30 років упокоєння Патріарха Володимира
Сьогодні, 14 липня 2025 року, минає 30-та річниця з дня упокоєння Святійшого Патріарха Київського і всієї Руси-України Володимира (Романюка).
Його життєвий шлях — це шлях жертовності, страждань, духовного подвигу і боротьби за вільну Україну та незалежну Українську Церкву. Засланий у радянські концтабори за віру й Україну, саме там народилось його тверде рішення — присвятити своє життя Богові. Після звільнення він став священником, а згодом — одним із фундаторів Української Православної Церкви Київського Патріархату.
«Я був священиком серед дисидентів і дисидентом серед священиків», — казав про себе Патріарх Володимир. Ці слова точно відображають його місію — стояти там, де потрібна була правда, віра й голос сумління.
21 жовтня 1993 року, на Всеукраїнському Православному Соборі, його було обрано Патріархом, а вже 24 жовтня в древньому Софійському соборі — інтронізовано на Київський патріарший престол.
Незважаючи на слабке здоров’я, пережиті інфаркти та переслідування, Патріарх Володимир невтомно жертовно працював над розбудовою Помісної Української Церкви, піднімав духовний і національний дух народу, проповідував істину Христову та любов до України. Його голос звучав не тільки в проповідях у храмах, а й на сторінках публіцистики, в молитвах за Україну і наших захисників — Патріарх був також духівником УНА-УНСО.
Його смерть у липні 1995 року стала важкою втратою для всієї Української Церкви. Але особливо болючими стали події похорону. Тодішня влада, яка підтримувала Московський Патріархат, заборонила поховання Патріарха Володимира на території Софії Київської - головної святині нашого народу. Мирна церемонія перетворилась на сутички і бійку з міліцією, що увійшли в історію як "чорний вівторок". Лише під дзвіницею Софії вдалося поховати Патріарха, якого так щиро любив український народ.
Сьогодні ми з вдячністю і благоговінням згадуємо цю велику постать. Своїми молитвами і працею продовжуємо торувати шлях для досягнення мрії, задля якої так ревно трудився Патріарх Володимир - створення в Україні Єдиної Помісної Православної Церкви.
Нехай Всемилостивий Господь Бог упокоїть душу приснопам'ятного Святійшого Патріарха Володимира в оселях праведників, у Царстві Небесному!
Вічна пам’ять!
Олександр ШМУРИГІН
Його життєвий шлях — це шлях жертовності, страждань, духовного подвигу і боротьби за вільну Україну та незалежну Українську Церкву. Засланий у радянські концтабори за віру й Україну, саме там народилось його тверде рішення — присвятити своє життя Богові. Після звільнення він став священником, а згодом — одним із фундаторів Української Православної Церкви Київського Патріархату.
«Я був священиком серед дисидентів і дисидентом серед священиків», — казав про себе Патріарх Володимир. Ці слова точно відображають його місію — стояти там, де потрібна була правда, віра й голос сумління.
21 жовтня 1993 року, на Всеукраїнському Православному Соборі, його було обрано Патріархом, а вже 24 жовтня в древньому Софійському соборі — інтронізовано на Київський патріарший престол.
Незважаючи на слабке здоров’я, пережиті інфаркти та переслідування, Патріарх Володимир невтомно жертовно працював над розбудовою Помісної Української Церкви, піднімав духовний і національний дух народу, проповідував істину Христову та любов до України. Його голос звучав не тільки в проповідях у храмах, а й на сторінках публіцистики, в молитвах за Україну і наших захисників — Патріарх був також духівником УНА-УНСО.
Його смерть у липні 1995 року стала важкою втратою для всієї Української Церкви. Але особливо болючими стали події похорону. Тодішня влада, яка підтримувала Московський Патріархат, заборонила поховання Патріарха Володимира на території Софії Київської - головної святині нашого народу. Мирна церемонія перетворилась на сутички і бійку з міліцією, що увійшли в історію як "чорний вівторок". Лише під дзвіницею Софії вдалося поховати Патріарха, якого так щиро любив український народ.
Сьогодні ми з вдячністю і благоговінням згадуємо цю велику постать. Своїми молитвами і працею продовжуємо торувати шлях для досягнення мрії, задля якої так ревно трудився Патріарх Володимир - створення в Україні Єдиної Помісної Православної Церкви.
Нехай Всемилостивий Господь Бог упокоїть душу приснопам'ятного Святійшого Патріарха Володимира в оселях праведників, у Царстві Небесному!
Вічна пам’ять!
Олександр ШМУРИГІН
| Читайте також |
| Коментарі (0) |