Справжній творець музею Коцюбинського
19 жовтня виповнюється 155 років від дня народження Хоми Коцюбинського, молодшого брата класика української літератури, засновника й організатора літературно-меморіальних музеїв Михайла Коцюбинського у Вінниці та у Чернігові.
Хома Коцюбинський народився у м. Вінниці 1870 р. Вчився у Шаргородській бурсі, потім – у московському народному університеті ім. Шанявського на економічному факультеті.
Працювати почав у 1895 р. будучи студентом. Після закінчення університету в 1896 р. переїхав до с.-петербурга, де вступив на посаду бібліотекаря Міністерства фінансів. Одночасно був «членом-соревнователем» Вольно-экономического та Географического обществ, попечителем «Отдела защиты детей от жестокого обращения», а також «Приюта-общества попечения о бедных и больных детях».
Прислужився Хома Коцюбинський й українській справі: в цей час він був також деякий період секретарем «Общества издания общеполезных дешевых книг на украинском языке». У січні 1901 р. за розпорядженням градоначальника Петербурга генерала Клейгельса за участь у нелегальних гуртках (зокрема, у гуртку з розповсюдження книг українською мовою) був висланий в адміністративному порядку на Волинь, де одержав посаду контролера горілчаних заводів при Волинському губернському акцизному управлінні, а з 1905 р. був призначений помічником наглядача акцизних зборів Волинської губернії.
Почалася Перша світова війна, і у 1915 р. Хому Михайловича було евакуйовано до Чернігова, де він працював на тій же посаді у Чернігівському Акцизному управлінні. З цього ж року призначений завідувачем інспекції дрібного кредиту по Чернігівській губернії. У 1917-1923 рр. організував профспілку «Фінконтруд», був головою комісії особового складу профспілки радянських службовців, членом правління «Сельхозсоюза» та ін.
Затим переїхав до Києва, і протягом 1923-1925 рр. працював директором Першого зразкового дитбудинку кооперації на Куренівці, де й познайомився з Катериною Бедрізовою, кримською вірменкою за походженням родом з Феодосії, яка працювала вихователем у цьому ж дитбудинку. Згодом вони одружилися. Треба зауважити, що це був другий шлюб Хоми Михайловича. Перша дружина його померла на початку 20-х рр.. Також від першого шлюбу у Хоми Коцюбинського було четверо дітей.
1925 р. Хома Михайлович приїхав до Вінниці у службових справах, і завітав до свого колишнього будинку, де минуло його дитинство. Побачене неприємно вразило його: повне запустіння садиби, хату не одразу можна було впізнати. Починаючи з жовтня Хома Михайлович бере активну участь у організації комісії з увічнення пам'яті М. Коцюбинського.
А 8 листопада 1927 р. відбулося урочисте відкриття Вінницького літературно-меморіального музею М.М. Коцюбинського. Почалася важка щоденна робота з упорядкуванню музею. Хома Михайлович передав родинні фото, книги з автографами Михайла Коцюбинського, створивши тим самим першу літературну експозицію.
Важливою справою, яка стояла перед Коцюбинськими, було відновлення садиби. Михайло Коцюбинський був пристрасний садівник. На Абазівці, поки він там жив, виплекав десятки різновидів квітів, кущів та дерев. До традиційної флори регіону Михайло Михайлович із Криму привіз субтропічні – тамариск, магонію падуболисту, екзотичні агави. За роки перебування Абазівки в чужих руках, багато чого загинуло. Хома Коцюбинський, сам перебуваючи шанувальником садівництва, завзято прийнявся за цю справу. Незабаром відновлений садок і клумби з квітами вже радували відвідувачів музею.
Хома Михайлович прагнув, щоб Вінницький будинок-музей М. Коцюбинського, окрім освітньої функції став науково-методичним центром по вивченню спадщини письменника. Серед документів Х. Коцюбинського зберігається невелика афіша будинку-музею М. Коцюбинського 1920-х рр., де міститься інформація про існування при музеї консультативної допомоги з усіх питань «коцюбинськознавства».
