Держава, створена зеками, повіями і бюрократами
Як проститутки, зеки і бюрократи створювали успішну державу на континенті, де тебе хоче вбити навіть кущ
Якщо дивитись на Австралію поглядом європейського колоніста XVI – XVII ст. робити там нічого.
Нема плодючих земель, нема, здається, багатих природних ресурсів, зате є отруйні змії, отруйні павуки, отруйні мурахи, отруйні скати, отруйні медузи, отруйні рослини, отруйні качкодзьоби… У колоністів негайно мало би виникнути питання «Якого чорта ми тут взагалі забули?»
Але не виникло. Тому що колонізували Австралію каторжники, чиновники і солдати, у яких згоди на цю саму колонізацію ніхто не питав.
Хто ж були ці люди?
Із солдатами все ясно: їх відправляли стерегти засуджених і захищати їх від аборигенів.
А от із рештою колоністів цікавіше.
По-перше, це були, звісно, рецидивісти. Не вбивці – їх в Англії відразу вішали. Але аферисти, махлярі, грабіжники, достатньо тупі або нещасливі, щоби трапитись в руки правосуддю другий раз. Ну і ще ірландці. Цих апріорі вважали злочинцями.
Перший раз такому злочинцю присуджували штраф, а от при повторному засудженні було вигідніше не тримати його в тюрязі, а відправити освоювати далекий континент. Логіка була проста: утримання однієї людини в англійській тюрмі XVIII ст. обходилось державі трохи більше 20 фунтів, а у колонії – 8 фунтів. Вигода очевидна.
По-друге, вистачало і просто авантюристів, які між тюрягою і колонізацією обирали другу. А що, не зек, а колоніст – звучить гордо!
По-третє, були серед першопоселенців чиновники, направлені сюди забезпечувати порядок і верховенство права. Клерки, секретарі, скарбничі, їхали вони з Англії за наказом згори. Вистачало серед них і корупціонерів, які сподівались на новому континенті сколотити статок, і кар`єристів, які сподівались після пари років служби відправитись у метрополію і навіть тих, хто взагалі нічорта робити не вмів і сподівався відсидітись у Австралії на хлібному місці без строгого нагляду згори, так характерного для Англії тих років.
Перший флот прибув до берегів Австралії у січні 1788 року. Тоді й почалась, власне, колонізація.
Варто відмітити, що до цього часу у Британії був багатий і успішний досвід створення колоній. Буквально тільки що відгриміла американська Війна за Незалежність і з неї зробили вірні висновки. Так, в Австралії із самого початку не було і десятої долі американських вільностей. Каторжники працювали на полях, закуті в кайдани, а губернатор мав більше прав, ніж король в Англії.
У цей же час зародилась австралійська традиція поваги до жінок. І за це варто дякувати проституткам.
Жінок в колонії було мало, щось біля 10% населення. Багато з них працювали повіями (це було легально), але, враховуючи масовий попит і обмежену пропозицію, могли:
а) вимагати високої плати за свої послуги
б) вимагати поваги до себе
в) відмовляти неприємним клієнтам
Дуже швидко така ситуація призвела до того, що кимось ображену повію йшли захищати (читай – бити морди) кілька десятків її постійних клієнтів. До проституток ставились у сотні разів краще, ніж на історичній батьківщині. Звідси ж – дуже раннє надання жінкам права голосу. Жінка – теж людина, вважали австралійці.
Повертаючись до колонізації. У перший рік загинув весь урожай. Так колоністи відкрили для себе те, що аборигени знали вже кілька тисяч років – нічорта в Австралії не росте.
Довелось просити харчі у метрополії та інших колоній, а ще дуже швидко освоювати іригацію.
А потім почалось дослідження континенту і колоністи виявили, що в далекій Англії їм не вірять.
От пишуть, приміром, що бачили тварину, у якої тіло майже людське, а голова – оленя. І ще воно стрибає і б`ється. Здавалось би, кенгуру як кенгуру, а англійці сміються і біля лоба пальцем крутять.
