Екстрасенси — проти карликів!

Яким деревам вестиметься найкраще у вашому саду? Я переконаний, що займати чорноземи низькорослими садами не варто. Сад повинен створюватись на основі трьох передумов: досвіду, науки й історії.

Звернемо увагу на ліс. Як відомо, на схилах Говерли ростуть карликові ялина та сосна, і ніхто не збирається пересаджувати їх на рівнину. То чому деякі вчені доводять, що на метрових чорноземах потрібно висаджувати карликові дерева, які, на їхню думку, складуть основу садів майбутнього? Адже сад розвивається за тими ж законами, що й ліс! Чим товщий шар родючого ґрунту, де забезпечується продукування органічної маси, тим більше приростає деревина.

Яблуня — королева саду
Оскільки в Україні головне плодове дерево — яблуня, то про неї й поговоримо. Корені яблуні проникають у ґрунт на глибину до дев’яти метрів, у ширину — до одинадцяти, й у старого дерева мають загальну довжину до двох кілометрів. Практично рослина охоплює весь родючий шар ґрунту і може добувати воду з незалежної від посухи глибини.

Давно точаться суперечки щодо ширини міжрядь у садах, площі живлення дерева, інтенсивності обрізування. Уславлений агроном А.Т.Болотов ще в середині Х V ІІІ століття густо садив яблуні, але це не дало позитивного результату. На початку ХХ століття сади у нас почали вирощувати з широкими міжряддями.

Дерево на великій площі росте дуже розгалуженим: наскільки в глибину коріння йде, настільки й крона яблуні піднімається. Розгалужена крона зрілих садових яблунь сягає висоти 7 — 9 метрів, добре прикриває ґрунт, оберігаючи його від зайвого випаровування, пригнічує бур’яни. По всій кроні раціонально розміщується листя, від якого багато разів переломлюються сонячні промені, тому краще засвоюється сонячна енергія, ніж у карликових і шпалерних садах, запобігаючи спеці, властивій міжряддям низькорослих садів. А яблуня, як говорив Л.П.Симиренко, любить сонце, але не терпить спеки.

Карликові підщепи шкідливі!

Карликові ж сади розраховані на ротацію в 20 — 25 років, тоді як сильнорослі, посаджені за схемою 11х11 метрів, не втрачають урожайності протягом ста і більше років. Отже, один вік сильнорослих садів рівнозначний чотирьом — п’яти карликовим.

Завважу, що сад на карликових підщепах не може повноцінно розвиватися, бо не має змоги використовувати весь родючий ґрунт та брати вологу з нижніх шарів. Корені таких дерев розміщуються у верхньому шарі ґрунту і приречені на вимерзання. З точки зору екстрасенсів їжа (в нашому випадку — яблука) з таких рослин негативно впливає на здоров’я, спричиняє різні хвороби та занепад життєвих сил.

Відомо, що чим менший організм, тим більше витрачається енергії на побудову оболонки (кори) і підтримання життя. Отже, в карликових садах на одиницю врожаю «спалюється» набагато більше біомаси, ніж на такий самий урожай у сильнорослих. Тож гадаю, що глибоко помиляється той, хто вважає, що основою інтенсивних садів можуть бути лише низькорослі плодові дерева. Перевага — за справжніми садами, а не замученими. Треба відзначати, що карлики мають низьку зимостійкість кореневої системи, високу вибагливість до зволоження та родючості ґрунту, потребують систематичного обрізування та мульчування ґрунту біля стовбурів.

Для яблуні важлива закономірність: чим сильніше розвинена кореневе система, тим вище врожайність.

На мою думку, плоди сильнорослих і карликових дерев дуже відрізняються за якістю. На високих яблунях вони смачніші, не такі пухкі, добре зберігаються. Сильнорослі сади стійкіші проти шкідників і хвороб.

Михайло КУРДЮК, кандидат сільськогосподарських наук,
с.Тростянець,
Ічнянський район
Повністю стаття надрукована в газеті "Сіверщина", передплата на яку йде по всій Україні.