Якщо й пред'являти претензії, то до Верховної Ради.У нас парламентсько-президентська країна, а не навпаки. Робота ВРУ незадовільна, чого не скажеш про Президента. Тож розпуск парламенту ні кого б не здивував, хоча зараз це також не потрібно.
Так хоч гречку хтось отримає. Якщо серйозно, то "гречка" попаде виборцю, а не партійним начальникам. І округ матиме закріпленого депутата, якому "гречку" (конкретні справи) постійно треба підсипати (звітувати).
Цікаво, які це політичні партії міської ради Прилук проти олігархії? Адже самі партії - інструмент олігархічної системи. Насправді, потрібно змінювати саму систему влади. А саме - засилля партійних списків замінити мажоритарними виборами.
Питання виникає до Українського радіо - кого воно запрошує і для чого. Проблема, виходить, ідеологічної складової державної інформаційної політики. Отже запитання до того в державі, хто за ідеологію відповідає. Скажу, НІХТО.
Усі питання мають вирішуватися в правовій площині. Тобто автокефалії потрібно буде надати законодавче підкріплення.Ні в якому разі держава має не допустити релігійної війни.
Андрій Лівицький відомий як одноосібний підписант Варшавського договору 1920 року, за яким Волинь і Галичина підпали під Польщу в обмін на підтримку Директорії у відвоюванні Києва. Врешті, Петлюра не втримався в Києві, а Польща переуклала договір у Ризі з більшовицькою Росією, залишивши далі за собою наші західні землі. Тому дане вшанування дає привід нагадати про неоднозначність оцінок вчинків діячів УНР ще їх сучасниками. Як тоді нам оцінювати цього діяча після теперішньої втрати частини території?! Може колись так само будуть відкривати меморіальні дошки тим, які до цього спричинили?
"Питаєте про Дем’янюка… Давно вже нічого не чути в його справі. В Ізраїлі судили не його особисто – судили УКРАЇНУ. Чи знаєте, що адвокатові-єврею, який щиро боронив Дем’янюка, кинули кислотою в обличчя і випекли очі? Дем’янюк був потрібний перед виборами на Україні – щоб певна частина населення голосувала за Януковича, а не за українських кандидатів. А про Меркель були ніби відомості, що це особиста приятелька Медведєва. Не знати, чи правда…"
Ігор Качуровський – Микола Шкурко: Листування. 1994–2013. Мюнхен–Ніжен, стор.372-373.
"Питаєте про Дем’янюка… Давно вже нічого не чути в його справі. В Ізраїлі судили не його особисто – судили УКРАЇНУ. Чи знаєте, що адвокатові-єврею, який щиро боронив Дем’янюка, кинули кислотою в обличчя і випекли очі? Дем’янюк був потрібний перед виборами на Україні – щоб певна частина населення голосувала за Януковича, а не за українських кандидатів. А про Меркель були ніби відомості, що це особиста приятелька Медведєва. Не знати, чи правда…", Ігор Качуровський – Микола Шкурко: Листування. 1994–2013. Мюнхен–Ніжен, стор.372-373 (лист Ігоря Качуровського від 8.VIII.2010).
Річ у тім, що УНР за Берестейським договором підтримала Німеччина і Австро-Угорщина, а чехів і словаків від самого початку Світової війни - Франція (Антанта). Тому чехам і словакам довелося боротися за свою незалежність від Австро-Угорщини на українській території ще задовго до боїв під Бахмачем. Більшовики стали їхніми тимчасовими союзниками, бо зобов'язалися пропустити їх у Францію через Владивосток. Щодо дошок, то вони охоплюють різні події в різних часових проміжках. Одна дошка присвячена боям українців з російсько-більшовицькою навалою, інша - боям чехословацьких легіонерів з німецькими військами, які звільняли Україну від більшовиків. Було б справедливо встановити ще одну дошку - німцям, які полягли в тих боях.
Є інша сторона медалі, куди суттєвіша. Маю на увазі тисячі не чернігівців, які працюють у Чернігові. Вони сплачують податки за місцем роботи, а не проживання. Не справедливо? Так, але міському голові про це не йдеться.
Тим не менше премії у світі існують, як і нагороди. Шановні брати Капранови! Дякую за 1-шу частину, чекаю на 2-гу - Зарубіжний досвід присудження авторитетних премій.
Це тому, що нема змін в економіці. Нема сприяння імпортозаміщенню, структура економіки, яка монополізована, зорієнтована на старі зв'язки. Наш прем'р вийшов з базарної економіки, все таки, а не з промисловості. Тут є запитання до Анатолія Кінаха, президента УСПП. Таке враження, що промисловою політикою ніхто не займається. І головне, маємо вкрай погано діючу фіскальну службу. Податки не платять! Звідки брати ресурси на структурні зміни?