1934 р. обласний відділ народної освіти видав постанову за №7 від 10 липня «Про музей та Заповідник М. Коцюбинського», згідно з якою «...Завідувачку Вінницьким меморіальним музеєм тов. К. Коцюбинську, що не забезпечила політичного та наукового керівництва вважати звільненою з 20.VI.1934 р... Зважаючи на те, що так званий Заповідник М. Коцюбинського, що ним керує тов. Коцюбинський Хома Михайлович фактично не існує та існування такого Заповідника одночасно з Меморіальним музеєм недоцільно, і лише зайві витрати, ліквідувати цей фіктивний заповідник і всю територію музею підпорядкувати директорові Меморіального музею тов. Роману Коцюбинському, на якого покласти і догляд за об'єктами, що мають меморіальне значення та знаходяться в околицях музею, а тов. Коцюбинського Х.М. з посади директора Заповідника звільнити з 10.VII.1934 р.»
Так закінчилась діяльність Хоми Михайловича у Вінницькому музеї. Посаду директора обійняв Роман Михайлович Коцюбинський, молодший син Михайла Коцюбинського.
В тому ж році Хома Михайлович з родиною переїжджає до Чернігова для організації другого меморіального музею Михайла Коцюбинського.
З 1934 по 1935 роки Хома Михайлович разом з дружиною обладнував експозицію трьох кімнат меморіального будинку. Експонати були повернуті Чернігівським історичним музеєм. Тривала робота із впорядкування садиби. 8 листопада 1935 р. було урочисто перерізано стрічку і перші відвідувачі зайшли до музею.
Помер Хома Михайлович Коцюбинський 2 травня 1956 року після важкої хвороби. Похований у Чернігові на Петропавлівському цвинтарі. Поруч з чоловіком також могила його дружини - Катерини Яківни.
Ігор КОЦЮБИНСЬКИЙ
Скорочено, повністю - на сторінці "Чернігівщина в житті славетних"
Хома Коцюбинський народився у м. Вінниці 1870 р. Вчився у Шаргородській бурсі, потім – у московському народному університеті ім. Шанявського на економічному факультеті.
Працювати почав у 1895 р. будучи студентом. Після закінчення університету в 1896 р. переїхав до с.-петербурга, де вступив на посаду бібліотекаря Міністерства фінансів. Одночасно був «членом-соревнователем» Вольно-экономического та Географического обществ, попечителем «Отдела защиты детей от жестокого обращения», а також «Приюта-общества попечения о бедных и больных детях».
Прислужився Хома Коцюбинський й українській справі: в цей час він був також деякий період секретарем «Общества издания общеполезных дешевых книг на украинском языке». У січні 1901 р. за розпорядженням градоначальника Петербурга генерала Клейгельса за участь у нелегальних гуртках (зокрема, у гуртку з розповсюдження книг українською мовою) був висланий в адміністративному порядку на Волинь, де одержав посаду контролера горілчаних заводів при Волинському губернському акцизному управлінні, а з 1905 р. був призначений помічником наглядача акцизних зборів Волинської губернії.
Почалася Перша світова війна, і у 1915 р. Хому Михайловича було евакуйовано до Чернігова, де він працював на тій же посаді у Чернігівському Акцизному управлінні. З цього ж року призначений завідувачем інспекції дрібного кредиту по Чернігівській губернії. У 1917-1923 рр. організував профспілку «Фінконтруд», був головою комісії особового складу профспілки радянських службовців, членом правління «Сельхозсоюза» та ін.
Затим переїхав до Києва, і протягом 1923-1925 рр. працював директором Першого зразкового дитбудинку кооперації на Куренівці, де й познайомився з Катериною Бедрізовою, кримською вірменкою за походженням родом з Феодосії, яка працювала вихователем у цьому ж дитбудинку. Згодом вони одружилися. Треба зауважити, що це був другий шлюб Хоми Михайловича. Перша дружина його померла на початку 20-х рр.. Також від першого шлюбу у Хоми Коцюбинського було четверо дітей.
