Насправді, ніхто зараз огірки не засолює. Бо їх просто нема.
Сезон соління - липень-серпень. Кажу як технолог засолювального цеху Ніжинського консервного комбінату в роках 1983-86.
Тобто свято ніжинського огірка треба проводити на місяць-півтора раніше.

Цього року свято залишило найприємніші враження.
Гарна днина, доброзичливі люди - отак би завжди на нашій і своїй землі!

у повітрі давно висить питання про переховання. Ніжин нагадує суцільне кладовище, де мертвим нема спокою...

На черзі - прийняття закону про державну українську мову. Отут не емоціями, а розумом діяти треба.

Прочитав "Село", а за ним - Щоденники Костянтина Самбурського, псаломщика із с.Гужівка , як доповнення й "розшифровку" причин загибелі села. Зокрема, феномена "варварства" - відбирання селянами майна в інших селян усупереч біблійній заповіді: "Не кради!" Усе в цьому світі не випадково.
Тема важлива й не досліджена етнопсихологами. Дякую Миколі Тимошику і Вікторові Моренцю за спонукання до цього.

Тим не менше союзники заплющили на це очі.
Їх це влаштовувало, бо до своїх вони не могли ставилися як до "гарматного м’яса".
Повторилася ситуація 1-ї світової.

"Пиво - не диво, честь дорога".

Такі досягнення - ніяке не диво. "Світич" майже щороку привозить ззакордону нагороди - комерційною мовою - експортує наше мистецтво, привертаючи увагу чисельної туристичної й місцевої публіки.
От тільки, який зиск нам, зокрема Ніжину. Сюди як не їздили, так і не їздять закордонні колективи, не те що туристи.
От і виходить благодійність на експорт.

Подав приклад своїм життям. Залишив світлий слід.

Найкращий вихід з цієї довготривалої скандальної ситуації - повернути Коптєву скульптуру кіноперсонажу, який ніякого відношення до міста не має, і відновити понівечений Графський парк.

Тільки об’єднаними зусиллями і в конституційний спосіб можна подалати цей тиск.
Вірю, що малий бізнес це усвідомить, адже числом його 99,9%.

У праці Миколи Тимошика "Село" теж є неточності.
Такого роду література має проходити фахове рецензування.
Чомусь вважають, що краєзнавчі дослідження цього не потребують. Ніби це впливає на авторську свободу.
Мабуть, тому з’явився жарт: "Історія - наука легкої поведінки".

Нормальні пропозиції. Головне, щоб саме в ці дні відбувалися тематичні заходи, а не так як зараз...

Перед "Просвітою" в цей доленосний час постають державної ваги завдання щодо:

державної української мови;
ідеології державотворення;
національно-патріотичного виховання;
декомунізації;
інтеграції української культури в світовий контекст тощо.

У нинішньому стані товариство навряд чи подужає такий обсяг проблематики.
Іншого подібного за масштабом і досвідом громадського об’єднання нема і навряд чи з’явиться.
Отже, якісні зміни в "Просвіті" як ніколи на часі - рука в руку з органами влади: в Києві і на місцях.

Можливо, це стане точкою відліку реалізму в двосторонніх стосунках. Тим більше, що наші національні інтереси співпали з інтересами інших членів РБ. Не могли ж ми, намагаючись повернути  території від одного окупанта, підтримати дії  іншого. У цьому сенсі прикметною є позиція США,
за місяць до вступу на посаду нового Президента.

Цікаво, скоро, мабуть, і університети передадуть з державного на місцевий бюджет.
Тобто на "підножний корм". Хіба що "національні" залишать на держбюджеті.
Країна вочевидь організаційно деградує. Про державотворення мовчимо взагалі.
І це названо децентралізацією.

Слова про "внутрішні репресивні кампанії, які неодноразово повторювалися і стали однією з причин підриву боєздатності повстанського руху", це м’яко сказано.
Те, що Михайло Степаняк виступав проти цього, підносить його на вищий щабель серед діячів визвольного руху.

Святослав Караванський прислав 12 лютого цього року таку пропозицію на конференцію "Питання мови, справа буття нації", яка відбулася в Чернігові 21 лютого:

"Моя пропозиція для резолюції коротка.  Про  внесення до 10 статті Конституціїї абзацу про кримінальну
відповідальність за зневажливе, українофобське трактування
державної мови, зокрема за відмову на законну просьбу громадян
звертатися до них в будь-яких приватних, державних та духовних
організаціях українською мовою. Відмова керівника .чи особи,
яка  виконує службові функції такої організації в наданні
громадянам усного чи писемного звернення, заклику чи
повідомлення українською мовою розглядатиметься, як зневага
Конституції України. Зневага Конституції України - це
кримінальна акція, яку має реєструвати Кримінальний Кодекс
України. Одним із запобіжних заходів Кодексу треба вважати
заборону діяльности даної приватної, комерційної чи духовної
організації  Особи державних організацій чи служб в такому разі
підлягатимуть службовим дисциплінарним покаранням, включно із
звільненям конкретного службовця з праці. С.К."

Ось приклад служіння Україні! Слава Герою!

                                                                      

Бідність і демократія - нонсенс. Згадаймо події 100-річної давнини. Анархія, за нею диктатура.
Добре як своя, а не окупанта.

Просто у нас надто молоді політики, в т.ч. відставні.

БЧС - альтернатива СНД і ЄС для цих країн.

Чудова сучасна дерев’яна архітектура!

Підскажемо Президенту і його посаднику на Чернігівщині, що треба радитися з громадянським суспільством. У даному випадку з тими, "хто за ту незалежність боровся (політв'язні, рухівці, просвітяни тощо) і бореться (учасники боїв за Донбас і т.п.)".
Інакше - підуть слідом за попередниками.

Це якийсь вінігрет під час війни. Знаменне місце проведення. Чернігів дивує все більше.

Тут, кажучи про якесь помазання Гетьмана України Павла Скоропадського, хочуть "примазатися" з російською імперщиною.
І як таке можна було проводити та ще й у Чернігівському національному педагогічному університеті імені Т.Шевченка?!
Ніякий він не національний.

Треба додати ще фактор геноциду українців. Я подумав, нарешті міністр наважився сказати правду.
Хай там як, а він виявився мужньою людиною. Справді, потрібні наукові аргументи, щоб захистити правду.
Допитливого читача скеровую до своєї статті "Живи, коріння ніжинських родів!" у блогах "Сіверщини":
http://siver.com.ua/forum/64-402-1

Національний прапор - жовто-блакитний, а державний - синьо-жовтий. У Ніжені деякі депутати міської ради вважають наругою над державним прапором вивішування національного прапора. То що казати про Москву?