Відповідь можна знайти у газеті "Нова Просвіта", №30 (379), листопад 2003 року, в статті Тараса Шкурка "Про порядок кольорів національного стягу, або як національний прапор не став державним".
Дивись http://nizhen.com.ua/uploads/files/prapor.pdf .
Таким чином, на щоглі біля офісу Просвітницької виробничо-комерційної фірми "Сяйво" вивішено український національний стяг.

У Ніжині площу міста збільшили нещодавно на кількасот гектарів. Узаконили таким чином житлову забудову на сільській території за межами сільських населених пунктів(?!). Чи не щось подібне твориться  і у причернігівській Количівці?

На фото - погляд справжнього інтелектуала і аристократа. Він має увійти у пантеон України. Укладати такий має УІНП.

Тепер через базари йде основна економічна діяльність у райцентрах. До того ж ніякої прозорості. Касових апаратів, безготівкових розрахунків через банк, звітів та іншого у такій грошовитій справі непотребу. І головне - малий бізнес не чіпать!

Ось би чиїм іменем назвати, ні не вулицю, а відповідний заклад в Україні.

Якраз наша державність і постала була 1917 року під жовто-блакитним прапором. Щось подібне зараз переживаємо.

Чудні люди. Є нормальне слово "російські" - " российские" . От його й застосовуйте.

Краще під жовто-блакитним. Бо інакше це перший шлях - "розчинитися у рейтингових проектах парламентських партій".

Як стверджували мовознавці Петро Одарченко та Ігор Качуровський вираз "на Україні" є природнім і його запозичили у нас росіяни. Тобто він не містить ніякого негативу, що йому приписують деякі ревнителі української мови.
Це так само як українська православна церква (усіх конфесій) негативно ставиться до жовто-блакитного прапора, бо він має дохристиянське коріння.

Усі дороги ведуть через Київ.