Повідомлялося, що Зеленський запропонував Трампу території з покладами як плату за підтримку.
Включно з тими, які вже захопив Путін. Тому й нервує той, бо війна буде все-таки буде за території, а не за примарні цінності.

А нам кажуть, свої ж (це ще як подивитися) - "війна не за територію". Підіть, скажіть комусь іншому.

Виріс на хуторі серед сімнадцятьох дітей та всіх вивчили. Це в супроводі жартів, тобто було весело. Це ж які треба було мати статки?! А тепер знайдіть на Україні хоча б одну таку сім'ю.
Таки добре нас нагнули, що й досі ніяк не випростаємося. Бо нав'язують: "війна не за території". Тієї, що на ній зростав на хуторі Павло Губенко. Прізвище ж яке, промовисте - козацьке! Історія роду багато б чого розповіла.

"Путіну ж не треба ще трошки донбаської землі" - такі твердження дратують. Бо демотивують. Начебто наша земля нічого не варта. Ні в моральному, ні в матеріальному значенні. Начебто війна для агресора це не вигідний прорахований бізнес. Те, що є на землі, а ще більше, що є в ній, з лихвою перекривають затрати на війну. Чому так говорять українські політики? Відомо ж, чому! Тому далі повторюють мантру - "це війна не за території".

Правильне відмінювання цього прізвища таке - Кравцева.

І це влада?

Тільки україноцентричної позиції ми, мабуть, не побачимо. У чому новизна? Хтось скаже?

Це перевірка наших громадян. Поверни на армію!

Було б краще замінити своїми пам'ятниками. Для початку встановити відповідні інсталяції.

Хоча б до чинної Конституції України внести про державотворчий етнос, не те що глузувати з інших чи забігати наперед.