попадають на екрани телевізорів, а ми будемо дерибанити Україну.
Сьогодні, як на мене, «Просвіта» (бо на партії мало надії) повинна повести широку просвітницьку кампанію щодо землі. Адже одна з причин чому наші села продовжують зникати в тому, що олігархам – земельним магнатам села не потрібні. Якщо, як у Борзнянському районі, поля керуються зі супутника, а хазяїн їх сидить десь у Хайфі і тримає рахунки на Кіпрі, то хіба він буде думати про дорогу до села, чи про дитсадок, чи про ремонт церкви? Навпаки – зникнення села, це додаткові кілька десятків орної землі. Натомість, як у Лукашівці Чернігівського району, де є два фермери, що й живуть там, то вони і церкву ремонтують, і дорогу підсипають, і від пиятики відучують односельців. Кому як не «Просвіті» повести широку роз’яснювальну кампанію: українці, не підписуйте кабальні умови оренди землі на 49 років, не віддавайте свої паї багатим, шукайте своїх!
Далі – питання переробки сільськогосподарської продукції. Якщо галицька «Просвіта» мала «Маслосоюз» і постачала масло у Голландію, то невже сьогодні просвітяни не здатні організувати переробку, скажімо, молока за європейськими стандартами чи виробництво пива не пастеризованого, чи переробку іншої сільгосппродукції без посередників, які знову ж таки своїм монопольним тиском задушують місцеве виробництво, а відтак – і місцеве життя.
Зрештою, ряд пропозицій по перезавантаженню «Просвіти» міститься в ухвалі зборів ніжинської «Просвіти», надрукованій в «Сіверщині», що звільняє мене від необхідності зупинятися на цьому детальніше.
Поки що ж я пропоную нашій конференції виступити ініціатором проведення всеукраїнської просвітянської акції «Жовта картка» -- смисл її полягає в тому, щоб одномоментно власникам торгових та інших зрусифікованих закладів просвітяни вручили жовту картку, де буде попередження: порушення державного статусу української мови тягне за собою адекватні дії української громади.
Наше місце
Після тривалого занепаду, викликаного як надіями на помаранчеву владу, що за нас усе зробить, так і необхідністю виживання, зараз починається підйом громадської свідомості і дії. Надія на партії тане з кожним днем, чому сприяє невміння опозиції організувати людей. А надії на цю владу ніхто з наших людей ніколи й не мав. До речі, якщо опозиція зводить усі свої потуги до двох лозунгів «Геть Януковича!» і «Свободу Юлі!», то чому б саме «Просвіті» не сказати – нам цього мало! А бо – що далі? І запропонувати «Просвіту», як громадський дискусійний майданчик для вирішення – а що робити з пенсійною реформою, адже просто відмінити її не вийде? Якою має бути наша позиція щодо реприватизації, адже це вселенська ганьба, що Україна не має ні власного комбайна, ні власного автомобіля, ні, власне кажучи, і власного велосипеда. І навіть скоро перестане бути виробником гелікоптерів, адже Саша – стоматолог викупив підприємство у Конотопі і закрив їх виробництво.
А чому б саме «Просвіті» не повести мову про адміністративно- територіальну реформу, бо ж це велика розтрата народних коштів, коли на 12 тисяч населення Срібнянського району діють районні рада, адміністрація і весь синкліт державних установ.
Зрештою, чому б саме «Просвіті» не почати широку кампанію роз’яснення шкоди олігархічного капіталізму, насадженого в Україні?
Наразі бачимо певне пожвавлення «Просвіти», як громадської структури, що незаплямована великими скандалами та має значний людський потенціал. Тому і намагання розколоти чернігівську «Просвіту», чого відверто чекали вже згадані так звані культуртрегери, що прокралися – в інтернеті була ними поширена заява, де прямо йшлося про розкол. Ніякого розколу не сталося на міських зборах, хоча кількох поважних просвітян вони таки здурили своїми брехнями та інсинуаціями. Гадаю, що й сьогодні також розколу не виникне. «Просвіта» мусить бути цілісною, єдиною, і рухати вперед нашу націю, що пробуджується.
… Україна – знову перед вибором. Скинути владу Хама – уже замало для нашого успішного руху. В Європу чи в Мутний союз? І тут «Просвіта» має, як на мене, довести співгромадянам: один і другий шлях не є далеко однозначними. Якщо про союз з Росією нема чого й говорити, то і прийняття європейських цінностей – це не прийняття добробуту, бо він сам автоматично нам на голови не впаде, як манна небесна єврейським блукальцям. Чи готові ми втратити свої національні традиції і прийняти, скажімо, мужоложство та содомію, на яких звихнулася Європа?
І чому ми маємо кудись вступати? Давайте будувати Україну в Україні!
Василь ЧЕПУРНИЙ
| Читайте також |
| Коментарі (4) |
|
| |
0
