Бабусин город

Поєднання багатьох видів рослин благотворно впливає на їх врожайність, стійкість проти шкідників і хвороб, а господарів забезпечує різноманітністю рослинних продуктів. Українці саме так використовували свої городи з давніх-давен. Цю практику запозичували сусідні народи. Інші розвивали по-своєму. Недавно промайнуло повідомлення, що в Індонезії, наприклад, увійшло в моду вирощувати на одній ділянці пальми і злакові рослини, овочі та фрукти. Вважають, що таке поєднання дає найбільший збір врожаю з одиниці площі.

Та повернемося до нашого українського городу. Грядки картоплі на ньому часто обсаджуються соняшниками чи кукурудзою, по яких в’ється квасоля. Висівали коноплі, бо посаджена після них капуста уникала нападу вовчка (капустянки) — цього земляного краба, що, під’їдаючи коріння, нищить багато культур.

По грядках картоплі великими живими плямами стелиться гарбузиння, з-під лапатого листкя якого проглядаються великі квіти, а восени рожевіють велетні-гарбузи, з яких готують смачні і корисні страви.

Ще на початку літа поодинокими стеблами чи рядками, а інколи на цілій грядці квітував мак — традиційна городня культура нашого народу. Через недолуге виховання молоді мак став наркотичним зіллям. Правда, вже виведений ненаркотичний сорт, але створені великі перепони в його запровадженні. Тому наші бабусі не в змозі пригостити своїх онуків маковими ласощами.

Тут же виднілися високі стебла цукрової лободи — обов’язкового компоненту весняного борщу, кущики кучерявого салату (латук посівний), голубіли квіточками купини огірочника — однієї з приправ окрошки, що не тільки імітував запах огірочків, а й слугував ліками. Рясніли стебла пахучого кропу й кучерявої петрушки.

Завжди на городах, особливо неподалік хат, було чимало квітів. І недаремно їх висівали, а частіше вони самі розсівались. Господині лише розріджували їх, видаляючи зайві сходи, щоб не було загущення. Квітам, окрім суто естетичного призначення, належала роль стимулятора врожаю овочів, оберігаючи їх від шкідників та хвороб.

Жовтоквіті нагідки, скажімо, відлякують багатьох шкідників і одночасно слугують ліками при захворюванні печінки, різних простудах, для полоскання горла. Чорнобривці — найлютіші вороги нематод, які часом завдають значної шкоди врожаю. Вовчок не переносить запаху хризантем і тікає подалі від того місця, де вони ростуть. Там, де є чистотіл, зникають шкідливі бактерії. Кращий урожай овочів там, де ростуть петрушка, фацелія, кріп.

Можна бачити і піраміди нехворощі, або віниччя справжнього, з якого в’яжуть віники для замітання хати, а на узбіччях грядок побачиш, буває, чорнобиль або інший полин — теж на віники для замітання у господарських будівлях. Часом культивується соняшник бульбастий, який ще зветься земляна груша, або топінамбур, цінна багаторічна кормова і непримхлива рослина, яка дає до 300 ц бульб з гектара, є також добрим харчовим продуктом. Бульби містять до 20% інсуліну, тому використовуються для полегшення стану діабетиків.

Не можна не згадати про любисток, що заготовляли для миття голови і купання дітей. Стебла ревеню вживались для начинки пиріжків та приготування киселів та компотів. На городах росли кущики бобів, які клали в борщ або ласували звареними, коли були молодими.

Отже, город — це не тільки комора овочів та плодів, а й декоративний куточок, що приваблює красою, наповнює цілющим ароматом, захоплює злагодженістю і вдихає здоров’я в людське тіло й душу.

Михайло КУРДЮК, кандидат сільськогосподарських наук, консультант газети "Сіверщина",
с.Тростянець,
Ічнянський район