Головна › Новини › ПОЛІТИКУМ
Чи потрібна цій владі мораль?
23-Груд-10 1611 0.0 0
Регіонал-реформатори, імітуючи бурхливу діяльність в царині економіки, системи влади, освіти, нарешті дісталися й до такої тонкої субстанції, як суспільна мораль. Очевидно, вважаючи, що високоморально узурпувавши владу, мають тепер моральне право давати приписи і в цій сфері. Конкретніше це вилилося в рішення ліквідувати Національну експертну комісію України з питань захисту суспільної моралі.

Комісія утворена і діє на основі Закону України “Про захист суспільної моралі”, що набрав чинності у листопаді 2003-го року. Закони у нас, як відомо, ухвалює та змінює винятково парламент. Звісно, при нинішньому його стані змінити закон, тобто вилучити з нього положення про Національну комісію, може, й нескладно. Але влада вирішила діяти з умовною видимістю моралі.

Старт дано в недавньому Указі Президента Януковича про оптимізацію органів державної влади, яким почато так звану адмінреформу. В Указі — вказівка Урядові : “Вирішити в установленому порядку питання щодо ліквідації Національної експертної комісії України з питань захисту суспільної моралі”. Тобто долю комісії практично вирішено, йдеться лише про те, як благопристойніше її ліквідувати.

Кабмін доручив самій Комісії провести так звані громадські слухання. Щоб, значить, “вислухати֊ ” й громадськість у фактично вже вирішеній справі, воістину в єзуїтському дусі нинішньої влади. Захід відбувся в столичній агенції Укрінформ, вів слухання голова Нацкомісії Василь Костицький. Щоб це не дуже скидалося на похорон комісії, провели обговорення нового варіанту згаданого закону про захист суспільної моралі.

Звісно, вдосконалити є що, чи в цьому законі, чи в дотичних до нього. Виявляється, ще цим законом 7-річної давнини у нас “забороняється виробництво та розповсюдження продукції, яка …пропагує наркоманію, токсикоманію, алкоголізм, тютюнопаління”. Простіше кажучи, їх реклама уже восьмий рік має бути у нас заборонена. Але ж і по сьогодні йдуть цілі баталії за кожен пункт такої заборони.

В цілому ж закон про захист суспільної моралі доволі конкретний. Дано визначення, що руйнує суспільну мораль, хто і як повинен її захищати. І ось засвербіло його “вдосконалити”. Для “альтернативності” підготовлено аж три законопроекти про внесення змін до закону. Перший розробила сама Національна комісія, виходячи зі своєї ж 7-річної практики. Другий поданий групою депутатів і пропонує жорсткі заходи держави по захисту суспільної моралі, особливо враховуючи нові реалії — швидкий розвиток телебачення, в тому числі кабельного і супутникового, Інтернету. Цей законопроект не заперечує необхідності існування Нацкомісії. І нарешті третій законопроект, який розробило Міністерство юстиції під керівництвом його чотирикратного міністра, вірного юриста влади Олександра Лавриновича. Мета — ліквідувати Національну комісію. Тобто, з діючого закону просто вилучаються положення, статті, на основі яких вона утворена, визначено її завдання і повноваження

Переважна більшість учасників слухань висловилися за існування комісії.

Голова Комісії В. Костицький озвучив головні претензії до Комісії від прихильників її ліквідації, а це найперше — представники певних мас-медіа. Основних аргументів два. Перший — комісія дублює діяльність інших державних органів. Другий — діяльність комісії є цензурою і утисками свободи слова.

Стосовно першого, то дійсно у ст. 15 закону виписано аж 9 органів, а десятою додана Нацкомісія. Отже, окрім Комісії, суспільну мораль у нас захищають “в межах своєї компетенції” : п’ять міністерств — культури, охорони здоров`я, юстиції, освіти і науки, внутрішніх справ, а ще Генпрокуратура, Держмитслужба, Держкомітет та Нацрада з питань телебачення і радіомовлення. Але ж будь-якою сферою суспільного життя — настільки воно багатогранне — опікуються не десять, а десятки державних структур, на основі десятків законів. Та чи завжди це є дублювання? Стосовно Комісії, її послугами, саме як експертного органу, користується багато згаданих держструктур, які просто не в змозі дати точне визначення, що є моральним, а що ні. Ось приклад. Ліцензію кінотеатрам, відеосалонам на їх діяльність, дозвіл на прокат того чи іншого фільму дають інші структури, наприклад, відповідна комісія при Мінкультури, але — на основі висновку Нацкомісії із захисту суспільної моралі. Бо саме в її складі працюють, хоч і на громадських засадах, професійні експерти з питань культури. мистецтва, реклами, моралі, психології, відомі громадські діячі. Комісія розглядає щорічно тисячі таких справ — про зміст того чи іншого фільму, реклами, продукції мас-медіа, їхній вплив на людську психіку, мораль. І вердикт Комісії носить не лише рекомендаційний характер. Цитую Закон : “Кінотеатри, відеосалони, відеозали мають право публічної демонстрації кіно-, аудіо-, відеопродукції сексуального чи еротичного характеру лише за наявності позитивного висновку Національної комісії”. І лише Комісія вправі встановити, чи містить ця продукція елементи порнографії, яка взагалі у нас поставлена поза законом. Так само, як і поширення інших аморальних речей.

