реклама партнерів:
Головна › Новини › ПОГЛЯД

Василь Чепурний про ляп мокрими панталонами об асфальт і прокисле вино, що жигає оцтом брехні

Колись Левко Лук’яненко казав мені, чому ніколи не вдається до брехні: «Тут життя на правду не вистачає, а то ще й брехати!» А я собі подумав: щоби вдало брехати — треба весь час напружуватися, адже в голові тре тримати всі свої брехні, бо інакше одна брехня зіткнеться з іншою і виявить натуру. Для здоров’я краще жити без брехні…

«Крутими сходами спустили лиш вино» — написала в ексклюзиві "Хвиля Десни", а потім опублікувала цю статтю і «Деснянська правда».

Приміщення другого поверху «Просвіти» підготовлено нами до ремонту після виселення пані Жогалко, бо ті «майстри», що займали його під галерею «Круті сходи», навіть туалет зламали і просто забили трубу чопком. Замість ремонту. В запилюжених закамарках туалету знайшли ми і батарею пляшок з рідиною, схожою на вино. (А перед тим винесли кілька торб порожніх пляшок з-під пива!). І, свято шануючи приватну власність, приготували для передачі разом з іншими особистими речами пані Жогалко, яка колись була директоркою просвітянської галереї, а нині перетворилася на воїтельку з «Просвітою», що 12 років давала їй дах не тільки над головою, але й над її сімейним бізнесом. Чекати вдячності? Казала мати Тереза: «Зробив добро і забудь, бо тобі ж буде гірше!»

Ніхто від пані Тетяни вдячності й не чекає. Але й наскоки її на поважну громадську організацію з вилясками брехні також ніхто за чисту монету не бере. Бо тут-таки і про добру монету йдеться: борги пані приватного підприємця Тетяни Жогалко за «Інтеремеццо» становлять 49,5 тисячі гривень, а за користування другим поверхом «Просвіти» — 23 тисячі. Щоправда, внаслідок юридично грамотних дій керівництва «Просвіти» після численних судових розглядів перший борг скорочено до 19,5 тисячі (звідси й різні цифри, на які нарікає пані Тетяна), але платити його треба таки пані Жогалко, яка там торгувала. А борги повішені на громадську організацію «Просвіта»!

Рейдерське захоплення культурно-мистецького центру «Інтермеццо», яке ми відкривали разом з міським головою Чернігова, було здійснено підприємцем Жогалко за класичною схемою: створюються борги — міняється договір оренди. За спиною правління «Просвіти». І чомусь новою організацією-орендарем стала Суспільна служба, очолювана пані Жогалко. Щоправда, про діяльність такої організації ніхто й не чув, але то вже діло десяте. Головне діло зроблене — вихоплено у «Просвіти» виплеканий нею проект єдиної у місті книгарні — вона спочатку діяла чотири роки як «Добра книга», а потім міська влада дозволила розширитися тільки тому, що була вона від «Просвіти».

Подібний план «Барбаросса» був і щодо приміщення «Просвіти» по вулиці Воровського, 10 (на жаль, ще й досі Воровського!) — створити борги і відібрати такий гарний садибний особняк 1906 року. Тут уже не одні стрільці ходили, в очах калькуляторами змигуючи, позираючи на такий ласий шматок нерухомості — уже все розікрали, і заводи, і фабрики, а тут в центрі міста таке смаковидло! Один напад був, коли вимагали, щоби «Просвіта» виселилася — відбили, спасибі їм: й Іван Плющ, на той час народний депутат, і голова облдержадміністрації Володимир Хоменко допомогли. Тож було тепер використано невдоволених очищенням «Просвіти» від шахраїв, і запустили інший план — як вірус. Та здорове тіло товариства «Просвіта» на хворобу українського самоїдства не піддалося: правління кілька разів розглядало ситуацію щодо приватного підприємця Тетяни Жогалко і щоразу постановляло її виселити. Зауважте, не саму галерею, а тільки її директорку. Природно — з її майном. До прокислого вина включно.

Цю болячку слухали і міська, й обласна конференції «Просвіти» — виступали жигалки і лайнометники, скільки хотіли, але просвітяни і раз, і вдруге їх не підтримали. Все впиралося в просту фразу із зали: «Віддайте «Просвіті» гроші!» А ще чомусь цих нечисленних опонентів керівництва «Просвіти» зачепила фраза одного виступаючого: «Гебйо активізувалося!» Чого переживати, як то не про вас?

А оскільки скарги-вигадки п. Жогалко уже пройшли кабінетами Уряду, обласних ради і адміністрації, Громадської ради, міліції і прокуратури (та й важко уже назвати контролюючу структуру, куди ще не писала пані боржниця! Особливо мені сподобалися скарги на …93 сторінках!), то лишилося одне: звинуватити «Просвіту» у привласненні майна.

Та от лихо: і тут збій у її чиновних дорадників — передане майно оформлене численними актами. За підписами (як правило) самої пані Жогалко. А частину виробів народних майстрів передано безпосередньо самим майстрам, про що також є акти.