Нарешті сказано про наявність реформ, за які платимо щодня життями своїх громадян. Результати проявляються не відразу, що дає критиканам привід їх не визнавати. Утім, найкращий аргумент це оприлюднення кількісних показників результату реформ у динаміці. Кожен громадянин має усвідомити свою відповідальність за успіх змін на краще.
А ЩОДО ІСТИНИ ОЦІНОК - ВОНА В ПЛОЩИНІ МІЖНАРОДНОГО ПРАВА. У ЦЬОМУ АСПЕКТІ УКРАЇНСЬКА ДЕРЖАВА МАЄ ПРОДЕМОНСТРУВАТИ СПРОМОЖНІСТЬ. М'ЯЧ НА БОЦІ УІНП І МІНЮСТУ.
Питання не за адресою. До В'ятровича. З Положення про Український інститут національної пам’яті: 1. Український інститут національної пам’яті (далі - Інститут) є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується та координується Кабінетом Міністрів України через Міністра культури і який реалізує державну політику у сфері відновлення та збереження національної пам’яті Українського народу.
Це перебільшення УІНП. Така позиція свідчить про юридичну слабкість української сторони, не кажучи вже про ідеологічну. Водночас, підвищення статусності УІНП до рівня польського візаві стало б основою до паритетного спілкування. До тих пір м'яч буде на нашому полі.
Ця заява ВО "Свобода" не виглядає переконливою. Одна справа Україна, інша Ізраїль. Варто спокійно і фахово оцінити документ. Польща його не змінить, якщо він не суперечить міжнародному законодавству. Позиція "Свободи" нагадує махання кулаками після бійки. Тим паче ця партія є заанґажованою щодо теорії Степана Бандери та передвиборчої кон'юктури і не є в парламентській більшості. Це нагадує ґвалт, який здійняли деякі сусіди після ухвалення Закону України "Про освіту". Венеціанська комісія поставила все на свої місця. Тобто Україна є правою. Так і у випадку з цим законом Польської держави. Маємо бути виключно на позиції міжнародного права щодо оцінок ОУН і УПА.
Історико-архітектурний заповідник не складається, бо Ніжин не мав і не має планової забудови з урахуванням збереження і відтворення історичної спадщини. На жаль, цілісно вона вже втрачена. Назва "історико-культурний заповідник" теж проблематична. Тому, що так само нема такої концепції як пріоритету в розвитку міста. Сама наявність музеїв ситуацію не врятує, бо експонати "мертві" без ідеї, яка відразу не з'явиться. До того ж місто - глибоко дотаційне. Поки що, доки не утворено громаду. А потім - дотації припиняться. Передбачаю прискорений зворотній процес відкриттю закладів культури. Тому зараз і на найближчу перспективу стоїть питання збереження того, що маємо. Тобто депутатам усіх рівнів слід полишити популістичні прожекти на взірець будівництва басейну, реконструкції центральної площі і т.п.,а рятувати пам'ятки, пам'ятники, пам'ять(музеї, архіви, бібліотеки)!
Фактично йдеться про націоналізацію енергосектора в силу його монопольного становища. Наявна система фінансування партій не дозволяє таке здійснювати. Отже, маємо "націоналізувати" спочатку самі партії.
На стор.300 "Листування" Ігор Качуровський подає Євгена Онацького як замовника помсти йому за статтю про Шевченка, яка не вкладалася в ОУНівські канони. Так що не робімо кумирів.
У попередній замітці - "Урок чеської" я опосередковавно дав відповідь на таке запитання, пропоную її прочитати: https://siver.com.ua/news/urok_cheskoji/2017-12-17-21601 Претензії треба пред'являти науковцям з фаху "українська мова", а також до вчителів-мовників. У нас низький фаховий рівень молодої зміни, а також бажає бути кращою загальна мовна підготовка вчителів непрофільних спеціальностей. Знаю про стан мовної грамотності з досвіду співбесід з випускниками факультетів історичного, іноземних мов Ніженського університету. Щодо спрощення нашої мови. Як сказати. Мовний рівень спеціаліста має відповідати сучасним фаховим вимогам.Це стосується, насамперед, держслужбовців. Щодо мови пересічних українців, то вона відображає рівень культури суспільства і окремих суспільних прошарків, зокрема. Мова низів у будь якій країні відмінна від мови еліти. Оскільки ведучі телеканалів, журналісти, політики ( тобто ті, кого ми зараховуємо до нашої еліти) в неофіційному спілкуванні, побуті українською мовою не послуговуються, тому їх вимова і лексика українською мають штучний характер і викликають дискомфорт у сприйнятті.
0
