Тепер на жовто-блакитному прапорі із зеленим клином верхню жовту барву замінено білою. Українців асимільовано. Тому мова про український Зелений клин сьогодні - перебільшення.Конституція України не вважає українцями таких поза межами держави.
Це якесь дивне поняття придумано: ОТГ - ОБ'ЄДНАНА ТЕРИТОРІАЛЬНА ГРОМАДА. Мало б бути так: Громадяни об'єднуються в Громаду за місцем проживання, а Громади об'єднуються на адміністративній території, утворюючи ОБ'ЄДНАННЯ ГРОМАД, що не є рівнозначним адміністративно-територіальній одиниці.ГРОМАДА - це інститут громадянського суспільства, ключовою функцією якої є здійснення контролю за Владою, насамперед у межах території своєї адміністративно-територіальній одиниці. Для цього більшість Громадян у Громаді мають належати до середнього класу, тобто бути матеріально незалежними від Влади, мати засоби для цього, прописані в ст.13 Конституції України: "Земля, її надра,... є об'єктами права власності Українського народу". Теперішня Олігархічна Влада цього не бажає, тому й заплутала адміністративно-територіальну реформу.
"Виходячи з того, що сім'я є головним осередком громадянського суспільства, Конституція покладає на державу обов'язок піклуватися про сім'ю, проводити таку молодіжну, демографічну політику, яка сприяє стабільності шлюбів, забезпечує охорону материнства і дитинства". Так було записано в КОНЦЕПЦІЇ НОВОЇ КОНСТИТУЦІЇ УКРАЇНИ (Схвалена Верховною Радою Української РСР 19 червня 1991 року). У чинній цього нема. "Сім'я, дитинство, материнство і батьківство охороняються державою",- ст.51 Конституції України. Держати дружину означає держати й державу. З цього починається держава. Без сім'ї й нема держави. Розпадається сім'я - розпадається держава. Родичання - зміцнює державність.
Якби не Драчі, то й цього б не було. А так, ті, що мали б за фахом державу будувати, не те що на вірша не спромоглися, мову державну, за фахом обов'язкову до володіння, вивчити ніяк не спроможуться. Змаліла Україна на державників!
Це положення 15-ї статті Конституції України, що «Жодна ідеологія не може визнаватися державою як обов’язкова», також лукаве і шкідливе. Не працюємо над ідеологією українського державотворення, тому маємо проблеми з державністю. Така ідеологія потрібна, вона має відображати прагнення українського народу до справедливості й добра, базуватися на загальнолюдських цінностях. І ПЦУ в її розробці має брати участь поряд з іншими інститутами громадянського суспільства державницького спрямування. Проблема, що таких ІГС у нас обмаль, а влада системним розвитком громадянського суспільства не займається.
Ставши районом, Новгород-Сіверський буде на прямому зв'язку з Києвом як центр району (округи), а також Чернігів більше приділятиме уваги в цьому ж сенсі. Люди плутають центр ОТГ з адмінцентром округи. В останнього - загальнодержавні функції першочергові. Як центр ОТГ Н.-С. буде краще контролюватися центральною владою держави, що стратегічно теж важливо.Що говорити про простих людей, коли очільник великого міста, обласного центру, може бути успішним господарником і непевним державником.
Дивно.У нашій області єдиним закладом, де державні службовці можуть пройти атестацію щодо вільного володіння державною мовою, є Чернігівський національний технологічний університет, яким керує пан Шкарлет.
Краще б столицю (адмінцентр держави) з Києва прибрати. І Бог з ним, із Києвом. Не можна ж на двох стільцях сидіти: у російськомовному мегаполісі, і в столиці української держави водночас.
1. На чиєму балансі ця меморіяльна табличка? 2. Чому не згадано про відділ культури, на який покладено нагляд за пам'ятками? 3. Яким чином УІНП, як центральний орган виконавчої влади, впливає на ситуацію?
