Українців мало у владі
У владі в Україні етнічних українців критично мало. Про це вже пишуть і люди з неукраїнським корінням. Але проблема ще гостріша: українці НЕ ХОЧУТЬ у владу!
Тут, на жаль, є кілька причин, що підсилюють одна одну.
Найзначиміша й найтрагічніша – знищення колонізаторами всього українського, що піднімалося над рівнем покірного раба. Століттями. Ватажки повстань, зварені в казанах у Варшаві. Гетьмани, замучені в ямах на Соловках. Воїни УПА, задушені димом у схронах. Їх сім’ї, заслані на Сибір. Стус і Марченко, убиті радянчькою владою 1984 року. Останній упівець, розсріляний 1989 року. за 2 роки до Незалежності! Виживали ті, хто НЕ ПОТРАПЛЯВ НА ОЧІ владі. Виживали і передавали своїм дітям у генах, якщо не в словах: покоряйся і годИ. Мої ровесники, багато хто, чули від мам навіть про дитячі конфлікти: «А ти будь розумніший, поступись, «зменшись». З таким ставленням у владу не підеш, бо там треба боротись, а не «зменшуватись». Відтворення рабства в поколіннях.
Інша частина українців, із розумом, совістю, наполегливістю, самоповагою могла б бути прекрасною владою, але у владу теж не йшла. На заваді ставала саме совість. Адже влада була колонізаторською, отже, працювати у такій владі означало ставати катом свого народу. Гонта, якби не приєднався до гайдамаків, мусив би убивати в боях і саджати на палі після них своїх братів, українців, за наказом польських панів. А як совісній людині розкуркулювати сусідів, кумів, сватів? Як відбирати «излишки» зерна у голодних дітей?! Отжу, у владу йшли тільки безсовісні й загребущі. Звідси повсюдне і зараз: "хороша людина у владу не піде". І закріплене століттями так просто не виправиш.
Але виправляти потрібно було конче. І завдання це лягало саме на владу незалежної України. Щоб народ нарешті відчув владу своєю, потрібно було щоденною системною роботою доводити свою турботу про народ. Створювати ДОВІРУ народу до влади. Учителі кажуть: 3 роки ти працюєш на авторитет, а далі авторитет працює на тебе. В української влади в мисленні, на жаль, зовсім не було слова «далі». Скільки Кравчук не міняв прем’єрів, кожен з них працював у «пожежному режимі», гасив, як умів, те, що цієї миті горіло, і не мав жодних планів на завтра. Можна довіряти такій владі?
А потім внесли параграф про «недоторканність» -- і у владу рвонув кримінал. Призначення Януковича прем’єром показало просто верхівку айсберга. Так в Україні створилася украй небезпечна ситуація: суспільством, СОЦІУМОМ, стали керувати злодії, тобто принципово АСОЦІАЛЬНІ елементи. Ми для них навіть не бидло: «бидло» -- це робоча чи продуктивна худоба, хороший господар не з любові, так з вигоди тримає бидло нагодованим і здоровим. А того, хто в трамваї в бабусі гроші витяг, цікавив би стан тої бабусі?! керівник-уркаган просто «держит район», ми для нього – кормова база.
Зараз у нас замість президента самозакоханий любитель себе на екрані, а реальна влада в найуспішніших із уркаганів, яким сам преЗедент віддав «на прокормление» по кілька областей України без жодної користі для України, але в надії на телевізори колишніх урків, які працюватимуть на рейтинг «артиста».
Що робити? Багато що можна. І вчителі в школах, і політики на ток-шоу, і ми в мережах маємо говорити до людей і про людей. Ми маємо всіляко стверджувати кілька очевидних істин.
1. Кожен українеуь в Україні, в будь-якій точці території, МАЄ ПРАВО говорити українською. Якщо за це ображають, принижують дією чи словом, то є ДИСКРИМІНАЦІЯ ЗА НАЦІОНАЛЬНОЮ ОЗНАКОЮ. Є стаття Карного кодексу. І кожен українець МАЄ ПРАВО звернутися до суду. Отже, СУД ЗОБОВ’ЯЗАНИЙ приймати це до розгляду.
2. Українці МАЮТЬ ПРАВО мріяти і добиватися здійснення мрій. Тільки підходити до цього слід реалістично. Наприклад, сільським випускникам, щоб почувати себе на рівних із містянами на ЗНО й у виші, необхідно знати у 4-5 разів більше, ніж є в шкільній програмі з даного предмету, та ще й знати досить багато поза шкільною програмою, мати хороший загальний розвиток – зараз джерел інформації більш ніж достатньо.
3. НЕ СОРОМНО мріяти зробити щось для людей: дарувати комусь радість – особливе шастя, а мріяти бути щасливим – нормально.
4. НЕПРАВДА, що на виборах «від простих людей нічого не залежить». Прості люди захотіли Зеленського – отримали. Залежить від кожного. І тому треба голосувати відповідально, думаючи про наслідки.
5. НЕПРАВДА, що Майдан нічого не змінив. Майдан навчив добиватися свого від влади, мітингами, петиціями, перекриттями трас у важливих випадках. Це Портнов і компанія хочуть повернути час, коли все залежало виключно від бандюків.
