На що тоді розраховували прихватизатори? Мабуть, на те, що газета без їх фінансування не існуватиме і її просто здадуть на їх милість. Тому питання - у віднайденні фінансової альтернативи. Це давно є зрозумілим без юридичних викладок , які, дякувати, зробив пан Сергій. Позаяк він головний ревізор чернігівської "Просвіти", з не меншою вдячністю ознайомилися б громада і з фінансовою стороною випуску газети.
Треба відверто сказати - чернігівське обласне об'єднання не впоралося з "перезавантаженням". Не було проведено попередню організаційну роботу, щоб до з'їзду підійти з альтернативою. А так - пасивність чернігівської делегації на з'їзді та ще й не у повному складі...Якщо так піде далі - "зливай воду"!
Справді, суть "перезавантаження" "Просвіти" має відобразити новий Статут відповідно до закону про громадські об'єднання, що набув чинності з початку року. Про це і йтиметься на з'їзді товариства в цю суботу.
Хибне твердження. Про самостійність і незалежність також. Адже вони виключають будь-яку узурпацію. Децентралізація передбачає, зокрема, ротацію керівництва, паритетність в управлінні, партнерство всередині організації, різноманітність організаційно-правових форм діяльності.
Помиляєтеся. Така організація, за відсутності централізованого фінансування з держбюджету, бо його не вистачає навіть на найнеобхідніші соціальні потреби, передбачені законом, остаточно вмре.
А скільки грошей убухали на пошук злочинця, слідство, суд? Хай би й ці витрати відшкодував, а так "повісили" на нас - платників. Будь-які вироки, аж до рівня Вишинського, громадян не гріють, не зноблять Навпаки, що більші терміни ув'язнення, то більший фінансовий тягар на працюючих( серед них і потерпілі від злочинця ), бо оплачується така "суворість" з їх кишені.
Такий фестиваль - профанація свята. Його треба проводити на День рибалки, Зелені свята, Трійцю, День міста тощо. До Дня Незлежності краще б влаштували театралізоване дійство на тему Визвольних змагань, Української революції 17-21рр., Козаччини-Гетьманщини тощо. Нема в репертуарі театрів, філармонії? За що тоді гроші отримують ?
А мене більше зацікавила наявність в списку імені Президента НАНУ Бориса Патона, який за кількістю нагород попереду. Може справді співпраця в науці між Росією та Україною подає приклад? Досі про це широко не повідомлялося. Відомо, що значна ( може переважна ) кількість українських науковців, що опинилися в закордонні, працює в РФ. Може так само з Росії перебралися до нас колишні земляки, хоча б з патріотичних поривів? Чом би не наслідувати їм приклад В.Вернадського, першого очільника Академії наук?!
Треба додати, що синхронний переклад буде забезпечено. Звісно ж без посередництва російської. Бо в нас знаходять привід вести конференцію російською, бо приїхав один... француз.
А чому це Україна відмовилася від правонаступництва? От і втратили те, що зберегла Росія, включно з ядерним статусом і всілякими фондами. А тепер давай виставляти претензії, курям на сміх?
Порівнюю з Білоруссю і Росією, бо в нас були рівні стартові можливості. У поляків ніколи не зникало приватне господарювання на селі. До їх моделі були ближчими на заході країни. Можливо, там і слід було б застосувати прибалтійський варіянт.
Звісно ж - ніхто не забутий, ніщо не забуте. А далі - все те, про що йшлося у моїй репліці. Наголошую, що каяття насамперед потрібне нам самим, щоб не повторювати фатальних помилок. Не коректно, вважаю, виставляти претензії Росії, бо за більшовизму вона так само як і Україна була частиною СРСР і від того терору також натерпілася. Якщо судили нацистських верховодів, чому так само не комуністичних? Це питання до влад і Росії, і України. Не відбувається той суд, бо комуністичні злочини переплелися з нацистськими . Пригляньтеся до трагедії Корюківки, також це проступає між рядками довженківської "України в огні".
Відбувається хижацька експлуатація земельних ресурсів. Вирощується те, що нам відведено у світовому розподілі, це здійснюють транснаціональні компанії. Питомо українські малі й середні господарства банкрутують, села зникають. У нас нема національної аграрної політики, хоча б на такому рівні як у Білорусі, Росії.
Каяття - це передумова вибачання і прощення. Це відноситься і до нас також. Починати треба з себе, якщо говорити про українців. Німці це зробили і в цьому привабливість європейськості. Щодо більшовизму, то він і на нашій совісті, за це й поплатилися. Про українське каяття чомусь не чутно. Славимо далі винниченків, щербицьких... Не все так красиво й з оунівцями, які зорієнтувалися на нацистів у міжвоєнний період. У цьому зв'язку за приклад могла б бути позиція Павла Скоропадського, але його українці чомусь не вшановують як слід.
Що значить "справитися"? Йде процес очищення , гласно, адже громадськість, а не тільки просвітяни, мають знати, хто є хто. Погано там, де непорядок і...тиша. А потім шило з мішка як вилізе, що аж до Майдану дістає. Та пізно. Гасить влада, як може. Це раніше думали, що репутація нічого не значить. Пані Тетяна її останні крихти втрачає, палить усі мости, як підприємець пішла на самознищення. Виходить, сама з собою і "справилася".
Знесення мало законні підстави, на відміну від установлення. Чому б віруючим не дотримуватися законів? Адже утисків їх віри нема. А так ще одна конфліктна ситуація. Віра без знання безсила.
Російська мова є сурогатом української і нав'язування її травмує психіку маленьких українців. У цьому мав би зупинити міністра Табачника Інститут психології імені Г.С.Костюка НАПН України. Отож готуйтеся, шановний директоре Інституту С.Д.Максименко, одержати "жовту картку" від чернігівської "Просвіти"!
Автор інтерв'ю наводить тінь на плетінь. Не вірить( бо, мабуть, не хоче) в успіх тернопільської ініціативи і закликає покинути "Просвіту" як безнадійно хвору, на його погляд, структуру і зосередитися на міфічному Комітетові захисту української мови. Коли людина зосереджує нашу увагу на негативах іншої людини, а не організації яку та очолює, в її щирості , м'яко кажучи, сумніваєшся.
Ця заява суперечить позиції партії щодо унітарності нашої держави. Правильним було б прибрати з Києва загальнодержавні установи до новоствореного адмінцентру в рамках адмінреформи. Це теж міжнародна практика.