Або напишуть австралійці про качкодзьоба, всю правду викладуть: гібрид крота і качки, ссавець, який висиджує яйця, який пітніє молоком… а учені британці кажуть: це неможливо, ви там, певно, перепились всі, якщо таке ввижається. Коли ж заспиртоване тільце качкодзьоба привезли в Лондон, там однозначно вирішили, що це розіграш – зшили тіло крота і качки і думають, що ми не розберемось!
Або ось річки. Вони в Австралії не з континенту в море впадають, а рівно навпаки – з моря котять хвилі всередину континенту.
Або аборигени. Їх початково взагалі за людей не вважали, бо занадто вже дикі. За їхніми жінками офіцери влаштовували цілі походи (і це був би класний сюжет для фільму).
А щоб остаточно сформувати образ колонії Новий Південний Вельс скажу, що там майже не було готівки. Просто тому, що влада колонії вирішила позбавити нових жителі від цього джерела гріховності. В Австралії встановився бартер, а головним еквівалентом цієї системи був ром.
Губернатор Френсіс Гроуз, який командував місцевими військами, не тільки роздавав своїм офіцерам землю направо і наліво, але й надав їм монопольне право торгувати ромом із кораблями, що заходили в порт. Звісно, це призвело до того, що далі цей ром із величезною націнкою продавався місцевим жителям, обмінюючись на їхню працю. Офіцери робили величезні статки, будували собі будинки, розводили овець, будували шахти і ні в чому собі не відмовляли.
У цей час влада в колонії належала фактично тільки військовим, які старались максимально ігнорувати Лондон, а Лондон старався максимально ігнорувати їх. Того часу Британія мала великі клопоти, пов`яззані з одним відомим корсиканцем.
На закони щодо заборони торгівлі алкоголем в колонії не звертали уваги, колоністи були фактично в статусі рабів, а губернатори зазвичай страшенно ненавиділи Австралію і колоністів. У 1804 році через жахливі умови праці жителі підняли повстання прямо на фермі у губернатора.
У 1806 році губернатором став Вільям Блай – той самий суворий капітан і страшенний зануда з «Баунті». Він намагався заборонити незаконну торгівлю ромом, забороняв платити ромом за працю, навіть встановив «сухий закон», але вояки над ним просто сміялись. Врешті Блай вирішив забрати у капітана Макартура, одного із військових, який, до речі, завіз до Австралії овець, самогонний апарат. Вояка подав на губернатора до суду і виграв. Тоді Блай вирішив заарештувати самого Макартура – і ось тут закипіло!
Військові місцевого корпусу (його називали «Ромовим») заявились у дім губернатора, витягнули Блая з-під ліжка, де той намагався заховатись і заарештували. В 1809 році його відправили додому, взявши з колишьного володаря колонії слово, що він ніколи не повернеться. Додатковим ударом для Блая стало те, що його донька одружилась із офіцером «Ромового корпусу».
Наступним губернатором став Лаклан Маккуорі, хитрий засранець і успішний управлінець. Першим ділом він зібрав місцевих багатіїв і запропонував їм угоду: вони дають гроші на будівництво першої в Австралії лікарні, а він надає їм право на монопольну торгівлю ромом, залишаючи за владою колонії лише право розпродати той алкоголь, що вже був на складах. Багатії погодились, а Маккуорі забув згадати про те, що на його складах було 60 000 галонів рому проти 40 000 у всіх багатеньких разом узятих.
До речі, в побудованій лікарні були відсутні морг і туалет. Будівлю проектувала дружина губернатора і вона якось випустила з виду ці дрібниці.
Маккуорі також замінив «ромовий корпус» новим полком, а ще непогано так піднявся, торгуючи ромом і збираючи податки з інших бізнесменів. Саме за час його правління більшість населення колонії склали вже вільні люди. А ще саме Маккуорі запропонував назвати континент Австралією.
У 1824 році він повернувся до Англії, але історія Австралії тільки починалась.
