Якось так непомітно передав справи Світлані Фещенко і так же непомітно відійшов у засвіти. А це ж була людина з першої когорти Товариства української мови! Багато цікавого дізналися б, якби небіжчик залишив спогади. А так, є стаття у Вікіпедії, з якої теж нічого не взнати про заслуги Миколи Нестерчука: https://uk.m.wikipedia.org/wiki....8%D1%87
А в Мінкультури та інформполітики теж є колишній державний секретар, а нині перший заступник Міністра Ростислав Карандєєв. Так що правлять не тільки міністри. Ця "якась маловідома Національна комісія зі стандартів української мови" пропустила НАЦІОНАЛЬНИЙ СТАНДАРТ УКРАЇНИ
ДЕРЖАВНА УНІФІКОВАНА СИСТЕМА ДОКУМЕНТАЦІЇ УНІФІКОВАНА СИСТЕМА ОРГАНІЗАЦІЙНО-РОЗПОРЯДЧОЇ ДОКУМЕНТАЦІЇ
Вимоги до оформлення документів ДСТУ 4163:2020 Чинний від 01 вересня 2021 року. У ньому міститься заборона написання по батькові в документах. Зачищення ідентичності української нації "тихою сапою" далі йде.
Провідною галуззю має бути не АПК, а ВПК. Капіталізація країни є низькою. Основний природний ресурс земля в незадовільному стані. Людський ресурс у мінусі. Коштів ні в бізнесу, ні в бюджеті нема. З такого низького старту рушати можна тільки за однієї умови - перезаснування держави. Нова Конституція потрібна з новою моделлю держави ХХІ століття військового типу. Напрошується для порівняння державний устрій Війська Запорозького - сотенно-полковий. Зовнішні передумови: членство в НАТО і не членство в ЄС (хіба що він змінить статут), а особливе партнерство з провідними економіками світу.
Це тільки може підвищити в очах простих людей авторитет В. Атрошенка. У Ніжині колишній міський голова М. Приходько, який відбув 5-річне покарання, обігнав на останніх виборах чинного тоді голову В. Лінника.
Вийшов черговий збірник матеріалів, який підготували історики про економічну систему класичного типу. Тепер до справи мають взятися економісти та правники. Тоді можна буде зробити належні висновки. Комплексний підхід у вивченні проблематики Маґдебурзького права напрошується до застосування. Здається, до такого в нас не доходило. Але будемо сподіватися.
Павло Скоропадський став найвидатнішою політичною постаттю першої половини 20 ст. в Україні. Для підтвердження пропоную свою розвідку: https://siver.com.ua/forum/64-1541-1 Сучасні оцінки державотворчої ваги Скоропадського ще попереду, не дивлячись на написані стоси книжок істориків. Потрібні дослідження політологів і практичні кроки політиків.
Як інженер-технолог зі стажем роботи в ковбасному цеху спростовую інформацію про неякісні вироби за часів СРСР. Так, застосовувалися замінники м'яса, але в нижчих ґатунках, за затвердженими рецептурами і розробками НДІ. Більше того, тоді була система контролю, дегустації, стандарти. Це на державних підприємствах галузі, якої зараз нема. Дещо інша ситуація була в системі Укркоопспілки, але і там була система контролю. Від колишньої м'ясної та молочної промисловості залишилася бліда тінь. Така сама ситуація і з контролем. Тоді контрабанди не існувало взагалі, а імпорт був обмежений, не те, що зараз.
Мабуть, Анатолій пішов на фінську разом з 19-м стрілецьким полком із Ніжина. Очевидно був значно старшим за брата Володимира.У повоєнний час він чи інший брат Слава працював художником-оформлювачем у Ніжинському пересувному театрі.
Будемо сподіватися, що церква, говорячи про "відстоювання традиційних для українського народу християнських і загальнолюдських моральних цінностей, закріплених у Біблії", не заперечуватиме факт існування таких цінностей нашого народу ще до християнізації Русі.
Це фото біля в'їзду в Ніжин. Уперше відслужено українською в Миколаївському соборі, пам'ятці часів Війська Запорозького. Однак, передано до МП. У червні буде 375 років Ніжинському полку ВЗ.
Зараз відбувається процес формування так званого «українського світу» — зарубіжного українства, з яким Україна будуватиме стратегічну співпрацю. Іншими словами, може виникнути (а, можливо, й ні) така конструкція як «Українська співдружність».
Зараз відбувається процес формування так званого «українського світу» — зарубіжного українства, з яким Україна будуватиме стратегічну співпрацю. Іншими словами, може виникнути (а, можливо, й ні) така конструкція як «Українська співдружність».
України нема чого боятися. За 30 років незалежності українців поменшало на третину. Денаціоналізація відбувалася й до війни скасуванням викладання українського народознавства в школі (начебто після Помаранчевої революції), згортанням інфраструктури підтримки розвитку громадянського суспільства (після Революції гідності), відсутністю ЗУ "Про українську націю" ( ЗУ "Про корінні народи України" ухвалено щойно 2021 р.). Цей ряд можна продовжувати і продовжувати.
0
