Воскресіння Христа підтверджено в ЦК КПУ
За дорученням ЦК КПУ мною були розглянуті книги та статті з антирелігійної пропаганди… Ця література вражає насамперед своєю неймовірною відсталістю. У ній можна знайти безліч положень, висловлених в науці 100–150 років тому і потім рішуче заперечених. У багатьох випадках справа йде набагато гірше: тут виявляємо масу грубих перекручень фактів і зовсім явних вигадок. Автори багатьох антирелігійних творів демонструють вражаюче неуцтво. Основні зауваження дозволю собі згрупувати наступним чином.
Чи воскрес Христос? Це основне питання усієї релігії, всієї філософії, всіх наук, що стосуються людських поглядів, бо воскреснути міг тільки Бог. Отже, питання про Воскресіння є головне питання.
Після деяких найважливіших відкриттів факт Воскресіння визнав у кінці свого життя ніхто інший, як Фрідріх Енгельс: «Новітні каппадокійської відкриття зобов’язують змінити наш погляд на деякі поодинокі, але найважливіші події світової історії. І те, що здавалося раніше гідним уваги тільки міфології, повинне привернути увагу і істориків. Нові документи, що долають скептиків своєю переконливістю, говорять на користь найбільшого із чудес в історії — про повернення до життя Того, Хто був позбавлений його на Голгофі».
Щоправда, ці рядки Енгельса невідомі в нас — вони жодного разу не перекладалися на російську мову у виданнях Маркса і Енгельса.
За каппадокійськими відкриттями, що переконали навіть Енгельса, був ще ряд відкриттів, ще більш важливих.
Ми повернемося до радянської атеїстичної літератури. Підставою для наших заперечень Воскресіння Христового служить, як вони запевняють, відсутність свідоцтв про Воскресіння. Але як все насправді?
Лабірітіос в момент Воскресіння Христа опинився зі своїми чиновниками недалеко від місця поховання Христа. Вони ясно бачили падіння каменю, який закриває труну, небувало яскраво сяючу фігуру, що піднялася над цим місцем. Лабірітіос разом зі своїми супутниками і охороною кинулися повідомити про це владі.
Грек Гермідій займав офіційну посаду біографа намісника Юдиного… До самого розп’яття він вважав Христа ошуканцем. Тому він за власною ініціативою відправився в ніч під Воскресіння до гробу, сподіваючись переконатися в тому, що Христос не воскресне і тіло Його назавжди залишиться в землі. Але вийшло інакше. «Наблизившись до гробу… — Пише Гермідій, — ми бачили в слабкому світлі ранньої зорі варту біля гробу: два чоловіки сиділи, інші лежали на землі, було дуже тихо. Ми йшли дуже повільно, і нас обігнала варта, що йшла до гробу змінити ту, яка знаходилася там з вечора. Потім раптом стало дуже світло. Ми не могли зрозуміти, звідки це світло. Але незабаром побачили, що воно виходить від хмари, яка рухалась угорі. Вона підійшла аж до гробу, і там над землею з»явилась Людина,наче сяюча. Потім пролунав удар грому, але не на небі, а на землі. Від цього удару сторожа в жаху схопилася, а потім упала. У цей час до гробу праворуч від нас стежкою спускалася жінка, раптом вона закричала: «Відкрилася! Відкрилася! «І в цю мить нам стало видно, що дійсно дуже великий камінь, що лежав на труні, як би сам собою піднявся і відкрив труну. Ми дуже злякалися. Через деякий час світло над труною зникло, стало тихо, як звичайно. Коли ми наблизилися до гробу, виявилось, що там вже немає тіла похованої людини».
