Василь Чепурний про ляп мокрими панталонами об асфальт і прокисле вино, що жигає оцтом брехні
Колись Левко Лук’яненко казав мені, чому ніколи не вдається до брехні: «Тут життя на правду не вистачає, а то ще й брехати!» А я собі подумав: щоби вдало брехати — треба весь час напружуватися, адже в голові тре тримати всі свої брехні, бо інакше одна брехня зіткнеться з іншою і виявить натуру. Для здоров’я краще жити без брехні…
«Крутими сходами спустили лиш вино» — написала в ексклюзиві "Хвиля Десни", а потім опублікувала цю статтю і «Деснянська правда».
Приміщення другого поверху «Просвіти» підготовлено нами до ремонту після виселення пані Жогалко, бо ті «майстри», що займали його під галерею «Круті сходи», навіть туалет зламали і просто забили трубу чопком. Замість ремонту. В запилюжених закамарках туалету знайшли ми і батарею пляшок з рідиною, схожою на вино. (А перед тим винесли кілька торб порожніх пляшок з-під пива!). І, свято шануючи приватну власність, приготували для передачі разом з іншими особистими речами пані Жогалко, яка колись була директоркою просвітянської галереї, а нині перетворилася на воїтельку з «Просвітою», що 12 років давала їй дах не тільки над головою, але й над її сімейним бізнесом. Чекати вдячності? Казала мати Тереза: «Зробив добро і забудь, бо тобі ж буде гірше!»
Ніхто від пані Тетяни вдячності й не чекає. Але й наскоки її на поважну громадську організацію з вилясками брехні також ніхто за чисту монету не бере. Бо тут-таки і про добру монету йдеться: борги пані приватного підприємця Тетяни Жогалко за «Інтеремеццо» становлять 49,5 тисячі гривень, а за користування другим поверхом «Просвіти» — 23 тисячі. Щоправда, внаслідок юридично грамотних дій керівництва «Просвіти» після численних судових розглядів перший борг скорочено до 19,5 тисячі (звідси й різні цифри, на які нарікає пані Тетяна), але платити його треба таки пані Жогалко, яка там торгувала. А борги повішені на громадську організацію «Просвіта»!
Рейдерське захоплення культурно-мистецького центру «Інтермеццо», яке ми відкривали разом з міським головою Чернігова, було здійснено підприємцем Жогалко за класичною схемою: створюються борги — міняється договір оренди. За спиною правління «Просвіти». І чомусь новою організацією-орендарем стала Суспільна служба, очолювана пані Жогалко. Щоправда, про діяльність такої організації ніхто й не чув, але то вже діло десяте. Головне діло зроблене — вихоплено у «Просвіти» виплеканий нею проект єдиної у місті книгарні — вона спочатку діяла чотири роки як «Добра книга», а потім міська влада дозволила розширитися тільки тому, що була вона від «Просвіти».
Подібний план «Барбаросса» був і щодо приміщення «Просвіти» по вулиці Воровського, 10 (на жаль, ще й досі Воровського!) — створити борги і відібрати такий гарний садибний особняк 1906 року. Тут уже не одні стрільці ходили, в очах калькуляторами змигуючи, позираючи на такий ласий шматок нерухомості — уже все розікрали, і заводи, і фабрики, а тут в центрі міста таке смаковидло! Один напад був, коли вимагали, щоби «Просвіта» виселилася — відбили, спасибі їм: й Іван Плющ, на той час народний депутат, і голова облдержадміністрації Володимир Хоменко допомогли. Тож було тепер використано невдоволених очищенням «Просвіти» від шахраїв, і запустили інший план — як вірус. Та здорове тіло товариства «Просвіта» на хворобу українського самоїдства не піддалося: правління кілька разів розглядало ситуацію щодо приватного підприємця Тетяни Жогалко і щоразу постановляло її виселити. Зауважте, не саму галерею, а тільки її директорку. Природно — з її майном. До прокислого вина включно.
Цю болячку слухали і міська, й обласна конференції «Просвіти» — виступали жигалки і лайнометники, скільки хотіли, але просвітяни і раз, і вдруге їх не підтримали. Все впиралося в просту фразу із зали: «Віддайте «Просвіті» гроші!» А ще чомусь цих нечисленних опонентів керівництва «Просвіти» зачепила фраза одного виступаючого: «Гебйо активізувалося!» Чого переживати, як то не про вас?
