Весна без любові - гормони на вітер

Якось звернула увагу на зразок асфальтно-епістолярного жанру поблизу педуніверситету. Подумала, що навіть не важливо хто це написав і для кого: людина просто вигукнула свій внутрішній стан. І це було співзвучно весні, яка приходить теж зі своїми власними гормональними сплесками, готовими вже вирватися з бруньок, що прокинулися, і поволі - барву за барвою - вихлюпувати у світ красу першоквітів. І такі емоції нам потрібні, тому що жити - значить, відчувати.

Особливо бентежать пророслі крізь мерзлу землю тюльпани. Якщо зазирнути в серединку їх ще згорнутого листя, то можна побачити спіраль життя

А ще цієї весни зрозуміли, що стару, 30-річну абрикосу тепер точно не спиляти: птиці звили на ній гніздо. Спершу подумала що вороняче і навіть засмутилася: мало, мабуть, ганяла тих носатих пройд, аби не каркали над головою. А потім полегшено зітхнула, побачивши білокрилу чорнохвосту птаху, яка відпочила трохи на гілці і запурхнула до своєї оселі. Що ж, чекаємо на сороченят і на добрі новини, принесені на довгих сорочачих хвостах...

Євдокія ТЮТЮННИК