Насправді кінопрокат надприбутковий бізнес. Але у нього треба вкладати також і приватний капітал. А так нема кінопрокату, нема й кіна - ні чужого, ні свого. Так само і з книготоргівлею. Яку інтернет не замінить. Але це капіталоємний бізнес.
Споживачами такої інформації можуть бути насамперед наукове і експертне середовища. Без звітних даних не видати рекомендацій щодо поліпшення економіки області, окремих її галузей, бізнесів. Таке звітування вписується в алгоритм приватно-державного партнерства.
Можна тільки вітати визнання подвижництва священника. Будемо сподіватися, що громада Ніжина, і не тільки, зустрічно допоможе благочинному Ніжинського округу о.Сергію у відродженні та завершенні будівництва храмів.
Перейменовувати - це звичка ще до комуністів. Наприклад, цим займалася імперіатриця Катерина.Питається, на яких підставах, коли були історичні назви? А щоб їх забули, а себе піднести.
Повертаючи історичні назви, ми повертаємо пам’ять, а з нею культурну спадковість.
Мова повинна йти не тільки про комуністичних діячів, щоб не склалося примітивне враження. Просто комуністи в перейменовуванні усіх правителів разом узятих перевершили. Для аргументації об’єктивності у цій справі скажу, може хто й не здогадується, що історичними є такі назви: Ніжен, Прилука, Лубні, Ічень, Ромен. Скажете, яка різниця? А ви зверніться до мовознавців, вони пояснять, що й дуже велика.
Можливо, і сам Валерій Куліч - це міжпартійний компроміс. Адже з громадськістю області не радилися. Та й обирався він по мажоритарному округу(!) депутатом, а не головою ОДА. Це кричуще ігнорування волі виборців. Квотному принципу призначення голів РДА альтернативою є підтримка кандидатур громадськістю у районах.
Щодо товаришів-соціалістів, то чим пояснити розклад у їх партії?
Без аналізу і чесної оцінки роботи попередників на цій посаді успіху не бачити. Фейсбук це добре, та народ ним не користується. Потрібен зв’язок через потужні державні канали комунікації. Є вони - є влада.
А щоб не виглядало, що ніби-то українську мову нав’язують, треба : по-перше, зробити її справді державною у м.Києві; по-друге, на її основі запровадити зближення зі слов’янською Європою.