1925 р. Хома Михайлович приїхав до Вінниці у службових справах, і завітав до свого колишнього будинку, де минуло його дитинство. Побачене неприємно вразило його: повне запустіння садиби, хату не одразу можна було впізнати. Починаючи з жовтня Хома Михайлович бере активну участь у організації комісії з увічнення пам'яті М. Коцюбинського.
А 8 листопада 1927 р. відбулося урочисте відкриття Вінницького літературно-меморіального музею М.М. Коцюбинського. Почалася важка щоденна робота з упорядкуванню музею. Хома Михайлович передав родинні фото, книги з автографами Михайла Коцюбинського, створивши тим самим першу літературну експозицію.
Важливою справою, яка стояла перед Коцюбинськими, було відновлення садиби. Михайло Коцюбинський був пристрасний садівник. На Абазівці, поки він там жив, виплекав десятки різновидів квітів, кущів та дерев. До традиційної флори регіону Михайло Михайлович із Криму привіз субтропічні – тамариск, магонію падуболисту, екзотичні агави. За роки перебування Абазівки в чужих руках, багато чого загинуло. Хома Коцюбинський, сам перебуваючи шанувальником садівництва, завзято прийнявся за цю справу. Незабаром відновлений садок і клумби з квітами вже радували відвідувачів музею.
Хома Михайлович прагнув, щоб Вінницький будинок-музей М. Коцюбинського, окрім освітньої функції став науково-методичним центром по вивченню спадщини письменника. Серед документів Х. Коцюбинського зберігається невелика афіша будинку-музею М. Коцюбинського 1920-х рр., де міститься інформація про існування при музеї консультативної допомоги з усіх питань «коцюбинськознавства».
1934 р. обласний відділ народної освіти видав постанову за №7 від 10 липня «Про музей та Заповідник М. Коцюбинського», згідно з якою «...Завідувачку Вінницьким меморіальним музеєм тов. К. Коцюбинську, що не забезпечила політичного та наукового керівництва вважати звільненою з 20.VI.1934 р... Зважаючи на те, що так званий Заповідник М. Коцюбинського, що ним керує тов. Коцюбинський Хома Михайлович фактично не існує та існування такого Заповідника одночасно з Меморіальним музеєм недоцільно, і лише зайві витрати, ліквідувати цей фіктивний заповідник і всю територію музею підпорядкувати директорові Меморіального музею тов. Роману Коцюбинському, на якого покласти і догляд за об'єктами, що мають меморіальне значення та знаходяться в околицях музею, а тов. Коцюбинського Х.М. з посади директора Заповідника звільнити з 10.VII.1934 р.»
Так закінчилась діяльність Хоми Михайловича у Вінницькому музеї. Посаду директора обійняв Роман Михайлович Коцюбинський, молодший син Михайла Коцюбинського.
В тому ж році Хома Михайлович з родиною переїжджає до Чернігова для організації другого меморіального музею Михайла Коцюбинського.
З 1934 по 1935 роки Хома Михайлович разом з дружиною обладнував експозицію трьох кімнат меморіального будинку. Експонати були повернуті Чернігівським історичним музеєм. Тривала робота із впорядкування садиби. 8 листопада 1935 р. було урочисто перерізано стрічку і перші відвідувачі зайшли до музею.
Помер Хома Михайлович Коцюбинський 2 травня 1956 року після важкої хвороби. Похований у Чернігові на Петропавлівському цвинтарі. Поруч з чоловіком також могила його дружини - Катерини Яківни.
Ігор КОЦЮБИНСЬКИЙ
Скорочено, повністю - на сторінці "Чернігівщина в житті славетних"
| Читайте також |
| Коментарі (0) |