Але я про брехню. Ну, про такі речі, як «за словами пані Тетяни, вона запрошувала на прес-конференцію й керівника обласної «Просвіти» Василя Чепурного», й говорити лінь — може, вона телепатично й припрошувала, але я такими методами не володію. А іронія автора статті: «Як і зазвичай, ця надзвичайно зайнята творча особистість на ці посиденьки вільного часу не знайшла» — мене й потішила. Бо на тлі блукань лікарськими кабінетами таки приємно про себе почути як про надзвичайно зайняту творчу особистість. Від хвороби відволікає…

Тож читаю у газеті «Гарт» (у кіосках чомусь можна придбати тільки російськомовний варіант газети, яку видає видатний український поет Дмитро Іванов): «Когда опечатали галерею, я не могла попасть внутрь... Я не знала, что с моими вещами. Написала кучу писем. В марте нам наконец позволили зайти в галерею с представителями Общественного совета…»

Ляп мокрими панталонами об асфальт — а як же акти про передачу майна, що його сама пані Жогалко й відбирала, і пакувала, і підпис ставила?! Ці акти від 22 січня (передано 32 експонати), 24 січня (передано 256 експонатів), 31 січня (передано 52 експонати), 18 лютого (передано 61 експонат, в тому числі упакованих у 10 коробок, 3 ящики і 4 упаковки)?! Це все «не могла потрапити до березня»?! Ми ще й мусили через «Сіверщину» та Інтернет закликати її забрати вироби майстрів. Не йшла, затягувала час, бо чекала перемоги на конференції. Та з’їла пані кислиць…
І на доважок брехенька про «представителей» — як запевнила Світлана Пасталиця, голова Громадської ради при обласній державній адміністрації, ніяких представників рада не посилала. А що пані Жогалко привела своїх подруг, котрі кинулися чомусь не галерею вивчати, а по всіх приміщеннях «Просвіти» шастати з фотоапаратом (контрабанду якусь шукали чи вчорашнього дня?) — так це такі «прєдставітєлі», як ми з вами фараони…

Наклавши сім кіп гречаної вовни і всі неповні, п. Жогалко стала розглагольствувати про багатотисячні борги газети «Сіверщина» і цим ще виявила один план «барбаросників» — задушити непокірну державницьку газету. Ковтайте корвалол — у «Сіверщини» ніколи не було таких боргів, хоча, таки визнаю, часто-густо «Сіверщина» платила за боргами горе-підприємців «Крутих сходів». До речі, заявляла колишня директорка галереї на пікеті «Просвіти», що замість «Крутих сходів» буде приймальня партії «УДАР» — підказуємо справжню адресу: по проспекту Миру, біля музичного училища.

Ну аж спотикаєшся від брехні: «Весь 2012 рік правління «Просвіти» не збиралося». Приходить Сергій Павленко, заслужений журналіст України, редактор журналу «Сіверянський літопис» (до речі, також заснований чернігівською «Просвітою»): «А хіба оці засідання, куди я ходжу — не правління?» Він таки член правління обласної «Просвіти», досвідчений чоловік, але й він від такої хуцпи (по-єврейськи нахабна брехня) розгубився…

Читаю в «Деснянській правді» слова Т. Жогалко, що, виявляється, це вона підтримувала «Просвіту» — як кажуть в Одесі, потримайте мою сметану, доки я пересміюсь: хотілося б побачити хоч копійку тої «підтримки». Та ба — дулька!

А мистецький проект «Круті сходи» не знищено, як про це поширюється невдала колишня директорка, а таки буде відновлено — після ремонту і повного очищення приміщення від прокислого вина та чманних випарів імітаторів української культури.

Василь ЧЕПУРНИЙ,
голова обласного товариства
«Просвіта» імені Т. Шевченка
Хвиля Десни



Теги:Інтермеццо, Круті сходи, Просвіта, Сергій Павленко, Василь Чепурний, імітатори


Читайте також



Коментарі (4)
avatar
1
Пане Василю!
Навіщо Ви розповідаєте загалу про свою нездатність та неспроможність справитися з якимось дрібним підприємцем?
avatar
2
то Ви так уважно читаєте -- напр., про приміщення: думаєте його захоплювати може сама дрібний підприємець? Чи на виклик кожного дрібного підприємця виїздить керівництво міської міліції? Зрештою, розказую назагал ще й через те, що люди мають знати імітаторів укр. культури і не попадатися на їх гачок
avatar
4
Я читаю, пане Василю, те, що Ви пишете, і дивуюсь, як це дрібний підприємець зважилась воювати з обласною "Просвітою" за таке приміщення, а Ви не можете дати їй достойну відсіч.
Якщо за нею стоїть хтось вагоміший, то назвіть його.
avatar
3
Що значить "справитися"? Йде процес очищення , гласно, адже громадськість, а не тільки просвітяни, мають знати,  хто є хто.  Погано там, де непорядок і...тиша. А потім шило з мішка як вилізе, що аж до Майдану дістає. Та пізно. Гасить влада, як може. Це раніше думали, що репутація нічого не значить. Пані Тетяна її останні крихти втрачає, палить усі мости, як підприємець пішла на самознищення. Виходить, сама з собою і "справилася".
avatar