Деякі парафії після надання Томосу ПЦУ не перейшли до неї з УПЦ КП. Наприклад, Покровська парафія у Батурині (о.Роман). Вікіпедія подає про неї неправдиву інформацію.Ось дані з реєстру: https://clarity-project.info/edr/25786639#google_vignette Треба сказати, що це не поодиноке явище. Чи не тому сайт Чернігівської єпархії ПЦУ не подає відомостей про свої парафії?
Повідомлялося, що Зеленський запропонував Трампу території з покладами як плату за підтримку. Включно з тими, які вже захопив Путін. Тому й нервує той, бо війна буде все-таки буде за території, а не за примарні цінності.
Виріс на хуторі серед сімнадцятьох дітей та всіх вивчили. Це в супроводі жартів, тобто було весело. Це ж які треба було мати статки?! А тепер знайдіть на Україні хоча б одну таку сім'ю. Таки добре нас нагнули, що й досі ніяк не випростаємося. Бо нав'язують: "війна не за території". Тієї, що на ній зростав на хуторі Павло Губенко. Прізвище ж яке, промовисте - козацьке! Історія роду багато б чого розповіла.
"Путіну ж не треба ще трошки донбаської землі" - такі твердження дратують. Бо демотивують. Начебто наша земля нічого не варта. Ні в моральному, ні в матеріальному значенні. Начебто війна для агресора це не вигідний прорахований бізнес. Те, що є на землі, а ще більше, що є в ній, з лихвою перекривають затрати на війну. Чому так говорять українські політики? Відомо ж, чому! Тому далі повторюють мантру - "це війна не за території".
Має бути власний україноцентризм і опора на свою титульну націю, а не підміна її політичною нацією - якоюсь національно знеособленою. Нам не загрожує власний великодержавний шовінізм, що підтверджується наявними законами про національні меншини та про корінні народи, у той час як досі нема закону про українську націю. Далі залишаємося "безпаспортними" в своїй державі. Допоки? Це ж підіграє путлеру, що української нації не існує.
Трапилася нагода побувати на презентаціЇ збірника нарисів "Перша шеренга" у читальній залі Чернігівської обласної бібліотеки імені Софії та Олександра Русових Зібралися там поважні люди - ветерани боротьби за новітню Українську державу 1980-90-х років на Чернігівщині, переважно із самого м. Чернігова. Слухачами була молодь, бо саме їй адресували книгу промовці - автори збірника. Те, що герої розповідей мали трагічну долю і її безславний кінець, за виключенням одиниць, наприклад Левка Лук'яненка, то одна справа. Інше діло - життєвий шлях присутніх шановних учасників національно-демократичного руху - чи був він аж таким успішним? Більшість із них - невдахи і не тому, що не мали талантів чи не старалися досягти особистого успіху в своїй омріяній державі. Не склалося в них, бо не так сталося з державою. Є в нас такі вади як шкурні інтереси, що означено як корупція. Оце явище наживи в штучно створений спосіб із застуванням важелів влади стало стрижнем внутрішньої державної політики всіх її гілок до найменшого її пальчика - владоможців у територіальній громаді... Через це ми й ослабли настільки, що стали спокусливими для агресора, що забажав помножити нас як націю і нашу державу на нуль. Таких запитань під час презентації не задавалося: молодь відмовчувалась, а їхні сивочолі діди до відвертої розмови не спонукали. Мабуть, відкритішим буде наступне спілкування - з приводу виходу книги спогадів про них самих - діячів другої шеренги.
Ті, що стоять за газетою "Економіст", хочуть, щоб Україна далі залишалася без проявів ( тобто націоналізму) титульної нації. Це те, до чого прагне путінська ерефія - знищити українську націю. Бо без націоналізму сильну державу не побудуєш, а таку, яка стала жертвою, маємо. От і виходить, що путін сидить у цій газеті. Правду кажуть - сильна Україна потрібна лише українцям. І тільки російська загроза змушує кволу зденаціоналізовану Європу допомагати українським націоналістам (бо хто ж як не вони кинулися на оборону держави!). Виходить, що в умовах війни союзники рахуватимуться з українським націоналізмом, бо без нього набагато озброєнішого ворога не переможеш. Щодо корумпованості, то сприятливе середовище створив Захід з його офшорами, можливістю вкладати виведені з України капітали в їхню нерухомість і в усе, що пов'язане з "красивим життям". Адже, нема претензій у них до наших олігархів і просто скоробагатьків. Не кажемо вже про закритість їхніх ринків для нашої продукції. Отак і житимемо поряд з ворогом і вороженьками, якщо плекатимемо свій націоналізм. Інакше - ніяк! А ось про те ж від Валерія Чалого: "Але насамперед нам потрібно більше розраховувати на свої сили. Розраховувати на партнерів було б не дуже правильно, навіть на США. На свої ракети в тисячу кілометрів, на своїх людей, на справедливість, на всі ці речі, які формували нас під час майданів. Я це бачив, і в цьому наша сила – горизонтальні звʼязки, обʼєднання суспільства. Якщо наша влада це зможе змодерувати, зменеджерити, думаю, в нас великі шанси перемогти".
Побудовано Анти-Державу, хоч і з українською мовою і демократичними виборами. У результаті - скорочення населення на 1/3, зубожіння решти, відсутність перспектив і бажання покинути державу, що означає добровільну відмову від її громадянства. Чому так сталося? Так, усе гучніше лунають голоси про потребу перезаснування держави, зміни Конституції, повернення, принаймні, до засад Декларації про державний суверенітет України. Щось таки не так у нашому характері як нації. Хотілося б про це почути від Віктора Ющенка, найуспішнішого з Президентів України, а не тільки про зовнішніх ворогів, що їх число, як виявляється, одною росією не обмежується.
"Вони готуються заселяти наші території своїм населенням". Так само чужим населенням пропонує дехто з наших великомудрих й іменитих заселяти Україну після завершення війни. Треба починати щось із цим робити. Так само - реагувати на зміну українського етнічного складу населення держави, всієї.
Скільки можна вихваляти зрадника Гнатовича? І ніякий він не коропець. Більше взнати можна тут:Коропська сотня Ніжинського полку Війська Запорозького: історичний нарис. (https://nizhen.com.ua/uploads/files/korop_100_1.pdf) А те, що козаків (ще треба розібратися яких) використали для колонізації земель Далекого Сходу, не дає підстав заявляти на них права.
Мене дивує така позиція держави - під час війни торгувати з тими державами, які фінансують агресора. Це свідчить про відсутність стратегії національної безпеки. "Тактика без стратегії це просто метушня перед поразкою",- сказав Сунь-Цзи (книга "Мистецтво Війни").
0
