реклама партнерів:
Головна › Новини › Тут я живу

Восьмеро учнів у... панській школі. ФОТОРЕПОРТАЖ

Напівшведка, напівфранцуженка Софія Русова несказанно любила Україну. І зробила для неї стільки добра, що по праву може вважатися національним героєм. Головне ж, що вона подарувала нам, українцям, не просто розуміння національної освіти, а і її чітку систематизацію. Тобто, бери й працюй. Або ще – відмикай золотими Софіїними ключами не що інше, як браму мудрості…

Ця преамбула, загалом, до розповіді про конкретну Деснянську початкову школу Чернігівського району, котра ось уже практично 100 (а дехто переконаний, що й 200) літ стоїть під крислатими соснами на околиці Деснянки. Така собі маленька рукавичка. Маленька – та мудренька… І займаються тут дітлахи за методикою саме Софії Русової, у чому їм ще й як «допомагає» вчителька й директор школи Яніна Дмитрівна Гарбуз.

Дітей тут восьмеро. Четвертокласник Коля Глибовець, третьокласники Анжела Подтергер та Сашко Приходько, другокласники Сашко Богуля й Валера Тищенко, першокласниці Даринка Довбиш, Ліза Бабич та Кароліна Желєзна. Такі от деснянські мудрики.

А як лишень вони виступали на святі, себто – районній педагогічній конференції до дня народження Софії Русової. Гості – представники обласного інституту післядипломної педагогічної освіти імені Костянтина Ушинського, районного відділу освіти, депутати, меценати, колишня вчителька цієї школи Марія Іванівна Будаш, яку тут дуже люблять, – були просто в захваті: цілих півтори години малята підігрівали інтерес глядачів і отримували оплески. Адже дітки показували якраз «русовські» педагогічні «секрети» – колядки й щедрівки, загадки та скоромовки, театральні мініатюри. А що танцювали – й «косарів», і гопака, й «рушничка». І співали ¬ мов ті соловейки. Й колискових, і народних українських, й побутових, і героїчних пісень. Акомпанував їм та у всьому допомагав керівник ансамблю народних інструментів Чернігівського палацу дітей та юнацтва Іван Демиденко з солістом Андрієм зі свого колективу.

Ляльковий театр «Рукавичкою» теж потішив гостей. А які лишень дітки самі склали чудові казочки і потім їх прочитали. Ще – перевтілилися у представників громади часів Софії Русової. Саму ж пані Софію талановито зіграла Анжела Подтергер. Гостям малята вручили коровай. А присутні з цікавістю подивилися ще й виставку народної вишивки та гаптованих ікон колишньої учениці Світлани Савченко.

Свято не обійшлося без подарунків від гостей – книжок, зошитів, канцелярського приладдя, настільних ігор та спортивного інвентарю.

А завершилося дійство Молитвою за Україну під щемливі звуки «Аве Марія».

… Маленька школа – поняття не лишень «територіальне». Воно позначається й на навчанні (бо вчителька за урок поспитає учня кілька разів, ще й по голівці встигне погладити за гарну відповідь), й на формуванні дитячого сприйняття навколишнього життя (тут не бояться вчителя, а спілкуються з ним без остраху і з цікавістю) , ні на бажанні любити школу, мов рідний дім (адже дітвора звикла все робити своїми руками – і книжки «лікувати», й чорнобривці на клумбі саджати, і синичкам до годівнички зернята сипати). А коли до викладання «домішати» ще й народну педагогіку видатного вченого Софії Русової – то взагалі вийде такий собі осередок справжньої української школи, де дітей плекають, як ті квіти. Саме так, як хотіла незабутня Софія.

Людмила АНТОНОВА

ФОТО: Зоя ЛОПАТА, зав. клубом с.Деснянка Чернігівського району







Теги:село Деснянка, педагогіка, Чернігівський район, Софія Русова, сільська школа


Читайте також






Коментарі (0)
avatar