Попутні веселянки

Інколи невеличкі дрібниці навалюються великою купою, з-під якої визирають лише носки твоїх капців. І тоді найкраще - "вийти в люди", тобто здійснити променад на свіжому повітрі у бік магазину чи ринку. Попутно можна назбирати купу позитивних моментів, яка точно підніме настрій.

Ну ось, йду по тротуару під спекотним сонцем. Тінь від дерев на асфальті ріденька. Зате поруч на червоній велосипедній доріжці набагато густіша і прохолодніша. Ноги самі несуть углиб тіні, і раптом позаду чоловічий голос відчайдушно волає: "Пі-пі! Пі-пі!!! Для, мене, як і для кожної жінки, яка ростила малих дітей, цей вигук означає, що малеча проситься на горщик. Але дідусь, який промчав мимо на двоколісному "конику", очевидно, просто десь загубив велосипедного дзвоника... Ну як тут не розсміятися йому вслід!
Далі маршрут проліг до улюбленого магазину "Світ рослин". На початку літа донька попросила насадити їй у вазони "кам'яних троянд", щоб поставити у класі на підвіконні. Оскільки її вихованці - учні початкової школи, я вирішила прикрасити сукуленти барвистими іграшками для квітів. У магазині їх виявилося багато і ми з продавчинею просто-таки зависли, обираючи що мімімішніше: "оце жабенятко" чи "оцей метелик", а може "оця бджілка"?? Ми щебетали, а до каси підходили серйозні покупці з рослинами і пакетами добрив в руках. Я подивилася на нас з продавчинею їх очима і мені знову стало смішно.

Порадувала і кінцева точка моєї прогулянки - Красний міст. Зупинилася біля овочевої ятки, розглядаючи фруктове розмаїття, аж тут хтось як вхопить за плечі! Озираюся - абсолютно незнайома жінка, а на її обличчі дуже кумедний перебіг емоцій: від здивування до повного спантеличення. "Я вас не знаю!" - каже. Це вже зовсім розвеселило. Пригадала як сама колись підбігла ззаду до схожого на мого Тютюнника чоловіка в джинсах, сірій куртці і синьому картузі з вигуком: "Стій! Ти куди без мене зібрався?!" А він виявився незнайомцем...

Поверталася додому в гарному настрої, а щоб зробити його абсолютно прекрасним, потягнулася на запаморочливий запах кави. У кав'ярні, до того ж, працював кондиціонер і огортала легка, приємна прохолода...

А вдома аж зупинилася, замилувавшись тим, як вереснево цвіте мій верес... Скоро вже не буде спекотно, але всі веселі моменти теплої пори та світлини моїх квітів візьму з собою і в зиму...

Євдокія ТЮТЮННИК