Велик – день!
Величезну українську писанку встановлено на Красній площі Чернігова. Головний її елемент – солов’ї. Україна – співуча держава. А яйце – зародок життя, писанка і крашанка -- символ воскреслого Христа. Вже в часи Київської русі писанкарство було в нас поширене. Досьогодні існує повір’я: доки українці пишуть писанки – Бог милостями буде обдаровувати нашу землю. Великдень 1850 року описав наш земляк відомий фольклорист, етнолог і історик Микола Маркевич.
"Нарешті прийшов Великдень! Ось тут і виявляється вповні українське хлібосольство: навколо церкви стоять вози, на яких привезено їстівне для освячення. Дуже смішним буває гумор малоросіян у їхніх зауваженнях щодо фізіономій смажених поросят і недопечених пасок. Немає господаря, який би не мав до цього дня поросяти, ковбасу, паску і кількох крашанок. Але ось недільний стіл заможного пана, у якого пані дотримується рідної старовини: дві, три, навіть чотири великі солодкі паски із найкращої муки, на маслі, яйцях і цукрі, одна чи дві кислі паски; паска із сиру, ягня із масла; двоє поросят - одне без фаршу, друге фаршироване кашею і печінкою, у них у зубах хрін; двоє ягнят - одне без фаршу, друге фаршироване мигдалем, ізюмом і рисом; окорок шинки і окорок буженини під сіткою із паперу; кендюх; свиняча голова в натурі з очима із маслин, вставлених у вершкове масло; цибуля зелена, кресс-салат зелений; тарілка пшона, на ньому стоїть сіль четвергова; кусені чудового сала; кілька сортів сосисок і ковбас, як-от: кров'янки, прості малоросійські, із печінки і т.п.; масло, сир, сметана, цибуля ріпчаста; все це обкладено фарбованими у синю, жовту, мармурову, а найбільше у червону фарбу яйцями; ці яйця гусячі і курячі. Додайте до цього декілька сортів горілки та наливок: тут є і перцева, і калганівка, і кардамонова, і кусака, і слив'янка, і малинівка, і горобинівка, і тернівка».
Смачної паски вам, шановні передплатники «Сіверщини»!
| Читайте також |
| Коментарі (0) |