Мені прикро за "Право і Справедливість". Туску за його прем'єрства закидали москвофільство. Антипатичні асоціації викликає й білосердечна емблема його партії.
Недоречно і некоректно порівнювати віру наших предків - православʼя, успадковане частково теперішньою християнською вірою, з безбожною московією. Це святотатство, на жаль.
Мова це індикатор наявності державності, її суб'єктності. Учорашнє взаконення англійської це протилежний напрям. Таким чином, боротися мусимо з першоджерелом проблеми - наявною не українською за духом владою.
Це показник слабкості України як держави. На шляху до членства в ЄС буде ще більше перепон. Вихід простий - обмежити польський імпорт до України м'ясо-молочної продукції, зокрема. Потрібна державницька воля.
Зрозуміла позиція автора бути причетним до кола видатних. Для цього просто про них пишеш хороші слова. Інша річ, свої справи. Може не вистачити і 80, і 100 років.
Було б добре, якби Кучма написав книгу "Україна у фарватері Росії. Тридцять років по тому". Це про події 1993-94 років, які призвели до зміни національно-демократичного курсу внаслідок дострокового припинення повноважень Президента і Верховної Ради України та започаткування побудови кланово-олігархічної системи в Україні.
Такі як Фаріон шкодять справі зміни ситуації, словами автора, щодо безвідповідальних дій державних інституцій. Вона переводить стрілки від управлінського рівня на низовий, загострюючи й без того напружену обстановку в суспільстві. Підозрюю, в органах управління державного та обласного рівнів досить багато не державників, не кажучи вже про зловмисників. Потрібна перевірка-атестація апарату із залученням громадських активістів до цієї справи. Виключення Фаріон із університету під тиском студентів - перша обнадійлива ластівка у цьому напрямку.
Тут ще є демографічний бік справи. Маємо стан ДНК: Демографічної Неспроможності Країни. За показником FSI, який враховує також демографічний стан, Україна на 18 місці у світі, тобто є серед нестійких країн Африки і Сходу. І це все без розпродажу землі. Війна це боротьба за територію. Можна відібрати за гроші, те що залишиться після війни. Тобто нам не дають місця під сонцем. Боротьба триватиме, хоч і навздогін.
Річ у тім, що й чинний правопис часто-густо ігнорується або порушується на нормативному рівні. А щоб поправити помилки, треба ті нормативні акти змінити. Ціла катавасія. Здавалося б, є Уповноважений, Нацкомісія, та ні, прописано так, що або їх обходять під час підготовки нормативів, або вони позбавлені контролю. От і тримається далі сяк-так на волонтерах, якими ситуативно стають небайдужі громадяни. Агов, державо, коли ти будеш?
0