А оскільки скарги-вигадки п. Жогалко уже пройшли кабінетами Уряду, обласних ради і адміністрації, Громадської ради, міліції і прокуратури (та й важко уже назвати контролюючу структуру, куди ще не писала пані боржниця! Особливо мені сподобалися скарги на …93 сторінках!), то лишилося одне: звинуватити «Просвіту» у привласненні майна.
Та от лихо: і тут збій у її чиновних дорадників — передане майно оформлене численними актами. За підписами (як правило) самої пані Жогалко. А частину виробів народних майстрів передано безпосередньо самим майстрам, про що також є акти.
Але я про брехню. Ну, про такі речі, як «за словами пані Тетяни, вона запрошувала на прес-конференцію й керівника обласної «Просвіти» Василя Чепурного», й говорити лінь — може, вона телепатично й припрошувала, але я такими методами не володію. А іронія автора статті: «Як і зазвичай, ця надзвичайно зайнята творча особистість на ці посиденьки вільного часу не знайшла» — мене й потішила. Бо на тлі блукань лікарськими кабінетами таки приємно про себе почути як про надзвичайно зайняту творчу особистість. Від хвороби відволікає…
Тож читаю у газеті «Гарт» (у кіосках чомусь можна придбати тільки російськомовний варіант газети, яку видає видатний український поет Дмитро Іванов): «Когда опечатали галерею, я не могла попасть внутрь... Я не знала, что с моими вещами. Написала кучу писем. В марте нам наконец позволили зайти в галерею с представителями Общественного совета…»
Ляп мокрими панталонами об асфальт — а як же акти про передачу майна, що його сама пані Жогалко й відбирала, і пакувала, і підпис ставила?! Ці акти від 22 січня (передано 32 експонати), 24 січня (передано 256 експонатів), 31 січня (передано 52 експонати), 18 лютого (передано 61 експонат, в тому числі упакованих у 10 коробок, 3 ящики і 4 упаковки)?! Це все «не могла потрапити до березня»?! Ми ще й мусили через «Сіверщину» та Інтернет закликати її забрати вироби майстрів. Не йшла, затягувала час, бо чекала перемоги на конференції. Та з’їла пані кислиць…
І на доважок брехенька про «представителей» — як запевнила Світлана Пасталиця, голова Громадської ради при обласній державній адміністрації, ніяких представників рада не посилала. А що пані Жогалко привела своїх подруг, котрі кинулися чомусь не галерею вивчати, а по всіх приміщеннях «Просвіти» шастати з фотоапаратом (контрабанду якусь шукали чи вчорашнього дня?) — так це такі «прєдставітєлі», як ми з вами фараони…
Наклавши сім кіп гречаної вовни і всі неповні, п. Жогалко стала розглагольствувати про багатотисячні борги газети «Сіверщина» і цим ще виявила один план «барбаросників» — задушити непокірну державницьку газету. Ковтайте корвалол — у «Сіверщини» ніколи не було таких боргів, хоча, таки визнаю, часто-густо «Сіверщина» платила за боргами горе-підприємців «Крутих сходів». До речі, заявляла колишня директорка галереї на пікеті «Просвіти», що замість «Крутих сходів» буде приймальня партії «УДАР» — підказуємо справжню адресу: по проспекту Миру, біля музичного училища.
Ну аж спотикаєшся від брехні: «Весь 2012 рік правління «Просвіти» не збиралося». Приходить Сергій Павленко, заслужений журналіст України, редактор журналу «Сіверянський літопис» (до речі, також заснований чернігівською «Просвітою»): «А хіба оці засідання, куди я ходжу — не правління?» Він таки член правління обласної «Просвіти», досвідчений чоловік, але й він від такої хуцпи (по-єврейськи нахабна брехня) розгубився…
Читаю в «Деснянській правді» слова Т. Жогалко, що, виявляється, це вона підтримувала «Просвіту» — як кажуть в Одесі, потримайте мою сметану, доки я пересміюсь: хотілося б побачити хоч копійку тої «підтримки». Та ба — дулька!
А мистецький проект «Круті сходи» не знищено, як про це поширюється невдала колишня директорка, а таки буде відновлено — після ремонту і повного очищення приміщення від прокислого вина та чманних випарів імітаторів української культури.