Куліш прикладом хуторянського господарювання (сучасною мовою - фермерства) передбачав майбутнє України. За це його більшовики обізвали й заборонили, а Шевченка - навпаки, піднесли як революціонера, ловко використали. І тут помінялися ролями Куліш і Шевченко: разом - українці!
Навіть з цієї публікації не з'ясованою залишається повна демографічна картина наслідків війни. Нема даних щодо остарбайтерів, скільки з них повернулося, скільки залишилося, скільки померло. Скільки було біженців як на схід, так і на захід,скільки з них повернулося, а також про кількість народжених і померлих в окупації. Нарешті, скільки повернулося після демобілізації. Тільки таке співставлення дасть можливість оцінити реальну картину втрат населення області.
"у трудове рабство з області до Німеччини було мобілізовано майже 42 тисячі осіб." Цікаво, скільки з них повернулося, скільки залишилося, скільки померло та порівняти з жертвами на окупованій території і на фронті після тотальної мобілізації, при цьому враховуючи біженців як на схід, так і на захід, а також народжених в окупації. Тільки таке співставлення дасть можливість оцінити реальну картину втрат населення.
УНР уклала в лютому 1918 року Берестейський мирний договір, який уперше визначив її територію в українських етнічних межах "від Сяну до Дону". Варшавський договір визначив її значно урізаною, тому не йде ні в яке порівняння з договором Берестейським. Успадковані де-факто кордони УРСР вже зазнали деформації і питання обрисів території сучасної української держави постало на перспективу відкритим ( де-юре не є врегульованим з РФ). Тому важливо з наукових позицій оцінювати державотворчий процес.
Чудове поєднання княжо-козацьких традицій із завданнями сучасного державотворення! За площами, назвами, центрами районів, два з яких - княжі столиці, два інших - полкові міста.
Ситуацію нагадує картина Делакруа «Свобода, що веде народ» , де є і жінка, і Гаврош, і буржуа - на барикадах революції (https://uk.wikipedia.org/wiki/%D0%A1%D0%B2%D0%BE%D0%B1%D0%BE%D0%B4%D0%B0,_%D1%89%D0%BE_%D0%B2%D0%B5%D0%B4%D0%B5_%D0%BD%D0%B0%D1%80%D0%BE%D0%B4#/media/%D0%A4%D0%B0%D0%B9%D0%BB:Eug%C3%A8ne_Delacroix_-_La_libert%C3%A9_guidant_le_peuple.jpg). Якщо говорити про паралелі з нашою ситуацією, то з жінкою і Гаврошем - все досить просто, хоча й щодо буржуа здогадатися не так і важко.
Стратегія націотворення відображається в конституції. Отже, для написання конституції потрібно створити громадсько-політичну організацію. Такою був Народний рух України до 1992 року(моменту перетворення в партію).
На проблему варто б глянути ширше. Відомо, що цей закон є на догоду МВФ, тобто можна здогадуватися про конкурентну боротьбу світових фінансистів з українським візаві на нашому фінансовому ринку. Водночас доводи про украй важливість позики МВФ виглядають не переконливо. Під час світової кризи, а відтак рецесії, гроші вивільняються, до того ж центробанки США і ЄС, і не тільки, запустили друкарський станок у зв'язку з короновірусом. Грошей просто нікуди дівати у країн-бенефіціарів МВФ. Доказ тому - нульові кредитні ставки для їх бізнесу. Отже, нам просто "впихують" кредит (про % чомусь не афішують), та ще й на умовах. Щодо нашої потреби у фінансах, то, по-перше, на які проєкти вони потрібні, а по-друге, чому б пріоритет не віддати вітчизняному інвесторові, у якого теж гроші є? Як виглядає, наш уряд кращого варіанту інвестування як у державні облігації під 18 річних запропонувати не може? При цьому реальний сектор економіки не при ділі.
0
