Чому вулиця Пушкіна стала вулицею Василя Тарновського
«Імена наших вулиць»
Спецпроект чернігівського товариства «Просвіта» імені Т.Шевченка
Історія 11
Чому вулиця Пушкіна стала вулицею Василя Тарновського?
Вулиця Пушкіна
Олександр Сергійович Пушкін (1799, Москва, Російська імперія – 1837, Санкт-Петербург, Російська імперія) – російський поет, драматург і прозаїк, заклав основи російського реалістичного напряму. Пушкін вважається в Росії основоположником сучасної російської літературної мови.
Пушкін називав Україну «Малоросією» і дорікав за прагнення незалежності, був прихильником московського царя Петра І, який знищив гетьманську столицю Батурин разом з жінками та дітьми та привласнив тисячолітню та духовну спадщину древньої Київської держави Русь, перейменувавши Московію на Росію. Презирливо ставився до видатного українського гетьмана Івана Мазепи, зображаючи його максимально негативним дідом, збоченцем і маразматиком. Тарас Шевченко не любив Пушкіна саме за брехливу поему «Мазепа».
Пушкін брав пропагандистську участь у каральних акціях геноцидного характеру проти народів Кавказу, прославляв геноцид Кавказької війни 1812 р. та російського генерала Єрмолова, який очолював російські війська під час завоювання.
Поляків Пушкін ненавидів, під час Польського повстання 1830 р. закликав «душити поляків у зародишу». Вірш Пушкіна «Клеветникам России» нині найбільше використовує ворожа російська пропаганда для виправдання війни проти України.
Культ Пушкіна створений штучно, в основному з нагоди 100-річчя його смерті за вказівкою Йосипа Сталіна.
Отже, ця постать відноситься до найважливіших й найвідоміших топонімів – імперських маркерів, що звеличують, увіковічують, пропагують або символізують державу-окупанта та її культуру. Відноситься до найбільш знакових символів «руського миру» у міській топоніміці населених пунктів України. Також необхідно врахувати, що О. Пушкін був офіційним оспівувачем імперіалістичної, ксенофобної політики Російської імперії, виправдовував злочини проти цивільного населення, однозначно виступав проти визвольної боротьби Українського народу.
Вулиця Василя Тарновського
Василь Васильович Тарновський-молодший – відомий меценат, колекціонер, громадський діяч. Народився 20 березня 1838 р. у селі Антонівка Пирятинського повіту на Полтавщині у родині В. Тарновського (старшого). Закінчив історико-філологічний факультет Київського університету. Службу розпочав у 1862 р. як кандидат у мирові посередники Борзенського повіту Чернігівської губернії. У 1869 р. отримав чин губернського секретаря, став маршалком (предводителем дворянства) Борзенського повіту.
З юнацьких літ В. Тарновський розпочав колекціонування українських старожитностей, не шкодуючи коштів на придбання рідкісних експонатів. Василь Тарновський-молодший зібрав 1000 одиниць живописних творів, малюнків, рукописів, автографів та особистих речей Т. Шевченка. За фінансової допомоги мецената впродовж багатьох років виходив щомісячний журнал «Киевская старина».
Василь Васильович склав значні пожертви на спорудження пам’ятників І. Котляревському в Полтаві та Б. Хмельницькому в Києві, зведенні Київської громадської бібліотеки, проведення археологічних досліджень на Княжій горі поблизу Канева.
У 1897 р. Василь Тарновський подарував колекцію «без права відчуження і переміщення з міста Чернігова» Чернігівському губернському земству. Чернігівський історичний обласний музей носить імя В. Тарновського основу якого є колекція видатного мецената.
Хоча історично вулиця Василя Тарновського була в іншому місці, але зараз рішенням сесії міської ради Чернігова вулиця Пушкіна перейменована на вулицю Василя Тарновського.
Спецпроект чернігівського товариства «Просвіта» імені Т.Шевченка
Історія 11
Чому вулиця Пушкіна стала вулицею Василя Тарновського?
Вулиця Пушкіна
Олександр Сергійович Пушкін (1799, Москва, Російська імперія – 1837, Санкт-Петербург, Російська імперія) – російський поет, драматург і прозаїк, заклав основи російського реалістичного напряму. Пушкін вважається в Росії основоположником сучасної російської літературної мови.
Пушкін називав Україну «Малоросією» і дорікав за прагнення незалежності, був прихильником московського царя Петра І, який знищив гетьманську столицю Батурин разом з жінками та дітьми та привласнив тисячолітню та духовну спадщину древньої Київської держави Русь, перейменувавши Московію на Росію. Презирливо ставився до видатного українського гетьмана Івана Мазепи, зображаючи його максимально негативним дідом, збоченцем і маразматиком. Тарас Шевченко не любив Пушкіна саме за брехливу поему «Мазепа».
Пушкін брав пропагандистську участь у каральних акціях геноцидного характеру проти народів Кавказу, прославляв геноцид Кавказької війни 1812 р. та російського генерала Єрмолова, який очолював російські війська під час завоювання.
Поляків Пушкін ненавидів, під час Польського повстання 1830 р. закликав «душити поляків у зародишу». Вірш Пушкіна «Клеветникам России» нині найбільше використовує ворожа російська пропаганда для виправдання війни проти України.
Культ Пушкіна створений штучно, в основному з нагоди 100-річчя його смерті за вказівкою Йосипа Сталіна.
Отже, ця постать відноситься до найважливіших й найвідоміших топонімів – імперських маркерів, що звеличують, увіковічують, пропагують або символізують державу-окупанта та її культуру. Відноситься до найбільш знакових символів «руського миру» у міській топоніміці населених пунктів України. Також необхідно врахувати, що О. Пушкін був офіційним оспівувачем імперіалістичної, ксенофобної політики Російської імперії, виправдовував злочини проти цивільного населення, однозначно виступав проти визвольної боротьби Українського народу.
Вулиця Василя Тарновського
Василь Васильович Тарновський-молодший – відомий меценат, колекціонер, громадський діяч. Народився 20 березня 1838 р. у селі Антонівка Пирятинського повіту на Полтавщині у родині В. Тарновського (старшого). Закінчив історико-філологічний факультет Київського університету. Службу розпочав у 1862 р. як кандидат у мирові посередники Борзенського повіту Чернігівської губернії. У 1869 р. отримав чин губернського секретаря, став маршалком (предводителем дворянства) Борзенського повіту.
З юнацьких літ В. Тарновський розпочав колекціонування українських старожитностей, не шкодуючи коштів на придбання рідкісних експонатів. Василь Тарновський-молодший зібрав 1000 одиниць живописних творів, малюнків, рукописів, автографів та особистих речей Т. Шевченка. За фінансової допомоги мецената впродовж багатьох років виходив щомісячний журнал «Киевская старина».
Василь Васильович склав значні пожертви на спорудження пам’ятників І. Котляревському в Полтаві та Б. Хмельницькому в Києві, зведенні Київської громадської бібліотеки, проведення археологічних досліджень на Княжій горі поблизу Канева.
У 1897 р. Василь Тарновський подарував колекцію «без права відчуження і переміщення з міста Чернігова» Чернігівському губернському земству. Чернігівський історичний обласний музей носить імя В. Тарновського основу якого є колекція видатного мецената.
Хоча історично вулиця Василя Тарновського була в іншому місці, але зараз рішенням сесії міської ради Чернігова вулиця Пушкіна перейменована на вулицю Василя Тарновського.
| Читайте також |
| Коментарі (0) |