Українці знову взяли Царгород
Слава Україні. Українці знову взяли Константинополь -- альбо Царгород, як слушно зауважив Митрополит Київський і всієї України-Руси Епіфаній. На цей раз мирно а вагомо. Державні мужі, дипльомати, вої, священики. Вельми достойно. Питання Наріка риторичне -- якщо він доклався грошима до процесу -- чому не має права там бути? Ісус на хресті був межи двома справжніми злочинцями і одному з них дозволив увійти у Царство Боже, хіба ні?
Героям слава. КОЛОМОСЬКА стоїть голяса на морозі з термосом кашергной водачкі -- нє соґрєват. ПРИНИЗА у трансі. Садік претендує тільки на Ісуса у вигляді немовляти. Ляшко узагалі загубився між Содомом а Гоморрою. Ґріценка і Налівайчєнка полишились у лоні московського пархату. ПОРОШЕНКО ВИГРАВ ПРЕЗИДЕНТСЬКІ ВИБОРИ, панове. Принаймні у моєму середовищі, а воно достатньо яйцеголове. Тепер би лиш у мирі і спокої дожити до тих виборів усім нам.
Слава Нації. Два фільми, два режисери, два поети-сценаристи, дві літературні першооснови українських клясиків, один час виробництва, майже одні і ті ж актори -- а результат ріжний. Геніяльна повістина Миколи Гоголя-Яновського, геніяльний сценарій Івана Драча за мотивами, геніяльна режисура Бориса Івченка, геніяльне музичне вирішення Івана Миколайчука, геніяльний тандем Івана Миколайчука і Федора Стригуна, красномовна -- а провидча з огляду на сьогодення -- гра самого себе Михайлом Голубовичем. Це ПРОПАЛА ГРАМОТА. Гниленька першооснова, пройнята соціялізмом а московським общинним ладом повістина Івана Франка, кволий сценарій Дмитра Павличка, длява режисура Леоніда Осики. Відтак -- нудне і малохудожнє видиво. Це ЗАХАР БЕРКУТ.
Смерть ворогам. Дивлюся на кволого втомленого тупого знудженого а кровожерного ЙУХЛА і на тупого колгоспного сина катрафусного срулика зачерствілого ДРАНІКА і усвідомлюю, що наше політичне Дніпро при усіх своїх негативах і аномаліях виконує основну функцію -- несе воду у Чорне море а не навспак. І це головне.
Малярство великого українського майстра Климента РЕДЬКА.
Роман КУХАРУК
Героям слава. КОЛОМОСЬКА стоїть голяса на морозі з термосом кашергной водачкі -- нє соґрєват. ПРИНИЗА у трансі. Садік претендує тільки на Ісуса у вигляді немовляти. Ляшко узагалі загубився між Содомом а Гоморрою. Ґріценка і Налівайчєнка полишились у лоні московського пархату. ПОРОШЕНКО ВИГРАВ ПРЕЗИДЕНТСЬКІ ВИБОРИ, панове. Принаймні у моєму середовищі, а воно достатньо яйцеголове. Тепер би лиш у мирі і спокої дожити до тих виборів усім нам.
Слава Нації. Два фільми, два режисери, два поети-сценаристи, дві літературні першооснови українських клясиків, один час виробництва, майже одні і ті ж актори -- а результат ріжний. Геніяльна повістина Миколи Гоголя-Яновського, геніяльний сценарій Івана Драча за мотивами, геніяльна режисура Бориса Івченка, геніяльне музичне вирішення Івана Миколайчука, геніяльний тандем Івана Миколайчука і Федора Стригуна, красномовна -- а провидча з огляду на сьогодення -- гра самого себе Михайлом Голубовичем. Це ПРОПАЛА ГРАМОТА. Гниленька першооснова, пройнята соціялізмом а московським общинним ладом повістина Івана Франка, кволий сценарій Дмитра Павличка, длява режисура Леоніда Осики. Відтак -- нудне і малохудожнє видиво. Це ЗАХАР БЕРКУТ.
Смерть ворогам. Дивлюся на кволого втомленого тупого знудженого а кровожерного ЙУХЛА і на тупого колгоспного сина катрафусного срулика зачерствілого ДРАНІКА і усвідомлюю, що наше політичне Дніпро при усіх своїх негативах і аномаліях виконує основну функцію -- несе воду у Чорне море а не навспак. І це головне.
Малярство великого українського майстра Климента РЕДЬКА.
Роман КУХАРУК
| Читайте також |
| Коментарі (0) |