"Моя зарплата -- конфіденційна таємниця", -- відповів генеральний директор Чернігівського обласного академічного українського музично-драматичного театру імені Т.Шевченка Іван Семененко на сесії обласної ради, коли депутати намагалися вияснити -- чи ж правду пише Конфедерація вільних профспілок про його зарплату у 18 тисяч гривень. Тут я не витримав і розсмівся: отак чоловік уміє всім у вічі насміхатися -- зарплата, яка виплачується з бюджету, не може бути конфіденційною! Бо вона формується з моїх і ваших податків, читачу! Депутати, проте, не сміялися, а намагалися зрозуміти -- чому державна (!) податкова інспекція устами начальника міського управління Федора Ульяненка пропонує одним махом списати борг театру перед бюджетом. Хоча рік тому відбувся останній суд, який зобов"язав театр погасити борги. Хоча заступник начальника управління культури і туризму Леонід Смоляк переконував:"Театр мав можливість погасити борг: тільки за 9 місяців ним зароблено 450 тисяч. А керівник театру хоче... ЧИТАТИ ДАЛІ »»»
 Пісні, присвячені «українським повстанцям усіх часів», написав Олександр Жогалко, керівник мистецької галереї «Круті сходи». Їх обіцяє взяти до свого репертуару Олег Скрипка з гурту «ВВ».
— Як ви дійшли до такого стану, що почали писати пісні? — запитую в поета.
— Ознайомлюючись з боротьбою повстанців УНР, УПА. Я читав літературу, перш за все документальну. І намагався себе поставити на їхнє місце, намагався їх зрозуміти. Як би я поводив себе? І зрозумів: якби в село, звідки моє коріння, Пекурівка Городнянського району, прийшли «визволителі», я б теж боровся з ними – за свою землю, за свій край. І от у мене почали народжуватися тексти. Півгодини роботи — і текст готовий. Спочатку «чорновий» твір, потім «чистовий». Потім я передав те... ЧИТАТИ ДАЛІ »»»
— Там, де ми були, пролягали «протоптані стежки» науковців Інституту слов’янознавства з Москви, — розповідає учасниця наукової експедиції «Шляхами Чубинського» Оксана Глухенька, — які зібрали багатий врожай етнографічного матеріалу.
З 16 по 22 вересня проходила експедиція Київського інституту мистецтвознавства ім. Рильського, за участю представників Чернігівського історичного музею ім. В. Тарновського, кафедри етнології та українознавства ЧДПУ ім. Т. Г.Шевченка. Мета експедиції — зібрання фолькльорно-етнографічних матеріалів.
— Ми відвідали села Макишин, Автуничі, Москалі, де пощастило поспілкуватися з Юрієм Дахном – відомим етнографом, краєзнавцем. Він зібрав неповторну колекцію із сіл Чернігівського району і невдовзі планує відкриття приватного чи державного музею. У Ріпкинському районі побували у с.Задеріївка, с. Олешня (де відвідували відомого гончара Івана Бібіка), с. Радуль. Відвідали смт Сосницю та с.Змітнів.
Нами були записані старовинні пісні, зокрема весі... ЧИТАТИ ДАЛІ »»»
 Антифашисти, грантоїди та відстійник для Європи
«Троє молодих людей з ножовими пораненнями доставлено на вихідних до міської лікарні Чернігова. Хлопці, один із яких зазнав особливо серйозних ушкоджень, стали жертвою нападу неонацистів.
За словами постраждалих, напад відбувся на міському вокзалі. Приводом для агресії нападників стала неслов'янська зовнішність одного з потерпілих. Нападники були озброєні ножами, вигукували расистські і ксенофобські гасла, а також здіймали руки у "нацистському вітанні", супроводжуючи характерний жест криками "зіг хайль".
Нагадаємо, у неділю (13 вересня – О.Я.) в Чернігові відбувся мітинг "Чужинці, геть додому!" і концерт музичних колективів, творчість яких сповне... ЧИТАТИ ДАЛІ »»»
Декілька десятків пакетів з одягом, побутовими та господарськими речами, деякі кошти зібрали за ініціативи шкільного парламенту учні чернігівського ліцею №15. Всі зібрані речі буде передано постраждалим від лісової пожежі цього року жителям с. Косачівка Козелецького району.
- Наш шкільний парламент дуже активний, - розповідає заступник директора з виховної роботи Людмила Іванова. Наприклад торік самостійно полагодили стільці в актовому залі. Перед початком цього навчального року діти на учнівській конференції виришіли зробити щось добре не для школи, а для інших. Щось таке масштабне.
Мешканці Косачівки втратили все, і діти вирішили їм допомогти. Батьки Миколи Кошлатого з 7-а класу, порадившись на сімейній нараді, вирішили навіть віддати свій старий холодильник, щоб він прикрасив чиюсь оселю. Олександр ЯСЕНЧУК
«Ось вона в мене хліб з’їсть!» — промовляв Юрій Бузун із села Обмачів Бахмацького району, запихаючи до рота корові кусень хліба. Корова, прив’язана налигачем до воза, вперто відмовлялася його їсти. За возом Бузуна, на виїзді із ветеринарної лікарні утворився вже чималий затор із возів та автомобілів.
«Ні, вона таки в мене його з’їсть, — наполягав Юрій, — коли вона його з’їсть з моїх рук, то ходитиме за мною, мов прив’язана».
Нарешті це йому вдалося, і корова пішла за возом.
20 корів, прив’язаних до жердини, селяни з Батурина та навколишніх сіл, що чекали на них, районне та обласне керівництво – наповнили двір лікарні. Все свідчило, що тут відбувається небуденна подія.
Чи впливає економічний стан США на поширення нетелей?
Роз’яснити, що тут відбувається, погодилася Ганна Підгорна, менеджер проекту «Східно-центральний регіон» міжнародної благодійної фундації «Хайфер Проджект Інтернешенел».
— Те, що ви бачите, — це продовження реалізації проекту м... ЧИТАТИ ДАЛІ »»»
Катком по врожаю проїхалися у селі Кремський Буг Чернігівської області. Там на приватних сільськогосподарських землях побудували дорогу. Паї на заміну люди так і не отримали. Цей сюжет - відповідь на електронний лист, який надійшов до нас кілька днів тому. Хто дозволив будівництво та чи відшкодують селянам втрату - відповіді шукала Тетяна Штан. Тетяна Штан, журналіст: - У 2007-му тут росли буряки, тут морква, а цей шмат землі засадили картоплею. У 2008-му звідси не зібрали врожаю - за три місяці тут виросла дорога. 1 кілометр сільськогосподарської землі держслужба автомобільних доріг закатала у асфальт. Колишню ріллю тепер борознять колеса машин та мотоциклів. Асфальтована дорога додому ще більше віддалила Антоніну Щербину від батьківської хати. До городу тепер не підступитися - рів глибиною у 1,5 метра. Антоніна пробачила б будівникам декілька соток городу, якби вони не відібрали пай у 3 гектари. Документ із гербом гарантує - ця земля належить матері Антоніни, Радченко... ЧИТАТИ ДАЛІ »»»
|
