Жіноче літо

Прилипла тонка волосина
До змерзлих фарбованих вуст.
Павук на ягоді синьо-
червоній: “Ще відірвусь!”
Коли у відтінках листя
Рум’яна, червець і хну
Знайшов; під виглядом кисню
Осінній кисіль вдихнув –
Тоді тільки зрозумів,
Чому кисіль НАСИПАЮТЬ.
Знов літо – проти зими,
Немов повстання сипаїв
Проти британців – точно –
Здавалося б – безнадійне, –
Тому що літо – жіноче,
Летюче, мов павутиння.
Немає нічого мужнішого, ніж
Коротке жіноче літо, –
Як з голими руками – на ніж,
Як одному – проти світу:
Що зроблять твої промінець з павуком
Приморозку проти?
На боці зими – не просто закон, –
Закон природи.
Що ви на себе берете?!
Ваш ворог сильний і лютий...
– А все-таки буде те,
Що має бути.
Ти мниш, що життя відступило?
Звело руки вгору? Здається?
Це опору рух. У підпілля
Відхід. А все інше – здається.
Коли якийсь час минув,
Тоді тільки раптом помітиш
Житню озимину,
Вагітне снігом повітря.
Було повітря густе,
І от – ця небачена сила:
Побачити геть усе,
Пробивши тумани сиві.
Авжеж, не тільки для втіхи
Гриби, гріхи і горіхи.
Дух мужній бере ці уроки
В жіночого літа і тіла.
Є фрукти зимових сортів. Є
Поразки – зимові сорти перемоги.

Олексій МАСЛОВ