Для початку хоча б це.
Галина ОПРИШКО
Тут, на жаль, є кілька причин, що підсилюють одна одну.
Найзначиміша й найтрагічніша – знищення колонізаторами всього українського, що піднімалося над рівнем покірного раба. Століттями. Ватажки повстань, зварені в казанах у Варшаві. Гетьмани, замучені в ямах на Соловках. Воїни УПА, задушені димом у схронах. Їх сім’ї, заслані на Сибір. Стус і Марченко, убиті радянчькою владою 1984 року. Останній упівець, розсріляний 1989 року. за 2 роки до Незалежності! Виживали ті, хто НЕ ПОТРАПЛЯВ НА ОЧІ владі. Виживали і передавали своїм дітям у генах, якщо не в словах: покоряйся і годИ. Мої ровесники, багато хто, чули від мам навіть про дитячі конфлікти: «А ти будь розумніший, поступись, «зменшись». З таким ставленням у владу не підеш, бо там треба боротись, а не «зменшуватись». Відтворення рабства в поколіннях.
Інша частина українців, із розумом, совістю, наполегливістю, самоповагою могла б бути прекрасною владою, але у владу теж не йшла. На заваді ставала саме совість. Адже влада була колонізаторською, отже, працювати у такій владі означало ставати катом свого народу. Гонта, якби не приєднався до гайдамаків, мусив би убивати в боях і саджати на палі після них своїх братів, українців, за наказом польських панів. А як совісній людині розкуркулювати сусідів, кумів, сватів? Як відбирати «излишки» зерна у голодних дітей?! Отжу, у владу йшли тільки безсовісні й загребущі. Звідси повсюдне і зараз: "хороша людина у владу не піде". І закріплене століттями так просто не виправиш.
Але виправляти потрібно було конче. І завдання це лягало саме на владу незалежної України. Щоб народ нарешті відчув владу своєю, потрібно було щоденною системною роботою доводити свою турботу про народ. Створювати ДОВІРУ народу до влади. Учителі кажуть: 3 роки ти працюєш на авторитет, а далі авторитет працює на тебе. В української влади в мисленні, на жаль, зовсім не було слова «далі». Скільки Кравчук не міняв прем’єрів, кожен з них працював у «пожежному режимі», гасив, як умів, те, що цієї миті горіло, і не мав жодних планів на завтра. Можна довіряти такій владі?
А потім внесли параграф про «недоторканність» -- і у владу рвонув кримінал. Призначення Януковича прем’єром показало просто верхівку айсберга. Так в Україні створилася украй небезпечна ситуація: суспільством, СОЦІУМОМ, стали керувати злодії, тобто принципово АСОЦІАЛЬНІ елементи. Ми для них навіть не бидло: «бидло» -- це робоча чи продуктивна худоба, хороший господар не з любові, так з вигоди тримає бидло нагодованим і здоровим. А того, хто в трамваї в бабусі гроші витяг, цікавив би стан тої бабусі?! керівник-уркаган просто «держит район», ми для нього – кормова база.
Зараз у нас замість президента самозакоханий любитель себе на екрані, а реальна влада в найуспішніших із уркаганів, яким сам преЗедент віддав «на прокормление» по кілька областей України без жодної користі для України, але в надії на телевізори колишніх урків, які працюватимуть на рейтинг «артиста».
Що робити? Багато що можна. І вчителі в школах, і політики на ток-шоу, і ми в мережах маємо говорити до людей і про людей. Ми маємо всіляко стверджувати кілька очевидних істин.
1. Кожен українеуь в Україні, в будь-якій точці території, МАЄ ПРАВО говорити українською. Якщо за це ображають, принижують дією чи словом, то є ДИСКРИМІНАЦІЯ ЗА НАЦІОНАЛЬНОЮ ОЗНАКОЮ. Є стаття Карного кодексу. І кожен українець МАЄ ПРАВО звернутися до суду. Отже, СУД ЗОБОВ’ЯЗАНИЙ приймати це до розгляду.
2. Українці МАЮТЬ ПРАВО мріяти і добиватися здійснення мрій. Тільки підходити до цього слід реалістично. Наприклад, сільським випускникам, щоб почувати себе на рівних із містянами на ЗНО й у виші, необхідно знати у 4-5 разів більше, ніж є в шкільній програмі з даного предмету, та ще й знати досить багато поза шкільною програмою, мати хороший загальний розвиток – зараз джерел інформації більш ніж достатньо.
3. НЕ СОРОМНО мріяти зробити щось для людей: дарувати комусь радість – особливе шастя, а мріяти бути щасливим – нормально.
4. НЕПРАВДА, що на виборах «від простих людей нічого не залежить». Прості люди захотіли Зеленського – отримали. Залежить від кожного. І тому треба голосувати відповідально, думаючи про наслідки.
5. НЕПРАВДА, що Майдан нічого не змінив. Майдан навчив добиватися свого від влади, мітингами, петиціями, перекриттями трас у важливих випадках. Це Портнов і компанія хочуть повернути час, коли все залежало виключно від бандюків.
Для початку хоча б це.
Галина ОПРИШКО
| Читайте також |
| Коментарі (0) |