Арсен ЧЕПУРНИЙ
P.S. На картинці - Сідней початку ХІХ століття.
Якщо дивитись на Австралію поглядом європейського колоніста XVI – XVII ст. робити там нічого.
Нема плодючих земель, нема, здається, багатих природних ресурсів, зате є отруйні змії, отруйні павуки, отруйні мурахи, отруйні скати, отруйні медузи, отруйні рослини, отруйні качкодзьоби… У колоністів негайно мало би виникнути питання «Якого чорта ми тут взагалі забули?»
Але не виникло. Тому що колонізували Австралію каторжники, чиновники і солдати, у яких згоди на цю саму колонізацію ніхто не питав.
Хто ж були ці люди?
Із солдатами все ясно: їх відправляли стерегти засуджених і захищати їх від аборигенів.
А от із рештою колоністів цікавіше.
По-перше, це були, звісно, рецидивісти. Не вбивці – їх в Англії відразу вішали. Але аферисти, махлярі, грабіжники, достатньо тупі або нещасливі, щоби трапитись в руки правосуддю другий раз. Ну і ще ірландці. Цих апріорі вважали злочинцями.
Перший раз такому злочинцю присуджували штраф, а от при повторному засудженні було вигідніше не тримати його в тюрязі, а відправити освоювати далекий континент. Логіка була проста: утримання однієї людини в англійській тюрмі XVIII ст. обходилось державі трохи більше 20 фунтів, а у колонії – 8 фунтів. Вигода очевидна.
По-друге, вистачало і просто авантюристів, які між тюрягою і колонізацією обирали другу. А що, не зек, а колоніст – звучить гордо!
По-третє, були серед першопоселенців чиновники, направлені сюди забезпечувати порядок і верховенство права. Клерки, секретарі, скарбничі, їхали вони з Англії за наказом згори. Вистачало серед них і корупціонерів, які сподівались на новому континенті сколотити статок, і кар`єристів, які сподівались після пари років служби відправитись у метрополію і навіть тих, хто взагалі нічорта робити не вмів і сподівався відсидітись у Австралії на хлібному місці без строгого нагляду згори, так характерного для Англії тих років.
Перший флот прибув до берегів Австралії у січні 1788 року. Тоді й почалась, власне, колонізація.
Варто відмітити, що до цього часу у Британії був багатий і успішний досвід створення колоній. Буквально тільки що відгриміла американська Війна за Незалежність і з неї зробили вірні висновки. Так, в Австралії із самого початку не було і десятої долі американських вільностей. Каторжники працювали на полях, закуті в кайдани, а губернатор мав більше прав, ніж король в Англії.
У цей же час зародилась австралійська традиція поваги до жінок. І за це варто дякувати проституткам.
Жінок в колонії було мало, щось біля 10% населення. Багато з них працювали повіями (це було легально), але, враховуючи масовий попит і обмежену пропозицію, могли:
а) вимагати високої плати за свої послуги
б) вимагати поваги до себе
в) відмовляти неприємним клієнтам
Дуже швидко така ситуація призвела до того, що кимось ображену повію йшли захищати (читай – бити морди) кілька десятків її постійних клієнтів. До проституток ставились у сотні разів краще, ніж на історичній батьківщині. Звідси ж – дуже раннє надання жінкам права голосу. Жінка – теж людина, вважали австралійці.
Повертаючись до колонізації. У перший рік загинув весь урожай. Так колоністи відкрили для себе те, що аборигени знали вже кілька тисяч років – нічорта в Австралії не росте.
Довелось просити харчі у метрополії та інших колоній, а ще дуже швидко освоювати іригацію.
А потім почалось дослідження континенту і колоністи виявили, що в далекій Англії їм не вірять.
От пишуть, приміром, що бачили тварину, у якої тіло майже людське, а голова – оленя. І ще воно стрибає і б`ється. Здавалось би, кенгуру як кенгуру, а англійці сміються і біля лоба пальцем крутять.
