Активісти, приходьте до храму і без Кошулинського!

У ті часи,коли бути українцем, україномовним, було не то що не трендово - небезпечно. Коли йдучи по моїх рідних Прилуках у вишиванці, чув діаметрально протилежні враження. Так от у цей час, коли шапкокради ( привіт Карпатам) були при керуванні, у нашому місті, біля Собору святої Пречистої зводили пам'ятний хрест.( Про фаховість скульптора доводиться лишень зітхати). Так от на відкриття цього хреста приїхав Кошулинський. Віце- спікер.

Нас познайомили. Мені було приємно спілкуватися із ерудованою людиною, чиї пізнання в царині історії мене вражали, одразу видно, що слова народжувалися в душі людини, а не з написаного листочка.

Пізніше був Майдан гідності, і там також ми пересікалися під час нічного чергування. А потім у кожного було своє. У мене допомога війську через волонтерів,а у нього служба у війську.

Сьогодні,вже не віце-спікер Українського парламенту, не депутат, але у моїх очах той самий Кошулинський прийшов до храму. Так, проминуло кілька років, але інтелект вишукано прикрашає україномовного українця, свідомого своєї місії у житті держави.

Я симпатизував і симпатизую Руслану Кошулинському, Не агітую. Не голосую. Не дозволяю різним набирачам букв прикриватися мною чи мені рідною Церквою.

Як говорить блаженніший Епіфаній:"Двері храму відкриті для всіх".
Дорогі Мої " активісти" зрозумійте нарешті, що ходити до храму потрібно не тільки тоді, коли приїздять із Західної керівники, а завше.

З глибокою повагою
о. Віталій ЮРОЧКО,

настоятель церкви Різдва Богородиці у Прилуках