Василь ЧЕПУРНИЙ,
голова обласного товариства
«Просвіта» імені Т. Шевченка
Хвиля Десни
«Крутими сходами спустили лиш вино» — написала в ексклюзиві "Хвиля Десни", а потім опублікувала цю статтю і «Деснянська правда».
Приміщення другого поверху «Просвіти» підготовлено нами до ремонту після виселення пані Жогалко, бо ті «майстри», що займали його під галерею «Круті сходи», навіть туалет зламали і просто забили трубу чопком. Замість ремонту. В запилюжених закамарках туалету знайшли ми і батарею пляшок з рідиною, схожою на вино. (А перед тим винесли кілька торб порожніх пляшок з-під пива!). І, свято шануючи приватну власність, приготували для передачі разом з іншими особистими речами пані Жогалко, яка колись була директоркою просвітянської галереї, а нині перетворилася на воїтельку з «Просвітою», що 12 років давала їй дах не тільки над головою, але й над її сімейним бізнесом. Чекати вдячності? Казала мати Тереза: «Зробив добро і забудь, бо тобі ж буде гірше!»
Ніхто від пані Тетяни вдячності й не чекає. Але й наскоки її на поважну громадську організацію з вилясками брехні також ніхто за чисту монету не бере. Бо тут-таки і про добру монету йдеться: борги пані приватного підприємця Тетяни Жогалко за «Інтеремеццо» становлять 49,5 тисячі гривень, а за користування другим поверхом «Просвіти» — 23 тисячі. Щоправда, внаслідок юридично грамотних дій керівництва «Просвіти» після численних судових розглядів перший борг скорочено до 19,5 тисячі (звідси й різні цифри, на які нарікає пані Тетяна), але платити його треба таки пані Жогалко, яка там торгувала. А борги повішені на громадську організацію «Просвіта»!
Рейдерське захоплення культурно-мистецького центру «Інтермеццо», яке ми відкривали разом з міським головою Чернігова, було здійснено підприємцем Жогалко за класичною схемою: створюються борги — міняється договір оренди. За спиною правління «Просвіти». І чомусь новою організацією-орендарем стала Суспільна служба, очолювана пані Жогалко. Щоправда, про діяльність такої організації ніхто й не чув, але то вже діло десяте. Головне діло зроблене — вихоплено у «Просвіти» виплеканий нею проект єдиної у місті книгарні — вона спочатку діяла чотири роки як «Добра книга», а потім міська влада дозволила розширитися тільки тому, що була вона від «Просвіти».
Подібний план «Барбаросса» був і щодо приміщення «Просвіти» по вулиці Воровського, 10 (на жаль, ще й досі Воровського!) — створити борги і відібрати такий гарний садибний особняк 1906 року. Тут уже не одні стрільці ходили, в очах калькуляторами змигуючи, позираючи на такий ласий шматок нерухомості — уже все розікрали, і заводи, і фабрики, а тут в центрі міста таке смаковидло! Один напад був, коли вимагали, щоби «Просвіта» виселилася — відбили, спасибі їм: й Іван Плющ, на той час народний депутат, і голова облдержадміністрації Володимир Хоменко допомогли. Тож було тепер використано невдоволених очищенням «Просвіти» від шахраїв, і запустили інший план — як вірус. Та здорове тіло товариства «Просвіта» на хворобу українського самоїдства не піддалося: правління кілька разів розглядало ситуацію щодо приватного підприємця Тетяни Жогалко і щоразу постановляло її виселити. Зауважте, не саму галерею, а тільки її директорку. Природно — з її майном. До прокислого вина включно.
Цю болячку слухали і міська, й обласна конференції «Просвіти» — виступали жигалки і лайнометники, скільки хотіли, але просвітяни і раз, і вдруге їх не підтримали. Все впиралося в просту фразу із зали: «Віддайте «Просвіті» гроші!» А ще чомусь цих нечисленних опонентів керівництва «Просвіти» зачепила фраза одного виступаючого: «Гебйо активізувалося!» Чого переживати, як то не про вас?
