В Ісуса був друг…
Бо ж Ісус – не тільки Син Божий, але й чоловік земний. Тож і мав він друга Лазаря, який жив у селі Віфанія та був братом Марії і Марти. Історики й досі сперечаються щодо назви цього села, але все більше приходять до згоди, що назва має не єврейське, а сирійське походження. Швидше всього назва походить від визначення «бідний дім». Саме сюди Ісус часто приходив гостити, сюди ж він прийшов під час Вознесіння.
Сьогодні це село біля Єрусалиму носить назву аль- Ейзарія. Тобто і сьогоднішня назва також від імені Лазаря походить...
Це та Марія, що обтерла ноги Ісуса своїм волоссям, а Марта клопоталася про частування і нарікала, що Марія не помагає. Коли Лазар захворів – послали по Ісуса, але він на диво не поспішав до свого друга, за що потім Марта йому й дорікнула: «Коли б Ти тут був – Лазар би не помер»…
Чотири дні вже був друг Ісуса в печері – гробі, обвитий полотнами та намащений. Але вже його прозивають або простіше – Чотириденним, або грубіше – Смердящим. Жарка погода Близького Сходу миттю робила свою тлінорозкладну справу. Сестра його Марта прямо каже, що він уже смердить. І яким же було здивування місцевих жителів, коли Ісус не тільки заплакав по своєму другу, але й наказав Лазарю вийти з печери і той вийшов! І зробив це Христос свідомо при масі народу, щоб увірували, щоб показати чудо при великій масі народу, який майже зразу після цього вітатиме Його в’їзд у Єрусалим.
«Казочка» - скаже сьогоднішній невіруючий чоловік. Але от для нього біда – Лазар після цього прожив ще 30 років і був єпископом на Кіпрі. Тобто цілком історично реальний чоловік. Він служив у місті Ларнака і там збереглося багато свідчень про його перебування (солоне озеро «Усмішка Лазаря», місце поховання, ікона).
Цікаво, що Євангеліє виділяє юдеїв серед всіх людей, які згадуються в цьому епізоді. Що ще раз підкреслює – Ісус ним не був, бо не виділялись би юдеї у розповіді євангельській, а говорилося б більш абстрактно – «люди», «народ» абощо. Я переконаний, що археологія мови більш значущіша за археологію викопних решток…
Василь ЧЕПУРНИЙ
Сьогодні це село біля Єрусалиму носить назву аль- Ейзарія. Тобто і сьогоднішня назва також від імені Лазаря походить...
Це та Марія, що обтерла ноги Ісуса своїм волоссям, а Марта клопоталася про частування і нарікала, що Марія не помагає. Коли Лазар захворів – послали по Ісуса, але він на диво не поспішав до свого друга, за що потім Марта йому й дорікнула: «Коли б Ти тут був – Лазар би не помер»…
Чотири дні вже був друг Ісуса в печері – гробі, обвитий полотнами та намащений. Але вже його прозивають або простіше – Чотириденним, або грубіше – Смердящим. Жарка погода Близького Сходу миттю робила свою тлінорозкладну справу. Сестра його Марта прямо каже, що він уже смердить. І яким же було здивування місцевих жителів, коли Ісус не тільки заплакав по своєму другу, але й наказав Лазарю вийти з печери і той вийшов! І зробив це Христос свідомо при масі народу, щоб увірували, щоб показати чудо при великій масі народу, який майже зразу після цього вітатиме Його в’їзд у Єрусалим.
«Казочка» - скаже сьогоднішній невіруючий чоловік. Але от для нього біда – Лазар після цього прожив ще 30 років і був єпископом на Кіпрі. Тобто цілком історично реальний чоловік. Він служив у місті Ларнака і там збереглося багато свідчень про його перебування (солоне озеро «Усмішка Лазаря», місце поховання, ікона).
Цікаво, що Євангеліє виділяє юдеїв серед всіх людей, які згадуються в цьому епізоді. Що ще раз підкреслює – Ісус ним не був, бо не виділялись би юдеї у розповіді євангельській, а говорилося б більш абстрактно – «люди», «народ» абощо. Я переконаний, що археологія мови більш значущіша за археологію викопних решток…
Василь ЧЕПУРНИЙ
| Читайте також |
| Коментарі (0) |