Ось ці повноваження комісії чи не найбільше зачіпають ревнителів “чистої свободи”. Відтак другий аргумент проти комісії — це цензура. А вона заборонена Конституцією України. Але як бути, коли наша Конституція, закони чітко визначають і те, що заборонено до масового поширення? Зокрема, це пропаганда насилля, расової, релігійної ворожнечі. Учасники слухань дійшли до висновку, що цензура відсутня в тому сенсі, що, наприклад, мас-медіа не повинні узгоджувати з державними органами випуск своєї продукції — газет, радіопередач, телепрограм. А як бути, коли там оприлюднюється заборонене законом? В такому разі йдеться про так звану “пост-цензуру”— покарання за пропаганду незаконного. Щоб не допустити подібного і зняти таке з подальшого поширення.
Та чи часто у нас діє оця “пост-цензура”, покарання за поширення незаконного? Представникам Мін’юсту і телебачення я задав запитання: скільки разів за цей рік прокуратура, міліція притягли до кримінальної чи, бодай, адміністративної відповідальності тих, хто оприлюднював заборонене Конституцією та законами? Представник Мін’юсту відмовчався, а телевізійна пані згадала, що торік було порушено аж…дві кримінальні справи щодо показу забороненого по телебачення. “Але ви ж знаєте, як довго розслідуються ці справи”, зазначила вона. Що ж, дві справи за два роки, на десятки ефірних та кабельних телеканалів, сотні супутникових — цілком достатня “ефективність” для глашатаїв безцензур`я.

А взагалі про яку цензуру, яке “дублювання” ми говоримо при нинішньому стані суспільної моралі в країні? Ось що говорили учасники громадських слухань.

Володимир Кметик, журналіст:

“ Українська нація зіткнулися в черговий раз з серйозною загрозою щодо втрати власної ідентичності. Наведу приклади. Є відомий журналіст, який спеціалізується на наклепах, ображенні українців і євреїв. Є органи — прокуратура, служба безпеки, міліція, Нацрада з питань телебачення і радіомовлення. Чому ніхто не вжив заходів? І тільки Національна комісія з питань захисту суспільної моралі привернула увагу до цього явища. Далі. У нашому телеефірі йдуть програми, які розпалюють міжнаціональну ворожнечу, та кожен з діючих політиків вважає за велику удачу потрапити в таку програму. Тому не можуть такі політики щось робити для зупинення деморалізації суспільства. У нас є регуляторні органи, які мають протидіяти антиукраїнським каналам, але чому вони не виконують свої функції? Тому, що й призначені туди власниками таких телеканалів. Відтак саме Національна комісія і була тим майданчиком, де громадськість могла б висловити свою думку.”

Віктор Набруско, секретар Національної спілки журналістів України:

“Ми крок за кроком втрачаємо наш український інформаційний простір. Питання моралі, художніх естетичних цінностей — це питання національної безпеки. Прикро слухати, начебто це “самоврегулюється”. Та не врегулюється! Перший закон про телебачення і радіомовлення був цілком нормальним. Але кожне його наступне “вдосконалення”, пропоноване певними силами, зводилося до того, щоб мінімізувати роль громади, держави та посилити роль бізнесу. ”

Любов Найдьонова, керівник лабораторії при Інституті соціальної та політичної психології:

“ Закон про захист суспільної моралі потрібен. Зрозуміло, що цей захист — не тільки питання заборон, регулювання. Це й питання активізації суспільного діалогу. У всіх країнах, які зазнали впливів тоталітарних режимів, держава має підтримувати розвиток громадянського суспільства, бо воно не може розвиватися в умовах психологічної травми населення країни від тоталітаризму. І Комісія якраз є такою формою підтримки діалогу в суспільстві.”

Олекса Петрів, протоієрей УГКЦ:

“ Гостра реакція на діяльність Комісії свідчить лише про те, що нею щось робиться. Тому пропозиція ліквідувати комісію дивує. Якщо те, що зараз є, — це жахіття, то тоді це просто буде піднятий білий прапор. Тоді можна буде робити все, що хочеться, а це комусь таки дуже потрібне.”

Лариса Хоролець, радник Уповноваженого Верховної Ради з прав людини, народна артистка України:

“Вважаю помилковим рішення про ліквідацію Комісії, що витримує страшну навалу, через яку нашій державі це може окошитися зникненням України. Зачитаю листа до Уповноваженого від Спілки захисту багатодітних матерів з міста Лубни Полтавської області: “Перше питання і прохання до високих посадових осіб держави — про заборону показу по телебаченню брудних, вульгарних, вкрай цинічних фільмів, де пропагується насильство, розпуста і все, що знищує мораль нашого народу, про заборону випуску і розповсюдженні порнографічних видань, з яких наші діти черпають гидоту злочинної зони. Хочеться запитати: хто за цим стоїть, хто хоче деморалізувати наш народ і хто хоче знищити майбутнє нації?”

Михайло Паночко, старший єпископ Церкви Християн Віри Євангельської України:

“Хочу звернути увагу на одну надзвичайно серйозну проблему — засилля окультизму в сучасному житті. Подивіться, скільки нині тиражованих засобами масової інформації різних екстрасенсів, відьом, ворожок і всього такого подібного. А це не просто невігластво, це те, що руйнує людську мораль, руйнує психіку людини. То чи можемо ми, громадськість, церква, держава, спокійно споглядати на все це? Звичайно ж, ні. І тут потрібен дієвий захист суспільної моралі.”

Отже, слухання відбулися. Чи прислухається влада до їх учасників, побачимо найближчим часом.

Петро АНТОНЕНКО

Фото автора.






Допомога проекту СІВЕРЩИНА - благодійний внесок

Теги:Петро Антоненко, окультизм, влада


Читайте також



Коментарі (0)
avatar