У Китаї держпереворот?
У Китаї проходять масові чистки армійської верхівки
Зокрема, відсторонені ключові фігури, які завжди сприймалися ззовні як опора Сі Цзіньпіна: заступник голови Центральної військової ради КНР Чжан Юся і глава Об'єднаного штабу ЦВС КНР Лю Чженьлі. Їх звинувачують у передачі секретів щодо ядерної зброї американській розвідці, а також у корупції.
Опозиція навіть говорить про те, що «генерали» хотіли усунути Сі. Але це все формальна частина звинувачень. У Китаї звинувачення в корупції - це як в СРСР в 30-х – у «шкідництві». А звинувачення у зв'язках з розвідкою США – як звинувачення в контактах з японською, німецькою та британською розвідками за часів Єжова, Ягоди та Берії. Все це схоже на «справу маршалів» в СРСР в 30-х роках, коли були розстріляні такі командири РККА як Тухачевський і Блюхер. Сталін проводив масову зачистку армійського керівництва напередодні Великої Війни.
Оцінювати такі відставки в керівництві Китаю як ослаблення особисто Сі Цзіньпіна – це якби опалу Серго Орджонікідзе і його загадкову смерть - оцінили як особисте ослаблення Сталіна. До речі, нещодавно загадково від серцевого нападу помер китайський прем'єр Лі Кецян, автор економічного курсу Сі. Саме Лі Кецяну належала ідея створення в фундаментальній науці критичної маси капітальних інвестицій для подолання технологічного відставання від США.
Смерть від серцевого нападу – майже як офіційна версія смерті Орджонікідзе – голови Всесоюзної ради народного господарства СРСР, а потім – голови комісаріату важкої промисловості, який тоді практично заміняв в Радянському Союзі уряд. Є два типи авторитарного управління: персональна диктатура і комісарська. У СРСР у 20-х роках, особливо після смерті Леніна, переважав другий тип – диктатура комісарів. До речі, як і у Франції на початковому етапі революційної диктатури.
Але діалектика історії така, що на зміну «диктатури комісарів» приходить вождівська модель. Так працює будь-яка революційна система управління, в тому числі, до речі, і у нас (просто в Україні після 2014 року комісарів називали активістами). В СРСР на зміну «комісарській моделі» прийшов культ Сталіна. У Китаї – поступово формується культ Сі.
До речі, для Сі порівняння зі Сталіним є компліментом. У всіх вождів є одна спільна риса - їх усіх недооцінюють на початковому етапі формування персонального вождівського культу. І навіть, часто, висміюють. Особливо, їх зовнішні дані.
Суспільство традиційно переоцінює силу колективних інститутів і потім дуже жорстко розплачується за це. Атомізація суспільства під ударом тоталітарної кувалди завжди перемагає слабкі колективістські інститути. «Запобіжники демократії» згорають від перенапруги. Будь-який культ особистості на своїй початковій стадії сприймається як неможливий, а на фінальній стадії – як безальтернативний.
Зачистка в армії в цьому контексті є найважливішою частиною загального процесу встановлення вождизму в країні. Тому що будь-якому вождю для утримання влади потрібна війна, особливо «вічна». З тієї причини, що «вічна війна» = «вічна влада». Будь-яке вище армійське керівництво хоче витрачати гроші на армію, але в контексті «вічної війни» – є внутрішньою фрондою, тобто не хоче «вічно воювати». Тому відбувається зачистка в армії і заміна на тих, хто «хоче».
Нинішні події в Китаї – це заміна вищого військового керівництва на тих, хто беззастережно виконає наказ свого Керівника почати військові дії і «померти за Китай».
Олексій КУЩ, Главком
Зокрема, відсторонені ключові фігури, які завжди сприймалися ззовні як опора Сі Цзіньпіна: заступник голови Центральної військової ради КНР Чжан Юся і глава Об'єднаного штабу ЦВС КНР Лю Чженьлі. Їх звинувачують у передачі секретів щодо ядерної зброї американській розвідці, а також у корупції.
Опозиція навіть говорить про те, що «генерали» хотіли усунути Сі. Але це все формальна частина звинувачень. У Китаї звинувачення в корупції - це як в СРСР в 30-х – у «шкідництві». А звинувачення у зв'язках з розвідкою США – як звинувачення в контактах з японською, німецькою та британською розвідками за часів Єжова, Ягоди та Берії. Все це схоже на «справу маршалів» в СРСР в 30-х роках, коли були розстріляні такі командири РККА як Тухачевський і Блюхер. Сталін проводив масову зачистку армійського керівництва напередодні Великої Війни.
Оцінювати такі відставки в керівництві Китаю як ослаблення особисто Сі Цзіньпіна – це якби опалу Серго Орджонікідзе і його загадкову смерть - оцінили як особисте ослаблення Сталіна. До речі, нещодавно загадково від серцевого нападу помер китайський прем'єр Лі Кецян, автор економічного курсу Сі. Саме Лі Кецяну належала ідея створення в фундаментальній науці критичної маси капітальних інвестицій для подолання технологічного відставання від США.
Смерть від серцевого нападу – майже як офіційна версія смерті Орджонікідзе – голови Всесоюзної ради народного господарства СРСР, а потім – голови комісаріату важкої промисловості, який тоді практично заміняв в Радянському Союзі уряд. Є два типи авторитарного управління: персональна диктатура і комісарська. У СРСР у 20-х роках, особливо після смерті Леніна, переважав другий тип – диктатура комісарів. До речі, як і у Франції на початковому етапі революційної диктатури.
Але діалектика історії така, що на зміну «диктатури комісарів» приходить вождівська модель. Так працює будь-яка революційна система управління, в тому числі, до речі, і у нас (просто в Україні після 2014 року комісарів називали активістами). В СРСР на зміну «комісарській моделі» прийшов культ Сталіна. У Китаї – поступово формується культ Сі.
До речі, для Сі порівняння зі Сталіним є компліментом. У всіх вождів є одна спільна риса - їх усіх недооцінюють на початковому етапі формування персонального вождівського культу. І навіть, часто, висміюють. Особливо, їх зовнішні дані.
Суспільство традиційно переоцінює силу колективних інститутів і потім дуже жорстко розплачується за це. Атомізація суспільства під ударом тоталітарної кувалди завжди перемагає слабкі колективістські інститути. «Запобіжники демократії» згорають від перенапруги. Будь-який культ особистості на своїй початковій стадії сприймається як неможливий, а на фінальній стадії – як безальтернативний.
Зачистка в армії в цьому контексті є найважливішою частиною загального процесу встановлення вождизму в країні. Тому що будь-якому вождю для утримання влади потрібна війна, особливо «вічна». З тієї причини, що «вічна війна» = «вічна влада». Будь-яке вище армійське керівництво хоче витрачати гроші на армію, але в контексті «вічної війни» – є внутрішньою фрондою, тобто не хоче «вічно воювати». Тому відбувається зачистка в армії і заміна на тих, хто «хоче».
Нинішні події в Китаї – це заміна вищого військового керівництва на тих, хто беззастережно виконає наказ свого Керівника почати військові дії і «померти за Китай».
Олексій КУЩ, Главком
| Читайте також |
| Коментарі (0) |