Сірієць Ейшу, відомий лікар, близький до Пилата і який лікував його, належав до числа найбільш видатних людей свого часу. Найвидатніший медик і натураліст, який користувався широкою популярністю на Сході, а потім і в Римі, написав твори, які склали цілу епоху в науці. Недарма історики науки вважали, що він по праву займає місце як лікар поряд з Гіппократом, Цельсієм, Галеном, а як анатом— поряд з Леонардо да Вінчі й Везалиєм; тільки маловідома мова, якою він писав, перешкоджала його визнанню. Далі важливо те, за яких обставин Ейшу спостерігав описане ним. За дорученням Пилата він звечора, напередодні Воскресіння перебував поблизу гробу з п’ятьма своїми помічниками, які завжди супроводжували його. Він же був свідком поховання Христа. У суботу він двічі оглядав домовину, а ввечері за наказом Пилата вирушив сюди з помічниками і повинен був провести тут ніч. Знаючи про пророцтва щодо Воскресіння Христа, Ейшу і його помічники–медики цікавилися цим з точки зору дослідників природи. Тому все, пов’язане з Христом і Його смертю, вони ретельно досліджували. У ніч під Воскресіння вони спали по черзі. Звечора його помічники лягли спати, але задовго до Воскресіння вже прокинулися і відновили спостереження за тим, що відбувається в природі. «Ми всі — лікарі, сторожа та інші, — пише Ейшу, — були здорові, бадьорі, почували себе так, як завжди. У нас не було ніяких передчуттів. Ми абсолютно не вірили, що померлий може воскреснути. Але Він дійсно воскрес, і всі ми бачили це на власні очі». Далі йде опис Воскресіння…
Один з найбільших у світі знавців античності академік В. П. Вузескул говорив: «Воскресіння Христа підтверджене історичними даними з такою безсумнівністю, як існування Івана Грозного і Петра Великого… Якщо заперечувати Воскресіння Христа, то потрібно заперечувати (причому, з набагато більшою підставою) існування Пилата, Юлія Цезаря, Нерона».
Це тільки невелика частина джерел, де говориться, що Христос дійсно воскрес. Для стислості обмежимося лише переліком інших джерел: Єпіфаній Африкан, Євсевій єгипетський, Сардоній Панідор, Іполит Македонянин, Амміон Олександрійський, Сабеллов Грек, Ісаакій Єрусалимський, Костянтин Кирський та інші. Це тільки ті, хто жив у час Христа, причому, знаходився в Єрусалимі або в безпосередній близькості від нього і став очевидцем самого Воскресіння або незаперечних фактів, що підтверджують його.
Надзвичайно показово, що низку свідчень ми знаходимо в єврейських авторів того часу, хоча цілком зрозуміло, що євреї схильні всіляко замовчувати факт Воскресіння. Серед єврейських письменників того часу,які прямо говорили про Воскресіння, знаходимо таких надійних авторів, як Уріоа Гаміянін, Гапон Месопотамський, Шербум–Отое, Ферман з Сарепта, Манаков–лікар, Навин, Міферкант.
Міферкант був одним з членів Синедріону, скарбником. Саме з його рук Юда отримав за зраду 30 срібняків. Але коли після Воскресіння Христа серед юдеїв піднялася тривога, Міферкант був першим з членів Синедріону, які прибули на місце для розслідування. Він переконався, що Воскресіння відбулося. Йому довелося бути біля гробу Господнього майже перед самим моментом Воскресіння. Він прибув сюди для оплати варти, що стояла біля труни… Сплативши гроші, він пішов, сторожа залишилася до кінця зміни… Але не встиг Міферкант далеко відійти, як величезний камінь був відкинутий невідомою силою. Повернувшись назад до гробу, Міферкант ще встиг побачити зникаюче сяйво над труною. Все це описано ним у творі «Про правителів Палестини», що належить до числа найбільш цінних і правдивих джерел з історії Палестини.
У цілому, за підрахунками найбільшого знавця римської історичної літератури академіка Петушина, кількість цілком надійних свідчень про Воскресіння перевищує 210, за нашими підрахунками це число ще більше — 230, бо до даних Петушина, потрібно додати ще ті історичні пам’ятки, які були виявлені після виходу його роботи…
З доповідної записки до ЦК КПУ академіка АН СРСР,
директора Інституту української літератури О. І. Білецького.
Церкви. ком.
| Читайте також |
| Коментарі (0) |