Базилік - васильок

У Шаболтасівці з давніх давен було прийнято класти у домовину покійника сушений базилік (васильок). Вживати його у їжу не було поширеною практикою. Зазвичай базилік у селі для таких ритуалів вирощувало декілька людей. Коли хтось помирав, то родичи покійника знали куди йти за сухими букетами духмяної трави. Кажуть, що нині також дехто дотримується такої традиції, але вирощують його тепер більше для їжі.

Про літню немічну людину, або ту, яка дуже хворіла, і не мала шансів на одужання говорили: «вже васильком пахне».

На думку етнографів, сакралізація цієї рослини пов'язана з легендами про знайдення хреста. На місці, де євреї сховали хрест Спасителя, виросла пахуча й цілюща трава, яку в Україні назвали «васильком» від латинської назви basilic, що в перекладі означає священний, величний. За іншою легендою, рослина одержала назву «від імені святого Василя Великого, який, начебто, за життя дуже полюбляв квіти й зелень і завжди прикрашав васильком свою келію

Відповіді, навіщо базилік клали у труни покійникам в Шаболтасівці, я так і не знайшла. Але індуси вважають, що це допоможе усопшому потрапити до раю.

У християнській релігії з базиліком пов'язаний незвичайний спосіб випробування віри. У свято Воздвиження Хреста парафіянам у церкві роздають гілочкою базиліка, яку вони приносять додому, і ставлять у воду. У старанних парафіян базилік стоїть довго, навіть нові листочки проростають, а у тих, хто багато грішив, рослина зав'яне.

Ольга КУНТИШ