А оскільки скарги-вигадки п. Жогалко уже пройшли кабінетами Уряду, обласних ради і адміністрації, Громадської ради, міліції і прокуратури (та й важко уже назвати контролюючу структуру, куди ще не писала пані боржниця! Особливо мені сподобалися скарги на …93 сторінках!), то лишилося одне: звинуватити «Просвіту» у привласненні майна.
Та от лихо: і тут збій у її чиновних дорадників — передане майно оформлене численними актами. За підписами (як правило) самої пані Жогалко. А частину виробів народних майстрів передано безпосередньо самим майстрам, про що також є акти.
Але я про брехню. Ну, про такі речі, як «за словами пані Тетяни, вона запрошувала на прес-конференцію й керівника обласної «Просвіти» Василя Чепурного», й говорити лінь — може, вона телепатично й припрошувала, але я такими методами не володію. А іронія автора статті: «Як і зазвичай, ця надзвичайно зайнята творча особистість на ці посиденьки вільного часу не знайшла» — мене й потішила. Бо на тлі блукань лікарськими кабінетами таки приємно про себе почути як про надзвичайно зайняту творчу особистість. Від хвороби відволікає…
Тож читаю у газеті «Гарт» (у кіосках чомусь можна придбати тільки російськомовний варіант газети, яку видає видатний український поет Дмитро Іванов): «Когда опечатали галерею, я не могла попасть внутрь... Я не знала, что с моими вещами. Написала кучу писем. В марте нам наконец позволили зайти в галерею с представителями Общественного совета…»
Ляп мокрими панталонами об асфальт — а як же акти про передачу майна, що його сама пані Жогалко й відбирала, і пакувала, і підпис ставила?! Ці акти від 22 січня (передано 32 експонати), 24 січня (передано 256 експонатів), 31 січня (передано 52 експонати), 18 лютого (передано 61 експонат, в тому числі упакованих у 10 коробок, 3 ящики і 4 упаковки)?! Це все «не могла потрапити до березня»?! Ми ще й мусили через «Сіверщину» та Інтернет закликати її забрати вироби майстрів. Не йшла, затягувала час, бо чекала перемоги на конференції. Та з’їла пані кислиць…
І на доважок брехенька про «представителей» — як запевнила Світлана Пасталиця, голова Громадської ради при обласній державній адміністрації, ніяких представників рада не посилала. А що пані Жогалко привела своїх подруг, котрі кинулися чомусь не галерею вивчати, а по всіх приміщеннях «Просвіти» шастати з фотоапаратом (контрабанду якусь шукали чи вчорашнього дня?) — так це такі «прєдставітєлі», як ми з вами фараони…
Наклавши сім кіп гречаної вовни і всі неповні, п. Жогалко стала розглагольствувати про багатотисячні борги газети «Сіверщина» і цим ще виявила один план «барбаросників» — задушити непокірну державницьку газету. Ковтайте корвалол — у «Сіверщини» ніколи не було таких боргів, хоча, таки визнаю, часто-густо «Сіверщина» платила за боргами горе-підприємців «Крутих сходів». До речі, заявляла колишня директорка галереї на пікеті «Просвіти», що замість «Крутих сходів» буде приймальня партії «УДАР» — підказуємо справжню адресу: по проспекту Миру, біля музичного училища.
Ну аж спотикаєшся від брехні: «Весь 2012 рік правління «Просвіти» не збиралося». Приходить Сергій Павленко, заслужений журналіст України, редактор журналу «Сіверянський літопис» (до речі, також заснований чернігівською «Просвітою»): «А хіба оці засідання, куди я ходжу — не правління?» Він таки член правління обласної «Просвіти», досвідчений чоловік, але й він від такої хуцпи (по-єврейськи нахабна брехня) розгубився…
Читаю в «Деснянській правді» слова Т. Жогалко, що, виявляється, це вона підтримувала «Просвіту» — як кажуть в Одесі, потримайте мою сметану, доки я пересміюсь: хотілося б побачити хоч копійку тої «підтримки». Та ба — дулька!
А мистецький проект «Круті сходи» не знищено, як про це поширюється невдала колишня директорка, а таки буде відновлено — після ремонту і повного очищення приміщення від прокислого вина та чманних випарів імітаторів української культури.
Василь ЧЕПУРНИЙ,
голова обласного товариства
«Просвіта» імені Т. Шевченка
Хвиля Десни
Читайте також |
Коментарі (4) |
| |