Або напишуть австралійці про качкодзьоба, всю правду викладуть: гібрид крота і качки, ссавець, який висиджує яйця, який пітніє молоком… а учені британці кажуть: це неможливо, ви там, певно, перепились всі, якщо таке ввижається. Коли ж заспиртоване тільце качкодзьоба привезли в Лондон, там однозначно вирішили, що це розіграш – зшили тіло крота і качки і думають, що ми не розберемось!
Або ось річки. Вони в Австралії не з континенту в море впадають, а рівно навпаки – з моря котять хвилі всередину континенту.
Або аборигени. Їх початково взагалі за людей не вважали, бо занадто вже дикі. За їхніми жінками офіцери влаштовували цілі походи (і це був би класний сюжет для фільму).
А щоб остаточно сформувати образ колонії Новий Південний Вельс скажу, що там майже не було готівки. Просто тому, що влада колонії вирішила позбавити нових жителі від цього джерела гріховності. В Австралії встановився бартер, а головним еквівалентом цієї системи був ром.
Губернатор Френсіс Гроуз, який командував місцевими військами, не тільки роздавав своїм офіцерам землю направо і наліво, але й надав їм монопольне право торгувати ромом із кораблями, що заходили в порт. Звісно, це призвело до того, що далі цей ром із величезною націнкою продавався місцевим жителям, обмінюючись на їхню працю. Офіцери робили величезні статки, будували собі будинки, розводили овець, будували шахти і ні в чому собі не відмовляли.
У цей час влада в колонії належала фактично тільки військовим, які старались максимально ігнорувати Лондон, а Лондон старався максимально ігнорувати їх. Того часу Британія мала великі клопоти, пов`яззані з одним відомим корсиканцем.
На закони щодо заборони торгівлі алкоголем в колонії не звертали уваги, колоністи були фактично в статусі рабів, а губернатори зазвичай страшенно ненавиділи Австралію і колоністів. У 1804 році через жахливі умови праці жителі підняли повстання прямо на фермі у губернатора.
У 1806 році губернатором став Вільям Блай – той самий суворий капітан і страшенний зануда з «Баунті». Він намагався заборонити незаконну торгівлю ромом, забороняв платити ромом за працю, навіть встановив «сухий закон», але вояки над ним просто сміялись. Врешті Блай вирішив забрати у капітана Макартура, одного із військових, який, до речі, завіз до Австралії овець, самогонний апарат. Вояка подав на губернатора до суду і виграв. Тоді Блай вирішив заарештувати самого Макартура – і ось тут закипіло!
Військові місцевого корпусу (його називали «Ромовим») заявились у дім губернатора, витягнули Блая з-під ліжка, де той намагався заховатись і заарештували. В 1809 році його відправили додому, взявши з колишьного володаря колонії слово, що він ніколи не повернеться. Додатковим ударом для Блая стало те, що його донька одружилась із офіцером «Ромового корпусу».
Наступним губернатором став Лаклан Маккуорі, хитрий засранець і успішний управлінець. Першим ділом він зібрав місцевих багатіїв і запропонував їм угоду: вони дають гроші на будівництво першої в Австралії лікарні, а він надає їм право на монопольну торгівлю ромом, залишаючи за владою колонії лише право розпродати той алкоголь, що вже був на складах. Багатії погодились, а Маккуорі забув згадати про те, що на його складах було 60 000 галонів рому проти 40 000 у всіх багатеньких разом узятих.
До речі, в побудованій лікарні були відсутні морг і туалет. Будівлю проектувала дружина губернатора і вона якось випустила з виду ці дрібниці.
Маккуорі також замінив «ромовий корпус» новим полком, а ще непогано так піднявся, торгуючи ромом і збираючи податки з інших бізнесменів. Саме за час його правління більшість населення колонії склали вже вільні люди. А ще саме Маккуорі запропонував назвати континент Австралією.
У 1824 році він повернувся до Англії, але історія Австралії тільки починалась.
Арсен ЧЕПУРНИЙ
P.S. На картинці - Сідней початку ХІХ століття.
| Читайте також |
| Коментарі (0) |