Слово переможниці конкурсу пирогів

Ще з дитинства, пироги були звичною стравою на обідньому столі. Впровно працювала з тістом моя матуся Ганна Пінчук, (уроджена- Железняк). Я так не умію. Хоча, пироги печу щотижня. Чоловіку до чаю! Та й сама грішу цією некорисною стравою.
Отож, спеціально до конкурсу не готувалась, та й до конкурсів відношення неоднозначне.

Анкету заповнила, швидше, як спогад про дитинство, як у пісні "Знову наснилось дитинство...", про перші роки самостійного, далеко нелегкого життя. А перед очима матуся, яка останній раз, вже будучи дуже хворою, принесла, пішки (кілометрів три), нам банку трьохлітрову молока і цілу синійку пирогів з маком і п'яною вишнею. Прямо на синійці (пательні) 24 штуки, щойно з печі, ще теплі!!! Ніби вчора це було, а вже пройшло понад 30 років. Пишу й плачу! Оформляла анкету то сльози очі заливали...

Дякую вельми організаторам цього чудового проєкту "Пиріг Незалежності", цього конкурсу "Мій пиріг Незалежності", Олені Брайченко, дослідниці гастрономічної культури, Ларисі Латиповій, реставраторці автентичних кулінарних книг, журі, яке визнало "МІЙ пиріг Незалежності" переможцем у номінації "Візитівка регіону". Які шляхетні ці пані! З якою повагою відносяться до людей, навіть тоді, коли ти вже елегантного віку...

З поїздкою була ціла історія, лише приїхали з Пирогово, наступного дня ввечері дзвінок..., чоловік їхати не хоче, руки у маслюках, одягу для столиці нема, а бажання поїхати шалене, я ніби відчувала щось. Та якби й не став переможцем мій пиріг, на вигляд, геть, невдалий, сам формат заходу мене дуууже приваблював. Підбиття підсумків проходило у рамках Всеукраїнського форуму "Pro Tisto". Стільки всього нового, цікавого, сучасного!!! Зустрічі з цікавими людьми!

Дякую ЗСУ за можливість жити!

Марія ШЕВЧЕНКО