Дух священного дерева

Пішла оливка - пильнуй! На Кіпрі збирати оливки - як в Україні брати картоплю. Мало хто поза цим процесом. Бо кожен автохтон має бодай крихітний фамільний гайок олив. Деяким деревам і по сотні років. Їх рушати не можна. Навіть якщо олива росте посеред тротуару, навіть якщо забудовники готелів дають шалені гроші за садок. Їх не вільно зрубати, тільки пересадити - для цього існує спеціальна техніка. Так дерева мандрують подалі від моря в пошуках дешевших земель. Але самі залишаються дорогими для серця і шлунку кіпріота. Кажуть тут: у домі панують чотири добрі духи - оливи, сиру, хліба і вина. Воно тут чорне, терпке і густе.

За годину можна вручну назбирати 5-6 кілограмів оливок, якраз на літр олії першого холодного тиску. Тільки таку тут споживають місцеві, а з магазинної сміються, вони не знають, що це таке. Може, тому вони й довгожителі; може, тому тут немає огрядних жінок і чоловіків; може, тому тут найменша кількість лікарів та аптекарів на душу населення…

З натрушених чи нарваних оливок відбираються найбільші, злегка цюкаються камінцем і заливаються на три-чотири тижні морською водою. А відтак маринуються на різний смак.

Ідеш раннім ранком до моря, а під кипарисами вже сидять за нардами смуглолиці й білоголові дідусі. Поряд стільчик із мисочкою олив, кусників сиру, скибок пахучого кислуватого хліба і циліндричних чарок ракії, настояній на ганусі. Це п‘ятий дух споконвічного трибу кіпріотів. Підносячи чарки, вони кажуть: за добрий ранок! За добрі новини! За добрі врожаї і добрий приплід! За добрі статки дітей і онуків!
«Чарунки днів».

Мирослав ДОЧИНЕЦЬ